Поезія та вірші, які вас вразили

[Roksolana]

Прости меня за то, что было ...
Прости меня за то, что было,
За все обиды и печаль.
Прости за то, что я забыла;
Прости, мне правда очень жаль.

Прости за то, что я молчала,
Прости, что я тебе лгала;
Что не начать нам все с начала,
Прости. Старалась, как могла.

Прости за то, что год за годом
Все меньше я тебя ждала;
Прости, что ссорам и невзгодам
Прижиться я у нас дала.

Прости, что я непониманье
С почетом привела в наш дом;
Прости за то, что расставанье
Удалило, как будто гром.

Прости за то, что я разбила
Надежды, грезы и мечты.
Прости за то, что я остыла;
Прости, что сожжены мосты.

Прости за то, что чувство наше
Легко я смерти отдала;
Прости, что не спросила даже,
Прости, я просто не смогла.

Прости за все, что я забыла,
За все обиды и печаль.
Прости меня за все, что было,
Прости... но мне совсем не жаль...

И.Лаврова

[Roksolana]

В былые годы любви невзгоды...
В былые годы любви невзгоды
Соединяли нас,
Но пламень страсти не в нашей власти,
И мой огонь угас.

Пускай мы ныне в мирской пустыне
Сошлись опять вдвоем,—
Уж друг для друга любви недуга
Мы вновь не принесем.

Весна умчалась, и нам осталась
Лишь память о весне
Средь жизни смутной, как сон минутной,
Как счастие во сне.

Владимир Соловьев

[@NYKey]

Старенька, згорблена геть чисто,
Із драним вузликом в руці
Шукає поміж падолисту
Хоч дощ періщить по лиці,
Копійку.
- Ищите чего то? - Хтось кинув.
- Стоит ли она?
- Я Тризуб, сину, із болота Підійму. Ось її ціна
ПеСе. Цей вірш патріотичні струни мого серця не те що затронув, ледь не порвав

[Хробак Злої Брехні]

Коли до губ твоїх лишається півподиху,
Коли до губ твоїх лишається півкроку,
Зіниці твої виткані із подиву,
В очах у тебе синьо і широко.

Щось шепчеш зачаровано і тихо ти.
Той шепіт мою тишу синьо крає.
І забуваю я, що вмію дихати
І що ходити вмію забуваю.

А чорний птах повік твоїх здіймається
І впевненість мою кудись відмає.
Неступленим півкроку залишається,
Півподиху у горлі застряває,
Зіниці твої виткані із подиву
В очах у тебе синьо і широко.
Але до губ твоїх лишається півподиху,
До губ твоїх лишаєтьс півкроку. 2 р

(Грицько Чубай. Співає його син Тарас, "Плач Єремії")

[Хробак Злої Брехні]

Мов жертва щирості - життя,
мов молодечих крил
пружнавий тріск, як небуттям
укрився суходіл.
Ти ще на кінчику пера
возносишся увись.
а вже пора ? Давно пора.
Спадаючи, молись.
Як жертва щирості, як кат
оговтаних бажань,
переминай за гранню грань,
чекаючи розплат -
за те, що марнував свій вік,
надміру неба праг,
що був людині чоловік,
і друг, і брат, і враг.
і я найперше помолюсь
і вдруге помолюсь
і втрете помолюсь.
і в смерть
з землею поріднюсь.

(Василь Стус, співають сестри Тельнюк. Почув нині в Олі Смоляр на Промінчику)

Панночко з блакитними очима,
панночко з блакитними сльозами,
як мені хотілося навчитись
бути з вами і не бути з вами.
Як мені хотілося, повірте,
на вітрах проворно пелехатих
і вдихати вас, немов повітря,
і, немов повітря, видихати.
Але ви — не ви. Як у люстерці,
роздвоїлись викриво й лукаво.
Ви одна спинилися під серцем,
інша ви пішли собі небавом.
І тепер в неходжену завію,
охопивши голову руками,
я один голублю власну мрію,
інший я зорію вслід за вами.
Роздвоїло. Стерпло. Загірчило.
Келих ночі. Крапелька отрути.
Панночко з блакитними очима,
з вами чи не з вами. Чи… не бути?
Іван Андрусяк

[Хробак Злої Брехні]

Сергій Жадан:

Plastunka N

Так відступало твоє дитинство -
ставився голос, губились друзі.
Високо в небі, міцно і стисло
висло життя, мов сережка у вусі.

Так ми жили - голосні й недолугі,
вплетені в часу стрічку трофейну,
блудні поборники бугі-вугі,
скурвлені діти міцного портвейну.

Ти одягала військові боти,
бігла до школи - пенал, олівчик.
Все ще попереду-перші аборти,
татові джинси, мамин ліфчик.

Ще підіймало звивисту хвилю.
Срібна розгромлена клавіатура
ще формувала основи стилю.
Так починалася контркультура.

З теплими гільзами "Біломору",
з ковдрами битих студентських акцій
так наполегливо рвався угору
змучений блюз твоїх менструацій

Щось нас єднало. Згублені сварки
падали в ніч,як у воду весла.
Ми відкривались, творили шпарки,
теплі вітри мимоволі занесли

смуток у душу, мов мед у соти.
Як ми трималися - Бога ради!
Попри усі божевільні гризоти,
попри задрочки радянської влади.

Цим і завершилось- тлінь мажорна,
стишена хвиля, сутінь озерна.
Схиблений час розтинає, мов жорна,
спільного досвіду темні зерна.

Тільки я знаю - між гострого віття,
в перенасиченій біосфері
так лише варто вживати повітря,
так лише слід прочиняти двері.

Липне до уст почуття морфеми -
альтернативна прозора вода ця.
Те, що було, не розіб'єш на теми.
Так ми кохали. І нам воздасться

Недоречно тебе картати -
У таких не буває совісті.
Я не хочу для тебе стати
Випадковістю, випадковістю...

Очі - ангела, серце - ката,
А мовчання таке промовисте
Я не хочу для тебе стати
Випадковістю, випадковістю...

Хто я, звідки, - навіщо знати?
Пахнуть губи твої гріховністю
Я не хочу для тебе стати
Випадковістю, випадковістю...

І тому я спішу прощатись,
А на серці - не біль, а двоїстість
Я не хочу для тебе стати
Випадковістю, випадковістю...

Мирослава Шершень

Цитата

...Мне кажется порою что солдаты... Не знаю хто написав цей вірш, але подобається. Хоча, він надзвичайно сумний

Вірш Журавлі написав Расул ГАМЗАТОВ.

Андрей ВОЗНЕСЕНСКИЙ.

Я тебя очень... Мы фразу не кончим.

Губы наощупь. Ты меня очень...

Точно замочки, дырочки в мочках.

Cердца комочек чокает очень.

Чмо нас замочит. Город нам — отчим.

Но ты меня очень, и я тебя очень...

Лето ли осень, все фразу не кончим:
«Я тебя очень...»

[maljavka]

Цитата

Допис від Хробак Злої Брехні

Василь Стус, співають сестри Тельнюк. Почув нині в Олі Смоляр на Промінчику

О, Тельнюк. Мені теж подобається. Дивно, наші музичні смаки дуже співпадають

[Roksolana]

Віка, дякую. Буду тепер знати, хто написав цей вірш

Отчего ...

Мне грустно, потому что я тебя люблю,
И знаю: молодость цветущую твою
Не пощадит молвы коварное гоненье.
За каждый светлый день иль сладкое мгновенье
Слезами и тоской заплатишь ты судьбе.
Мне грустно... потому что весело тебе.

Михаил Лермонтов

[Хробак Злої Брехні]

За мить закінчиться сон
застигне віск у свічаді
Я збережу вогонь
Єдиного слова заради

Пам'ять біжить від нас
пам'ять не знає зради
І зупиняється час
Єдиного слова заради

Могло все інакше бути
якби то раніше знати
Я залишаюсь тут
Єдиного слова заради.

Бурмачка.

[Хробак Злої Брехні]

Цитата

Допис від священна білочка

О, Тельнюк. Мені теж подобається

На концерті була? Бо в нас відмінили
Чи маєш старі записи (альбом "Мить")

Цитата

Допис від фальшива беззахисність

Дивно, наші музичні смаки дуже співпадають

Діти Променя? Чи Ініціативи?

[maljavka]

Цитата

Допис від Хробак Злої Брехні

На концерті була? Бо в нас відмінили
Чи маєш старі записи (альбом "Мить")

Діти Променя? Чи Ініціативи?

На концерті на жаль теж не була.. Старих записів теж не маю Маю тільки кілька пісень. А про смаки - то я загалом, а не лише на рахунок Сестер Тельнюк

[Roksolana]

Вчера еще в глаза глядел,
А нынче — все косится в сторону!
Вчера еще до птиц сидел, —
Все жаворонки нынче — вороны!
Я глупая, а ты умен,
Живой, а я остолбенелая.
О вопль женщин всех времен:
«Мой милый, что тебе я сделала?!»
И слезы ей — вода, и кровь —
Вода, — в крови, в слезах умылася!
Не мать, а мачеха — Любовь:
Не ждите ни суда, ни милости.
Увозят милых корабли,
Уводит их дорога белая…
И стон стоит вдоль всей земли:
«Мой милый, что тебе я сделала?»
Вчера еще — в ногах лежал!
Равнял с Китайскою державою!
Враз обе рученьки разжал, —
Жизнь выпала — копейкой ржавою!
Детоубийцей на суду
Стою — немилая, несмелая.
Я и в аду тебе скажу:
«Мой милый, что тебе я сделала?»
Спрошу я стул, спрошу кровать:
«За что, за что терплю и бедствую?»
«Отцеловал — колесовать:
Другую целовать», — ответствуют.
Жить приучил в самом огне,
Сам бросил — в степь заледенелую!
Вот что ты, милый, сделал мне!
Мой милый, что тебе — я сделала?
Все ведаю — не прекословь!
Вновь зрячая — уж не любовница!
Где отступается Любовь,
Там подступает Смерть — садовница
Само — что дерево трясти! —
В срок яблоко спадает спелое…
— За все, за все меня прости,
Мой милый, — что тебе я сделала!

М. И. Цветаева

[Roksolana]

Эдуард Асадов

Друг без друга у нас получается все...

Друг без друга у нас получается все
В нашем жизненном трудном споре.
Все свое у тебя, у меня все свое,
И улыбки свои, и горе.
Мы премудры: мы выход в конфликтах нашли
И, вчерашнего дня не жалея,
Вдруг решили и новой дорогой пошли,
Ты своею пошла, я - своею.
Все привольно теперь: и дела, и житье,
И хорошие люди встречаются.
Друг без друга у нас получается все.
Только счастья не получается...

[Roksolana]

Ты сводишь меня с ума,
Когда ты со мною рядом.
Ты сводишь меня с ума
Своим откровенным взглядом.

Ты сводишь меня с ума
Улыбкой своею красивой.
Ты сводишь меня с ума…
Всегда меня сводишь, милый.

Ты сводишь меня с ума,
Когда ночью даришь ласки.
Ты сводишь меня с ума,
Когда в мои смотришь глазки

Ты сводишь меня с ума,
Когда обнимаешь небрежно.
Ты сводишь меня с ума,
Когда ты бываешь нежным.

Ты сводишь меня с ума
На расстоянье огромном.
Ты сводишь меня с ума
Упрямством своим непокорным.

Ты сводишь меня с ума
Любою своей Sms-кой,
Ты сводишь меня с ума
Любой своей фразой резкой.

Ты сводишь меня с ума,
Когда напеваешь что-то.
Ты сводишь меня с ума,
Когда окружаешь заботой.

Ты сводишь меня с ума.
И кажется мне порою,
Что сводишь с ума меня,
И сходишь с ума со мною.

Автора не знаю

[Thom Yorke]

Я живу в телефонній буді.
Інколи мені дзвонять...
І питають, що далі буде
І чому листопад на скронях.
І питають, де взяти гроші,
І питають, куди їх діти.
Дзвонять ті, в кого сни хороші,
дзвонять ті, в кого хворі діти.
Щось не спиться мені, приблуді.
Ну яка там, до чорта, втома?..
Я живу в телефонній буді.
Бо нема телефона вдома...

[Roksolana]

Сказать Тебе "спасибо" - слишком мало
Сказать "прости" - ни в чем не виновата
Сказать "езжай" - от растований Я устала
Сказать "прощай" - ведь встретимся когда-то...

Сказать "люблю" - я не играю в чувства
Сказать "уйди" - Ты все равно уйдешь
Как жаль, Мы расстаемся, будет грустно
И Ты меня когда-нибудь поймешь

Сказать, что было просто хорошо - соврать,
Ты показал, что можно по-другому...
Ну что ж, нам остается только ждать
Как жаль... мне это так знакомо...

Автора знову ж таки не знаю