Творчість учасників форуму

Наша людина, нє?
http://zbruc.eu/node/22557

[Пантера]

Цитата:

Допис від saymon

Наша людина, нє?
http://zbruc.eu/node/22557

Це ж наш nacho one!
А я і не догадувалася, що серед нас є такий талант.

[Pmz]

Хай гарний сон тобі присниться,
Хай ніч турботи забере,
Хай завтра день новий хороше
І щось приемне принесе,
Нехай присниться тепле море,
Або із квітів океан,
Спи, засинай, і зникне втома,
Дивися сни,відпочивай…..

[Pmz]

Ты появилась словно чудо,
И не даёшь сердцу покоя,
Переполняют меня чувства,
Душа заполнена тобою,

Хочу тебя опять увидеть,
Хочу узнать тебя сильнее,
Хочу проснуться с тобой рядом,
и не в одном лишь сновиденье,

надеюсь завтра неисчезнешь ,
не станешь лишь воспоминаньем,
хочу суметь тебе стать нужным,
исполнить все твои желанья…

[ment]

Може трошки підніму вам настрій:

В космос пешком, оседлать дракона.
Над нами солнце как прежде светит.
И быть котёнком, мультяшным львёнком
Открыты всюду дороги детям.

Кем быть хотели — теми и были
Мы в наших играх, забавных, детских.
Любую радость на всех делили,
Переживали тревоги вместе.

Находки радость и боль потери -
Всё это было для нас серьёзно
Давайте снова в чудо поверим!
Давайте вспомним, пока не поздно!

Спуститься в недра Земли, на Луну взлететь
По следам героев Жюль Верна
И вернувшись домой, весь мир собою согреть,
Ничего лучше в жизни нет, наверное.

[Martin]

І МИ
Ми блукаємо шляхами
збитими
І все нові у нових
пошуках
І словами не вкрай та
прикрими
Ми рахуємо пульси й
подихи
Ми стираємо все із
пам’яті
І що сенс для нас свій
втратило
Ми згадаємо все що
радує
Все що тішило
на одинці нас.

[Pmz]

***
Ти з перших слів запала в душу,
і серце взяла у полон,
Ти така ніжна і чарівна ,
але здаєшся мені сном.
Ніхто так швидко не був в змозі
Пробити замкнутість мою,
Ти у думках і щосекунди ,
Про тебе думаю одну,
Здаєшся сном ,здаєшся чудом,
І подарунком із небес.
І я надіюсь , що ти знову,
Вночі у сон мій попадеш……

***

Так хочу знов побачити тебе,
У твоїх очах потонути,
Відчути знов тепло твоє,
І ніжність губ твоїх відчути,
Волосся гладити твоє,
І всю тебе ніжно обняти,
І щоб до ранку ти не йшла,
І палко-палко цілувати…

***

Мабуть наївно, та скучаю ,
По тим коротким нашим дням,
Коли з тобою спілкувались,
І розмовляли по ночам…
коли вселилася надія
що лиш тебе одну чекав,
але це виявилась мрія
тебе нема, і знов печаль,
знов смутком голова забита,
думки одні лиш ну чому?
чому ти так раптово зникла?
ти не пояснюєш… мовчу…
надіюсь все таки що з часом,
почую знову голос твій,
ну а наразі рину в згадки,
які втамують серця біль. …

***

Мовчиш. не пишеш, не говориш,
Лиш в сни мої вночі приходиш,
Думки про тебе лиш одну,
І я тебе, повір, люблю…

Не можу досі я забути
Чарівну посмішку твою,
Твої палкі та ніжні руки,
Я пам’ятаю тебе всю…

Так хочу щоб ти знов з’явилась,
Прийшла зі сну в моє життя,
І щоб у тебе появились,
До мене сильні почуття…

***

Як же я хочу зараз помилятись
І знати що я неправий…
Що треба трішки почекати.
І знову прийдеш ти в мій день,
Що знов побачу,знов почую,
Що ласки знову подарю.
І що скажу тобі на вушко
Про те як я тебе люблю
Що знов подариш ти світанок,
Щасливим зробиш знов мене,
Що приготую я сніданок,
І знов з тобою день мине
Що будем разом,що не зникнеш
Не пропадеш з мого життя,
Але реальність вперто каже
Що ти уже з нього пішла
Не хочу вірити ,надіюсь
Що сам себе я накрутив
Що не залишишся ти в мріях,
А станеш моім кожнем днем…

***

[Martin]

"...не скорений, але зморений
не зламаний та кимось підпоєний
дивиться...в нас
очима здивовано
Бог."

[Стечкин]

Цитата:

Допис від Martin

"...не скорений, але зморений
не зламаний та кимось підпоєний
дивиться...в нас
очима здивовано
Бог."

не тільки Бог здивовано дивиться
стєчкін теж дивиться здивовано - накуя кувалдою бити, якщо є будівельна техніка
підняв краном ту плиту, поставив на машину і перевіз десь, де з неї буде якась користь
а так разкуярив досить таки дорогу бетонну плиту і таки йопанагот герой...

[Pmz]

Кричиш від самоти, що у душі,
Кричиш від болю що у серці,
Тебе забули й знати це -
Так важко, вбивчо і нестерпно…

Ти непотрібен вже тепер,
Як ти і справи нецікаві,
Хоча і любиш до цих пір
Але тебе не відпускають…
.
Тобі ніхто не обіцяв,
Що буде поруч і назавжди,
Ти винен сам що покохав,
Хоч опиратись було марно…

Твої думки все ще про неї,
І в снах твоїх лишень вона,
І віриш ти, що десь засяє ,
Кохання вашого зоря…

[Pmz]

Чому закохуюсь не в тих,
Чому не тим я душу відкриваю,
А потім якось в одну мить
на холод і стіну ігнору потрапляю,
чому так не щастить у почуттях,
я вірю в них, а їх чомусь немає
чому ти знов приходиш в моїх снах,
а в інший час тебе не вистачає

коли закінчиться ця чорна полоса,
і знайдеться нарешті та єдина.
що назавжди ввійде в моє життя,
і буде поруч щохвилини,
коли скажу як сильно я люблю,
і в відповідь отримаю взаємність,
знаю одне, що час такий прийде,
я дочекаюся на цю приємність!!!

[sanny2013]

Ось родилося таке присвячення нашому вєлікаму Пуу:

Під час, як було Богові хріново
На світ з'явився хлопчик Вова
То ж він такий незграбний стався,
Що, навіть, бісові не здався.
Він ріс собі, в своєму праві,
Але нікому не цікавий:
І янголи не сподівались,
А чорти, взагали, ховались.
Він довго жив без віри і без мови,
Та тільки, раптом, нудно стало Вові.
Недовго думав він, и для себе рішив:
Мені у спадок дався цілий мир!
*Якщо я сам - мене не подолати!
Я можу, навіть, власний всесвіт мати!
І зроблю там, все те, що я бажав,
А потім розберемось, хто був прав.
І понеслась: щоб він ні сіяв - перло зло.
Нікому відпочинку не було.
Вже янголи серед чортів ховались,
Вирій і пекло разом поєднались,
*А Вовчік, що мав сил, "свій світ" робив,
Та вчасно клоп за (нос) його вкусив.
Матню почухав, і прокинувся в лайні...
Як добре, Боже, що це було увісні!

[randolph]

Комп'ютер засяяв в блаженному акті,
До справи береться для текстів редактор...
На світ виринають діфайни й інклуди,
Ой, не уявляю! ой, що зараз буде!..
Посипались градом константи та змінні,
Усе б врахувати, усе неодмінно!..
Кружляють у вирі іф-елси та вайли,
Що б ще упихнуть до програмного файлу?!...
О, що це? І хто ж це так лається матом?..
Ах, це ж про помилку звістив компілятор...
І знову морока, і знову відладка,
Все знову нормально, все знову в порядку!..
Не будем жалітись на вибрики долі,
Творіння своє запускаєм в консолі...
О диво! Краса! О, піднесення духа!..
І радості повно по самії вуха!..