 |
|
|||||||
| Література Література: пошук, обговорення книг, рецензії, творчість форумчан |
Справжні велосипедисти. Підкамінь
 |
|
|
Параметри теми | Пошук у темі | Параметри перегляду |
10.10.2006, 13:44 #189083
|
#1 |
![Аватар для Zombie [Coffe]](image.php?s=54db02f9f531666c7000bd29c034a87a&u=1100&dateline=1181057263)
|
Справжні велосипедисти. Підкамінь
Добре, що наука все ж трохи не встигає за фантастами, і ще не придумані різні телепортери, дивани-транслятори, лінії доставки і таке інше. Тому прийшлося рафінованим дітям мідних дротів і кремнієвих напівпровідників, зануритись у 19-е сторрічча, щоб видибати звідтам диво-машину на 2 колеса і ланцюгову передачу («Велосипе́д — транспортний засіб, що приводиться в рух силою людських м'язів за допомогою двох педалей...» – Вікіпедія), і власноруч, а точніше власноніж, доводити оці безглузді ідеї про педалі і людські м’язи.
І, яке диво - якщо на них (педалі) тиснути, то це металічне чудовисько все-таки їде. З чого виходить, що не все, про шо в інтернеті пишуть, то брехня, і є ще якісь геть неатрофовані м’язи, які годні тиснути на щось інше крім клавіатури і мишкі, і тримати ще щось, крім вилки, ложки і власного хуя. Таким чином у суботу знайшлося шестеро добровольців: Бхагаван, ВєтальР, Екслібес, Еразел, Зомбі, Сонце, які своїми атавістичними, дріб’язними придатками – нижніми (ніжними) кінцівками вкрутили 120 км дороги між точками А і Б і А. І мали ці точки назву Тернопіль і Підкамінь. Ось куда носила їх нелегка доля Колумбів, Магеланів, Куків та інших мандрівників котрим мабуть не пощастило з городом, дружиною, тещею, родиною, дачею, головою і дупою, що негодна всидіти перед монітором з голими тьотками, а мусить їхати за 100 км щоб вдовільнити сумнівні потреби хворої макітри і заразом втихаря від ближніх перейти на новий рівень абстракції стимлюючі себе якимось божеським пойлом вчиненим з зерна, меду, хмілю і води. Отже, ми домовилися, зібралися, поїхали. Першим підстопом був поворот на Горішній Івачив, де ми обсудили маршрут. А було два варіанти. Один - їхати трасою через Ігровицю, Хомівку, а другий - вздовж р.Серету через Малашівці, Іванківці, Кобзарівку, Вертелку. Впринципі різниця ніякої не вбачалося. Але туман на трасі мав б розсіятись скорше ніж по при річку і стави. Крім того дорога за другим варіантом трохи гріша і на 2 км довша, проте безпечніша, бо машин меньше. І таки ми обрали другу. І не пошкодували. Ох яка то була дорога. Таку дорогу не проміняти ні на які Альпи – Апалачі, Бермуди-Багами, Єгипти і Турції. Природа ніколи не повторюється. Можна наприклад все життя спостерігати схід і захід сонця, а можна туман. Дорога була схожа на медитацію. Розфокусовані силуети ліниво пропливали обабіч, як думки в голові після доброї попойки, і чим дальше ми так котилися, тим спокійніше і затишніше чулося і їхалося. А Гєліос щось забарився запрягати свої конів. І туман панував над цілим світом. І так ми приїхали в Залізці. Залізці – це вода і болото. А серед болота колись стояв Залозецький замок. Тепер це лише захоплюючі уламки стін. Але колись всякого люду там перебувало (http://www.castles.com.ua/index.php?id=n34n). Певно і справжні привиди водились, що разом із вранішніми осінніми туманами залітали до замку. Привидів нам зустріти не вдалось, - надто повільно ми їхали і всіх їх до нашого приїзду розігнав Геліос, який вже спромігся виповзти на небо. А далі Підкамінь (http://www.castles.com.ua/index.php?id=n35n), Який ми побачили здалека (десь кілометрів за 10). І з тої радості, як тільки доїхали, відразу влаштували прямо під стінами святині пікнічок. Їсти то хочеться. 62 км намотало на спідометрі. І доки ми їли-пили, принесло волею всевишнього поважну делігацію з Бродівським начальством (Підкамінь це Львівська обл, Бродівський р-н). А ми собі з ними і побували в монастирі і екскурсії послухали. Я навіть підозрюю що ми були не дуже то й бажаними гостями, але хто ж туристам наважиться зауваження робити, можуть запросто і послати. І знову здалека побачили ми Підкамень. І тяжко з ним було роставатися. До тернополя повернулися майже засвітло. Їхали назад через Хомівку, Ігровицю, і безумовно золоту Тернопільську осінь Деякі фотки Справжні велосипедисти  Підкамінь. Монастир  Підкамінь. Двір монастиря  Залізці. Замок  Xlibes в тумані  Дорога додому  Всі фотки powered by xlibes & bhagavan Мені їх лінь було викладати, так що, кому хочеться побачити більше, прошу звертатися до авторів. |
![Zombie [Coffe] зараз поза форумом](images/VBSilver_tc/statusicon/user_offline.gif)
|
| Офтопів до посту: 0 Офтоп |
.
|
10.10.2006, 15:42 #189188
|
#7 |
|
Активний учасник
|
на гривень 1500 - 2000. вот мені ровер сподобався
http://velopark.com.ua/catalog/com2006_tomahawk_fs.htm хтось писав шо він, вроді, в спортплюсі 1500 грн. коштує... нормально ніби.. |
|
|
| Офтопів до посту: 0 Офтоп |
|
10.10.2006, 16:04 #189218
|
#9 |
|
|
ВэтальР каже, ща на чомусь іншому він їздити не буде:
http://www.bikeshop.dp.ua/kellys_mtb.htm http://velopark.com.ua/catalog/com2006_tomahawk_fs.htm Нормальний Команч. Я би собі його в довісок би взяв на зиму і на болото. |
|
|
| Офтопів до посту: 0 Офтоп |
|
10.10.2006, 16:06 #189223
|
#10 |
|
Активний учасник
|
VetalR
блін, і на "Аісті" їздити можна. питання тільки як?  серйозно, по співвідношені ціна\якість - вартий він чогось??? боя знаю, ви тут всі круті велосипедисти, але поради типу "гімно, бери тільки з титановою рамою і рифльоними шприхами" не канають 
|
|
|
| Офтопів до посту: 0 Офтоп |
|
10.10.2006, 16:24 #189247
|
#16 |
|
сім самураїв
Ровер нормальний, мій(мрія тобто http://www.bikeshop.dp.ua/kellys_mtb.htm ) коштує 2555 грн але воно тоого варте. А на тому тоже мона катати. І взагалі дуй в ровербайк! і ше стукай 237766078 |
|
|
| Офтопів до посту: 0 Офтоп |
|
17.10.2006, 14:53 #194130
|
#17 |
|
Ось руки загребущі і дотягнулися до добра чужого. Графічний матеріял публікається з любязного дозволу таварісча xlibes-а, також відомого в компетентний кругах як Славко Шльоцик.
І так, приступимо: Авторська назва - Осінь золота , хоча я б назвав Осінь зелена і трошки коричнева . ФотоГраф (нєсамнєна какойта художнік) стоїть задом до Великого Каменя, монастир - праворуч і вище на плато.... нижче монастира в рівень з фотографом - печера (їх дві, одна велика - кажуть слугувала колись печерною церквою, інша - маленька - слугувала чернечою келією). Ось те чого не видно на цій фотці . А видно тут лісисті пагрби і низинний хвойний ліс (звідси абсурдінсть твердження про "золотість" осені - всі ж знають хто в нас "і зімой і лєтом" зільоним цвєтам ) Ще одна спроба автора утвердитись в тому, що Осінь - золота, цього разу не безнадійна . Фото ( з великої букви - ібо шедевр пейзажної творчості, а не тому, що початок речення) зроблено на зворотньому шляху з Підкаменю в золотавих жовтогарячих променях помираючого холодного сонця, тому як наслідок - спереду дорога, позаду дорога, правруч поле і ліворуч поле... Все просте - геніальне, подумав автор світлини і натиснув спуск...гашетку...кнопівку...пуцьку, зрештою не побоюся того слова, фотика. Вуаля- кадр готовий.Застереження!!!! При напруженому вдивлянні в цей пейзаж було зафіксовано неодноразові випадки провалювання очей за лінію автошляху і прогресуюча правостороння косокість, а також важкість фокусування погляду в центрі кадру. Бережіть здоровя - будьте обережні.  Боково-фронтальна експозиція "центральної" брами (правий бік кадру) і житлового-господарських приміщень (лівий бік). Добре видно дзвіницю костелу, оборонний мур з кутовою круглою вежею (мабуть якась голандська оборонна архітектура) і ту частину, яку віддали під потреби психіатричної клініки для невиліковно хворих людей... Спонсором безхмарного неба стала компанія Майкрософт - не ідеально, але шо синє, то синє, навіть я б сказав блакитне  Ну тут вже спонсор неба компанія Дрімворкс - відчуйте різницю Фото - логічне продовження попереднього - та ж сама головна брама і з величезним на цілий кадр куском похилого підйому до монастира - колись, до руйнації першого оборонного муру був першим фронтальним бастіоном на підступу до монастира.... напевно  Внутрішній двір монастира, ліворуч - Костел, праворуч і трохи позаду (не видно) - службові приміщення типу "гараж чи стайня" де стояли сперті наші ровери, прfворуч видно оборонний мур і кусок вежі круглої, центр еккспозиції - каплиця (задній план) і бронзова позолочена скульптура Богородиці на високій колоні. Кажуть позолота має зараз тенденцію до самовідновлення - фіґура починає блищати на сонці - пробивається позолота через шар окису міді (!!!)... А ще кажуть, шо в 50 роках, коли тут хазяйнували НКВДисти, пам'ятник був облаштований під спостережну вежу на тюренмному подвір'ї - те що її не спаплюжили і не обдерли - теж свідчить про загадковість сабжу... от так...  Найсправжніший панорамний продукт з тої підбірки - боковий вигляд на монастир з боку Великого Каменя і з його підвищення... спонсор неба - все та ж компанія Дрімворкс у співробітництві з компанією Макйрософт... Тіні від хмар - компанія Піксар. Вигляд на Камінь з диспозиції першої фотографії, але тепер монастир, звичайно, ліворуч...  І на завершення - діти тріумфу.... виявляється, їхали лише для того, щоб випертися повним складом (крім фотаграфа ЕксЛібеса - як людина мистецтва він не став ризикувати цілісністю кришталевого обєктива апарата - лишився знизу стерегти велосипеди) на ту здорову каменюку - краєвид незабутній (до речі досить непогано почаївська лавра проглядаєть за десяток кілометрів )Знизу зліва видніється "мальтійський" хрест надгробку із стародавнього цвинтару, який місцеві називають Козацьким... хм.. козаки?... ну може і так 
|
|
|
| Офтопів до посту: 0 Офтоп |
|
«
Попередня тема
|
Наступна тема
»
Лінійний вигляд
|
|
|
|