Відпочинок в Тернопільській області

[BBV]

Цитата:

Допис від Tarasras

А домики есть там? Погода уже не особо, в любой момент может подняться дождь и ветер. И хочется шашлыков поесть, и не хочется промокнуть и простудиться. Поэтому хочется отработать отходные пути, куда можно спрятаться в случае непогоды.

Не було, здається був тільки номер у міні-готелі...

[hunter07]

Цитата

Допис від nikolanick

Часто їжду по замкам і інших цікавих місцях. На ці вихідні плануємо поїздку в Бакоту. mhumenyuk@yahoo.com Микола

Бакота мене реально вразила - там просто фантастично красиво. Але був там літом, зараз сумніваюся що там комфортно. Всім раджу відвідати

[Zakharchenko]

Подорож, яку було анонсовано напередодні свята Хрещення Господнього в соцмережах, видалась Надзвичайною з Великої літери.

Надзвичайно тепло нас зустріли Петро та Антоніна Катола з дітьми в інтерактивному музеї "Камертон", що в селі Ішків Козівського району. Наче не в музей завітали, а зайшли в гості на свято до старих добрих друзів.


Перша нотка тепла - це затишна кімната з безліччю музичних інструментів. Від найперших примітивних до новітніх і тих, що випередили час. З усіх куточків світу, з усіх континентів.


Особливого тону задає камін, в якому вже приємно потріскують дрова, видаючи свій теплий ритм. Це дійсно варто побачити й почути на власні #очівуха.


Розповідь господаря ллється, наче пісня, під акомпанемент з понад 200 музичних інструментів. Варто зазначити, що всі експонати музею, пан Петро власноруч збирав протягом років по всьому Світу. А як раділи дорослі (наче діти) й діти (наче діти), коли їм дозволили заграти на усьому, чого душа забажає!


Тут ми й понавідкривали нових талантів)))


Отримали також море Надзвичайних вражень в купелі Святої Анни в Зарваниці. Прилив бадьорості й внутрішньої сили, відчуття очищення та полегшення.


Ніхто не скаже напевне, що саме відбулось. Але відчуття, що все це відбулось тут і з нами, якимсь дивним чином об'єднує, робить людей ближчими, ріднішими на духовному рівні.


Це Надзвичайно!
І до речі, вода зовсім не холодна.
Надзвичайні враження також отримали, завітавши ненароком на Службу Божу в Троїцький костел, що в Микулинцях.


Невелика, але геніально проста, красива шопка на вході;


спокійна, затишна атмосфера підземелля трьохсотрічного храму (так-так, Служба правилась в нижньому храмі);


Оксамитовий жіночий вокал під музичний супровід органу (по правді синтезатора, але то дрібниця, головне - задум і чарівне поєднання) - саме так, мабуть, я й уявляв те, що називають Духом Різдва. Принаймні для мене, він виглядає саме так: сім'я, друзі, радість, мир, спокій, музика...

І ще одне для мене Надзвичайне відкриття. Ви знали, що в Микулинцях є свій водоспад?


Нехай він і штучний, але водоспад: потужний, бурхливий, справжній. А чого лише вартий вінтажний круглий столик на оглядовому майданчику біля водоспаду... Тут могла б розміститись літня тераса затишної кафешки для молодих і не дуже, але закоханих пар. Я вже це бачу: парасольки над круглими столиками, на столику простенька ваза зі свіжими квітами, дві чашки запашної кави... І водоспад. Це клас!
Люди, Ви Клас! Дякую всім Вам!
До нових зустрічей. До нових подорожей.

[Zakharchenko]

Тернопільщина - казковий край!
Зима - казкова пора.

Цими вихідними нам повезло побувати у зимовій казці на Тернопіллі.
Каньйони, водоспади, гори і ліси приміряли на себе зимове вбрання і красувались перед нами засніженими схилами, могутніми торосами, крижаними колонами і каскадами.
Та краще раз побачити, ніж 100 раз прочитати. Отже, ось вона - Зимова казка Тернопілля:

Червоногородський замок


Урочище "Червоне"


Джуринський каньйон


Місток над водоспадом


Джуринський водоспад


Водоспад "Дівочі Сльози"


с. Устечко


Дністровський каньйон на заході сонця


Тороси Тіраса

[Zakharchenko]

Це грот Трантеева в печері Оптимістичній.

Найкраще і найвіддаленіше місце в печері, куди доходять спелеотуристи. Маршрут до цього чуда природи триває аж 12 годин (!!!) і проходить через 3 підземні базові табори. На маршруті можна побачити практично усі дива, якими багата Оптимістична: це і величезні кристали, і "плафони", і "їжаки", і "квіти", і навіть рідкісні гелектити. Туди залізти важко, довго і дорого. Але безумовно - воно того варте. Це наче Мекка для мусульман.

Попередньо план такий.
6 лютого:
- Виїзд з Тернополя (Львова, Франика, Мукачева чи будь-якого іншого куточка Землі). Зустріч всіх разом "на тому ж місці та в той же час".
- Переїзд в Королівку, екіпірування, інструктаж, спуск в печеру.
- Пізно вночі виходимо з печери і по домам.
Також можливі й інші варіації, в залежності від побажань групи. Можемо розбавити мегаінтенсивний графік відвідуванням інших печер Тернопільщини чи сусідніх областей ("тренуванням"), можемо залишитись на ніч в Королівці, можемо по дорозі проглянути інші цікаві місцини і не лише печери.

Отож, якщо Ви готові мучитись - ласкаво просимо до гурту! Ми тут всі "такі" )))

[aleko2007]

Цитата:

Допис від Zakharchenko

Попередньо план такий.
6 лютого:
- Виїзд з Тернополя (Львова, Франика, Мукачева чи будь-якого іншого куточка Землі). Зустріч всіх разом "на тому ж місці та в той же час".
- Переїзд в Королівку, екіпірування, інструктаж, спуск в печеру.
- Пізно вночі виходимо з печери і по домам.

Невже все так доволі просто ? Можливо варто було б починати з чогось "простішого"

[Zakharchenko]

Цитата

Невже все так доволі просто ? Можливо варто було б починати з чогось "простішого"

Починати ТРЕБА з простішого. Але на разі шукаю "однодумців", бо сам такий маршрут не потяну $$$$

[aleko2007]

Цитата:

Допис від Zakharchenko

Починати ТРЕБА з простішого. Але на разі шукаю "однодумців", бо сам такий маршрут не потяну $$$$

Я трохи інакше мав на увазі. За цим посиланням є фотографія входу в печеру https://uk.wikipedia.org/wiki/Оптимістична_печера Вже досить давно вхід в печеру забетонували і зачиняли досить таки міцними гратами на замку. Це все було зроблено з метою запобігти проникненню в печеру "диких спелеолухів". Сама печера відноситься до класу спортивних, а не туристичних, з відповідними наслідками....тобто існує певна процедура відвідування з затвердженням самого маршруту, термінами проходження, призначення інструктора групи, сповіщення про початок виходу і закінчення маршруту....тощо печери. Все це здійснюється для запобігання безпеки туристів. Інакше, в разі коли група може заблудитись, її банально, навіть не шукатимуть.

[Zakharchenko]

Щодо процедури та інших моментів, які Вас лякають. Можливо я помиляюся і не Вас лякають, а Ви інших читачів лякаєте.
Кожен вихід в печеру Оптимістична з пізнавальною метою здійснюється за погодженням Президента Львівського спелеоклубу «Циклоп» та у супроводі представників того ж спелеоклубу. Так як саме вони займаються дослідженням та охороною даної печери. Тому про "дикі вилазки" і мови не може бути. Сам в печерах, в Оптимістичній зокрема, бував неодноразово і знаю про небезпеку перебування в таких місцях. Тому і шукаю не "диких спелеолухів", а людей, котрі знають, вміють і готові до проведення такого роду дозвілля.

[aleko2007]

Цитата:

Допис від Zakharchenko

Щодо процедури та інших моментів, які Вас лякають. Можливо я помиляюся і не Вас лякають, а Ви інших читачів лякаєте.

Хибна думка! Просто всі перестороги і заборони продиктовані гірким досвідом вже існуючих подій та фактів.

Цитата:

Допис від Zakharchenko

Кожен вихід в печеру Оптимістична з пізнавальною метою здійснюється за погодженням Президента Львівського спелеоклубу «Циклоп» та у супроводі представників того ж спелеоклубу.

Тоді, як кажуть в Тернополі: "..це вже — зовсім єнша пара гальош.."

[Zakharchenko]

Русилів.
Мабуть, одне з тих місць, яке мені не набридне ніколи. Вперше я потрапив сюди в квітні 2011 року, коли показував мандрівникам чудеса нашої Тернопільщини. Відтоді - я в нього закохався. Їздив сюди з сім'єю, з родиною, з туристами, наодинці...
Тут дуже гарна природа. Мальовничий, червоно-зелений каньйон, порослі мохом кам'яні розсипи, безмежна кількість водоспадів. Одні джерела пишуть про 15, інші - подають цифру 20, місцеві ж кажуть - біля двохсот. Залежно, як рахувати.

От і я вирішив перевірити свої математичні здібності.
Взяв квиток, зібрав наплічник і гайда на ранковий автобус. До самого Русилова доїхати громадським транспортом просто нереально. Тому виходжу десь у полі, не доїжджаючи зо 3 км до с. Соколів.

Дорога веде на зустріч сонцю, яке тільки-но показало свої перші промені, освітлюючи все навколо під незвично гострим кутом.



Здавалося, що я перемістився у часі на тисячі років вперед. Красивий постапокаліптичний пейзаж: безлюдна багряна пустеля, промерзлі сліди давно зниклих машин, вигоріла трава; кристали інею, що зникають в ту ж мить, коли на них падає промінь…




Сонце піднімалося все вище. На горизонті з’явилися перші хатки.



Нереальний марсіанський пейзаж змінюється на буденний сільський колорит. Від різкої зміни декорацій приходжу до тями і згадую, чому я тут. Іду вздовж потічка у пошуках «першого» водоспаду. Ось здається й він.



Зробив кілька кадрів – продираюся крізь джунглі далі. Виявляється - «гуляти» каньйоном Русилівського потічка не так вже й просто. Схоже – до мене тут раніше ніхто не ходив. Долаючи зарослі й котячись крутосхилами добираюся до «другого», а потім і до «третього», «четвертого»… Їх і справді тут багато!




Так на «чотирнадцятому» я зрозумів, що більшість з них я досі не бачив. І дійсно, прогулюючись по стежці вздовж каньйону, можна помітити лише 5, максимум 8 водоспадів. Вже починаю збиватися з рахунку. Важкувато після дванадцятиметрових каскадів, правильно порахувати «полуторки».

Чим далі в ліс – тим більші й ширші водоспади. Хащі вже не турбують, але небезпечно круті урвища не дозволяють підійти ближче до води.





Куди пробились сонячні промені – вода, дерева, все навколо грає сотнями різноманітних кольорів.




В темних закутках - рослини досі вкриті інеєм,



а вода застигла різнобарвними крижаними скульптурами.



Так крок за кроком, водоспад за водоспадом, доходжу до «останнього». По моїм підрахункам – двадцять четвертого водоспаду на Русилівському потоці.



Всі каскади залишились позаду. Переді мною останні кам’яні розсипи вздовж замерзлих берегів і зникає струмок під кригою, яка повністю скувала стару Стрипу.



Тут вузький скелястий каньйон потрохи зникає і виводить мене на зручну сонячну галявину, де можна і накрити обідній стіл. Вдосталь насолодившись чаєм з бутербродами - рухаюсь далі, вверх по течії Стрипи. Схили каньйону вкриті лісами і нагадують гори. В долині – досить широка лука.



Іду вздовж річки в пошуках кладки, десь вона тут була 5 років тому. По кризі щось не дуже хочеться, тим паче, що криги все менше і вже чути, а подекуди й видно, як біжить по руслу вода. Знаходжу натоптану стежку, яка мене приводить на ту саму, щоправда оновлену, кладку.



Видно - стару змило водою. Та це й не дивно. Адже кількома метрами вище, бурлить справжня гірська річка Вільховець. Затиснута між високими пагорбами, вона несе свої води крізь густий ліс



і зі всієї сили врізається в Стрипу. Зледеніла хитка кладка, бурхливий потік під нею… Щось не хочеться туди ступати. Хоча, це лише у страху великі очі. Кілька обережних кроків, і я на іншому березі. Стежка веде далі попри Вільховець та переростає в стару лісову дорогу. Здається от-от вийду до цивілізації. Проте дорога виявилась літньою і «пішла» вбрід через воду.



Довелося довіритись внутрішньому компасу і шукати інший шлях. Починаю досить крутий підйом через густі зарослі, сподіваючись вийти на більш-менш відкриту галявину і знайти хоч якийсь орієнтир. За кілька хвилин я дійшов майже до вершини пагорбу і натрапив на стежину, яка привела мене прямісінько до Новосілки. Ліс закінчився і переді мною відкрився чудовий краєвид на долину р. Вільховець та на кінцевий пункт моєї мандрівки – Язловецький замок-монастир.



Ноги самі котилися сонячним схилом все ближче до замку. Підійшовши впритул до замкової гори виявилось, що і тут стежина зрадила мене і знову втекла через річку у ліс. Нічого не поробиш – братиму замок штурмом. Ох і не легко, скажу я Вам, приходилось воякам, котрі були вимушені штурмувати такого роду фортеці. Два кроки вперед, земля втікає з-під ніг, крок назад і все спочатку. Так потроху, крок за кроком, добираюся до замкового муру. Чому ж він такий високий? Закрадається думка: «В обхід?». Та ні. Шукаю місце, де б зручніше перелізти. Зібрав залишки сил - і ось я на фініші. Змучений, весь в болоті і задоволений по самі вуха. Позаду половина дня і майже 14 кілометрів вражень. Попереду – дорога додому…



На цьому можна було б і завершити свою розповідь. Викласти її на форумі чи в соцмережі, зібрати N «лайків» і тішитися з того, що я зробив свій вклад у розвиток туризму на Тернопіллі. Але… Є і зворотній бік медалі. Я розповів лише те частину, яку очікує побачити кожен, хто повторить цей маршрут. Проте реальність така, що потрібно докласти ще чимало зусиль, щоб все так гарно складалося, як в моїй розповіді.

Попрошу дітей, вагітних, особливо вразливих осіб та людей з неврівноваженою психікою
далі не читати і не переглядати наступний матеріал!!!
























Тепер я розповім про те, що залишилося за кадром. Вся справа в людях. І не лише в туристах. Так, звісно бувають такі горе-мандрівники, котрі залишають по собі слід, який не тільки «ріже око», а й забруднює довкілля.



Проте навряд мандрівники приносять із собою цілі мішки зі сміттям, будівельні відходи та автомобільні шини!




Русилівський потік в межах населеного пункту недоступний не лише через густі зарослі, а й через величезні звалища сміття, які, здається, збираються тут з покоління в покоління!



Пластикові й скляні пляшки, битий посуд, іржаві бляшанки та балончики, різноманітні упаковки від продуктів харчування, залишки взуття, одягу та інший ширвжиток… Ви плануєте ремонт? Завітайте в Русилів! Там в річці Ви знайдете все необхідне: мішки з-під цементу та шпаклівки, монтажну піну, лінолеум, будівельну сітку. І все це в необмежених кількостях!

Блукаючи помийною ямою в пошуках водоспадів проскочила на мить думка, що тут і не хитре діло трупа знайти… НАХЕРА Я ТАК ПОДУМАВ?!!! Вибачайте - важко підібрати інші слова! На «сході» й не такого надивився, але я не міг його фотографувати – боявся "бекнути". Проте він сам потрапив в кадр. Це я помітив, переглядаючи світлини на великому моніторі. Наступний знімок так і називається: «Знайди кота».



Як в таких чистих і доглянутих хатках можуть жити люди з такими «брудними» руками?



Будівлі, які Ви бачите на фото - якраз навпроти звалища. Городи примикають майже до самої річки. Туристи явно не могли там насмітити. Де закінчуються хатки – там закінчується і сміття. Принаймні найбільша його частина. Для порівняння викладаю фото водоспадів, які знаходяться трохи далі від села.




Поодинокі пластикові пляшки, які могли тут залишити як «відпочивальники», так і течія їх запросто сюди могла занести від села. Але факт залишається фактом. Сміття, м’яко кажучи, забагато. І треба з тим щось робити. Терміново!

Русилів. Вперше я потрапив сюди в квітні 2011 року, коли показував мандрівникам чудеса нашої Тернопільщини. Їздив сюди з сім'єю, з родиною, з туристами, наодинці...
І хочу приїздити сюди знову і знову, І хочу показувати його красу туристам і своїм майбутнім онукам. І саме тому я маю велике бажання навести порядок на невеличкому клаптику землі та в головах місцевих жителів, котрі нищать свою землю, не задумуючись про майбутнє своїх дітей і бідкаються через країну в якій вони живуть.

Прошу відгукнутися представників громадських організацій, ЗМІ, правоохоронних органів, органів влади від сільського голови Русилова до голови ОДА, представників департаменту розвитку інфраструктури, транспорту та туризму ОДА, департаменту екології та природних ресурсів ОДА, департаменту охорони здоров'я та просто небайдужих людей.

Маю намір розчистити Русилівський потік, щоб не було соромно приводити сюди дітей на відпочинок. Буду вдячний за Вашу допомогу у цій добрій справі.

До нових подорожей.
Олександр Захарченко.

[BenGunn]

Круто

[andrey_ko]

Хочу з сім'єю на пару годин в Заліщики. Хто був? Кудою їхати і куди краще навідатися? Хочеться побувати на тому каньйоні, звідки все місто видно і річка його оминає

[Andrik84]

Цитата:

Допис від andrey_ko

Хочу з сім'єю на пару годин в Заліщики. Хто був? Кудою їхати і куди краще навідатися? Хочеться побувати на тому каньйоні, звідки все місто видно і річка його оминає

Минулого року спеціально поперся подивитися, що таке Касперівці і що таке Заліщики. Перше розчарування - в Касперівцях купався лише в басейні, хоча до того мені розповідали що це щось типу Світязя. Друге розчарування в Заліщиках на кожному кроці ніхто помідорами не торгує, і вазагалі їх оказуєтсья в сусідньому селі вирощують. Третє розчарування отой вид що з фоток, можна побачити хіба з якоїсь одної точки, з якогось там села за Заліщиками, в яке як проїхати ніхто толком не знає. І чесно перебуваючи на місці ти вже розумієш, що і особливих зусиль для пошуку то не вартує. А хочеш такої фотки, зупиняєшся біля парку Заліщиків, проходиш через нього і маєш таку саму фотку, правда з видом на село, а не Заліщики.
Отже, мій діагноз як окремий обєкт поїздки явно не вартий. Хіба поїдеш в Аквамарин чи Мішин-сіті на 2-3 дні то можеш просто бо поряд заскочити.

Додано через 3 години 34 хвилини
А і ще згадав якщо ще не був можеш по дорозі заіхати на Джурин, але не роби як я не ідь по жпс, подивися карту наперед, хоча в тому щоб пертися по полю по старій польській дорозі на якій крім тебе хіба ще німці видно з тими самими картами теж є своя романтика ))))
П.с. якщо що то там і нормальна асфальтована дорога є ))

[switch]

Цитата

Допис від Andrik84

А і ще згадав якщо ще не був можеш по дорозі заіхати на Джурин, але не роби як я не ідь по жпс

їхати просто треба від Товстого далі на Заліщики до перехрестя з вказівником на коломию/городенку.
я колись з товстого таксі брав до водоспаду, ну і теж по гуглу бачив, що є пряма дорога з товстого, кілометрів 10. а таксист ламає ціну, як з Тернополя в Теребовлю (35 км). Питаю прямо - ну там же є коротка дорога. Каже так, є, но я мастив туди їхати, можу завести хіба асфальтом.
ПС: на рахунок "закрученого" виду на заліщики - ви ще враховуйте, що це може бути ефект панорами, яка так "закручує" перспективу, коли фотограф робить фото з кутом 180 градусів.

Додано через 4 хвилини
ПС: судячи з карти - цим селом, з якого такий вид, може бути лише Хрещатик (за мостом на Чернівецькій стороні зліва).
Розпитай за мостом, як до Монастиря проїхати і їдь майже до нього. там вроді і вказівник є на монастир, як я пригадую.

Поворот на монастир по ходу зразу за постом ДАІ

[Inusiko]

Думала, що вже всюди побувала в нашому місті, але нещодавно наткнулась на сервіс https://tomato.ua/Ternopol, де зібрані практично всі заклади і вся корисна інформація про них. Тому тепер кожні вихідні йду до якогось нового місця.

[switch]

Цитата

Прекрасный Город
Ресторан, Паб

га-га-га ))))
"повбивав-би!"

я аж підвис на пару секунд - не міг врубатись, що за заклад такий

[natalyaRac]

Підскажіть гарне місце для фотозйомки? Зараз коли зима

[kvovtsik]

Кажуть дуже гарно в Заліщицькому районі

[Dante28]

В Тернополі взагалі багато класних готелів для туристів https://cheaphotels.te.ua/ Люблю це файне місто)