Що Ви читаєте?

[Mona]

Ф. Кафка
«Процес»
Не читайте цей твір. Ви і так нічого не зрозумієте, а те що можна відчути, є таким, що краще це не відчувати... Процес читання.

[Mona]

Ф.Беґбедер
«Любовь живёт три года»

[Ponchiknumberon]

Юрій Винничук " Груші в тісті"

[Mona]

Э. Замятін
«Ми»
« - Туман... Дуже.
- Ти любиш туман?
Це давнє, давно забуте «ти», «ти» володаря до раба - увійшло в мене гостро, повільно: так, я раб, і це - теж потрібно теж добре.
- Так, добре... - вголос сказав я до себе. І потім їй: - Я ненавиджу туман. Я боюся туману.
- Значить любиш. Боїшся тому, що це сильніше за тебе, ненавидиш тому, що боїшся, любиш, бо не можеш підкорити це собі. Адже тільки й можна любити непокірне.»

[Petro Ford]

Микола Нікулін. "Спогади про війну"

[Mona]

Список книг, які радив Василь Стус прочитати своєму сину

Вірші Бориса Пастернака (цитата: «Це — геній. Вчи його вірші напам’ять, повторюй про себе — під кожен настрій, аби розжувати, розчовпати, що це геній. Який він майстер — душі!»)
Поезія Гете
Поезія Рільке
Л.Толстой «Дитинство. Отроцтво, Юність»
Селінджер “Над прірвою у житі“.
Оповідання В.Распутіна
І.Еренбург «Люди, роки, життя»
“Іудейська війна“ Ліона Фейхтвангера (це три великі прецікаві романи).
Іван Франко (вірші, велику прозу, поеми, особливо — “Мойсей“, “Похорон“),
Леся Українка (драми).
Альбера Камю “Сторонній“ і оповідання-нариси.
Біблія
Коран
Драми Шекспіра
Достоєвського (насамперед «Ідіот», «Брати Карамазови», «Біси»).
Драми Г.Ібсена і Теннессі Уїльямса.
Японська проза (Кобо Абе, Ясунарі Кавабату, Кендзабуро Ое, Акутагаву Рюноске)
Роботи філософів-стоїків Монтеня, Боссюе.
Р.Коуэн «Історія життя»
Дж. Силк «Великий вибух»

[Mona]

Вчора читала на пляжі коротке і класне оповідання Ю.Мамлеева «Живая смерть».

“Мариус: На этот раз было слишком ужасно… Почему ты не поцеловала нас раньше?
Лада: Какой был смысл?.. Я сама чуть не погибла, отделившись. Мне нужны были силы и время, чтобы собрать в единый порыв, в единые три поцелуя, всю свою нежность… потому что только такой сверхчеловеческой, потусторонней нежностью, которая граничит с безумием, можно было смирить их… или, вернее, те мрачные силы, марионетками которых были те, на шкафу…
Я (потрясенный): О, это не был поцелуй женщины!
Лада (смеется): Поцелуй только женский может воскресать лишь…
Существо № 8 (бормочет): О, наша колдунья… Гав, гав…
Мариус: А те призраки все еще сидят на шкафу.
Лада: О, не будем обращать на них внимания, они такие бледные и скоро исчезнут, правда, один чего-то урчит...”

[minzdrav]

Дочитую "The Stand", Кінга.
Перед цим "Жук в муравейнике" і "Волны гасят ветер" Стругацьких.

[Mona]

Знову Ю.Мамлеев, «Здравствуйте, друзья!»

«Бе-бе, как будто бы от меня ничего не осталось. Впереди, в окне, виден Нью-Йорк, а от меня ничего не осталось!»
...
«Но от идеи друга он упорно не отказывался — друг это существо, а существо ведь можно любить. Долларам же лучше поклоняться: они выше любви. Тем более они дают тотальную власть...»

[Mona]

Е. Юнгер
«На Мармурових скелях»


«Хто з вас не знає пекучої туги, що огортає нас на згадку про щасливу пору свого життя? Бо та пора минула і ніколи не вернеться, нас розлучено з нею — навіть найбільша відстань не розлучає так немилосердно. А картини щастя у відблиску минувшини постають іще привабливішими; ми згадуємо їх, мов тіло забраної смертю коханої, яке спочиває глибоко в землі й викликає в нас моторошне почуття, ніби відбиток нищення, сповнений якоїсь вищої, духовної краси. І ми, спрагло линучи думками до тієї минулої пори, знов і знов обстежуємо кожну дрібну подію в ній, кожну її рисочку. Тоді нам починає здаватися, що ми свою міру життя й любові не виповнили по вінця, та хоч би як ми жалкували, що так сталося, прогаяне годі надолужити. О, якби це почуття було нам наукою кожної щасливої миті!»
Початок зачепив, а далі чомусь так важко читається...

[Mona]

Дж.М. Кутзее
«Безчестя»


«Коли вона сьорбає свій напій, він нахиляється до неї й торкається її щоки.

— Ви дуже гарна, — каже він. — Я збираюся схилити вас до чогось необачного. — Знову торкається її. — Залишайтеся. Проведіть ніч зі мною.

Вона пильно дивиться над нього над вінцями чашки.

— Чому?

— Тому що вам варто так учинити.

— Чому мені варто так учинити?

— Чому? Тому що жіноча краса належить не одній тільки жінці. Це частина дарунка, який вона приносить із собою на землю. Її обов’язок — ділитися красою.

Його рука так і лежить на її щоці. Вона не відхиляється, але й не відповідає на його ніжність.

— А що як я вже нею ділюся? — Їй ледь помітно перехоплює подих. Коли за тобою впадають, це завжди збуджує; приємно збуджує.

— Тоді вам варто ділитися нею щедріше.

Улесливі слова, старі, як саме зваблення. Хоча цієї миті він вірить у них. Вона не належить собі. Краса собі не належить.

— Ми прагнем, щоб краса потомство мала, — каже він, — щоб цвіт її ніколи не зачах...»

[Mona]

Надолужую те, що не прочитала до 20.

А. Гулыга
«Кант»

«Имей мужество пользоваться собственным умом»

[Freeboy]

...А я "підсів" на Ремарка. Хтось каже що не може читати його твори...а мені то як бальзам на душу))

[Mona]

«- Зачем же ты тогда читаешь вообще?
- Отчасти для удовольствия - это вошло у меня в привычку, и мне так же не по себе, когда я ничего не читаю, как и когда я не курю, - отчасти же, чтобы лучше узнать самого себя. Когда я читаю книгу, я обычно всего лишь пробегаю ее глазами, но иногда мне попадается какое-нибудь место, может быть, одна только фраза, которая приобретает особый смысл для меня лично и становится словно частью меня самого; и вот я извлек из книги все, что мне было полезно, а ничего больше я не мог бы от нее получить, даже если перечел бы ее раз десять. Видишь ли, мне кажется, что каждый человек - точно нераскрывшийся бутон; то, что он читает или делает, по большей части не оказывает на него никакого воздействия; но кое-что приобретает для каждого из нас особое значение и словно развертывает в тебе лепесток; вот так один за другим раскрываются лепестки бутона и в конце концов расцветает цветок.»

Сомерсет Моэм «Бремя страстей человеческих»

[Mona]

Почала читати в дорозі Джорджа Орвелла «1984».

«Було навіть можливо, на мить, переспрямувувати свою ненависть тим чи іншим шляхом однією тільки свідомою думкою. Зненацька, неначе одним різким зусилля мов відриваєш голову від подушки через нічне жахіття, Вінстон домігся переспрямування своєї ненависті з обличчя на екрані на темноволосу дівчину що знаходилася безпосередньо позаду нього. Яскрава, прекрасна та жвава галюцинація спалахнула у його свідомості. Він забивав її до смерті гумовим поліцейським кийком. Він прив'язував її оголену до стовпа та пронизував безліччю стріл неначе Святого Себастіяна. Він жорстко ґвалтував її та перерізав їй горлянку у мить оргазму. Більш того, краще ніж дотепер, він зрозумів ЧОМУ насправді він так ненавидить її. Він ненавидів її тому що вона була молода, гарненька та фригідна, тому що він хотів переспати з нею але так цього і не зробив, тому що її солодка гнучка талія, яка здавалося так і просить бути огорненою твоїми руками, була огорнена одіозним яскраво червоним паском, агресивним символом цнотливості.»

[poisonous]

Леонид Каганов, з "Модель Для Сборки" сподобався аж дуже.



В "Тридцать Пять" передав тип людей "позич гроші / допоможи - Не можу / нехочу - Ах ти ж сука"

Цитата

Леонид Кудрявцев
23. День Рождения Кота

Лестер Дель Рей
24. Крылья Ночи

Теж чудова фантастика

[LudmilaDrigalo]

Очень люблю комиксы, еще со школы. Помните, учебники в школе по английскому языку с комиксами? Вот тогда и зародился интерес к ним и не пропал до сих пор. Вот здесь можно комиксы купить https://www.yakaboo.ua/knigi/komiksy...ie-romany.html , в магазине "Yakaboo". Переплеты чаще мягкие, но цены очень приемлемые и доставка "Укрпочтой" бесплатная.

[zvezdulytor]

любитель социальных драм.
Жизнь глазами Гарпа. Джон Ирвинг.
Толстой. Который Лев Николаевич.
Вся сила в недосказанности.

[Pawelko]

Цитата

Допис від Freeboy

...А я "підсів" на Ремарка. Хтось каже що не може читати його твори...а мені то як бальзам на душу))

Аналогічно. Прочитав декілька книг в електронному вигляді, але думаю, що його треба читати в паперовому вигляді. Не знаю чому, але так хочеться... А тим, хто ниє, мовляв звичайні книжки зараз дорогі, вперто раджу частіше дивитись в розділ книг на олх тут. Тому що яка різниця, що книга вже кимось читала, якщо її ціна втричі нижча нової. Ось цим я і користуюсь для покупки нової для себе літератури.

[Mona]

« 1. Тезис: Мир имеет начало (границу) во времени и пространстве.
Антитезис: Мир во времени и пространстве безграничен.
2. Тезис: Все в мире
состоит из простого. Антитезис: Нет ничего простого, все сложно.
3. Тезис: В мире существует причинность через свободу. Антитезис: Никакой свободы нет,
все есть природа.
4. Тезис: В ряду мировых причин есть некая необходимая
сущность. Антитезис: В этом ряду нет ничего необходимого, все в нем
случайно.
Остановим внимание на первой антиномии. Доказательство тезиса и
антитезиса ведется "от невозможности обратного". Доказывая тезис, Кант
предлагает допустить, что мир не ограничен во времени. Тогда в каждый данный
момент бесконечное время оказывается ограниченным (со стороны настоящего), а
это противоречит идее бесконечности; бесконечный прошедший, то есть
"сосчитанный", ряд невозможен. Рассматривая антитезис, Кант опять-таки
начинает с противоположного допущения: мир ограничен во времени, но тогда
получается, что было "пустое" время, когда мира не существовало. Опять-таки
бессмыслица.
Разум уперся в стенку? Ничего не поделаешь, главное, не старайтесь
пробить эту стенку лбом: шишек не будет, но помутнение мозгов не исключено.
Ибо стена мнимая.
Если кто-нибудь скажет, что какой-то предмет или пахнет хорошо, или
пахнет дурно, то можно сказать и нечто третье, а именно: данный предмет
вообще не пахнет, и оба противоположных суждения могут оказаться ложными.
Так, по Канту, и в данном случае: при всей видимой обоснованности оба
противоположных суждения о конечности или бесконечности мира ложны. Они
относятся лишь к миру явлений; в мире вещей самих по себе возможно нечто и
третье.
Кант поставил диалектическую проблему. "Здесь мы видим удивительнейшее
явление человеческого разума, не имеющее ничего подобного этому ни в каком
другом применении разума". Стремясь схватить мир как целое, раскрыть его
сущность, разум с необходимостью наталкивается на противоречие. Противоречие
-- неизбежный момент мышления. Кант совершил великое открытие!..»
«Кант»