Бездоріжжя 4х4 в файному місті

[Petro Ford]

[shypuch]

Були на кордоні?

То доречі не Віталіка волинянка? Якась дуже схожа.

[Petro Ford]

Цитата

Допис від shypuch

Були на кордоні?

То доречі не Віталіка волинянка? Якась дуже схожа.

Були. Волинянка Віталіка

[shypuch]

Ми тяжкими зусиллями відновили форум по бездоріжжі. Всі посилання з даної теми на нього - робочі. Надіюсь з відновленням форуму на приплив нових сил до нашого руху. Може не всі поринули в соцмережі з головою, як того час вимагає

Адреса та ж: drive.te.ua

[valentunSafe]

Всім Привіт, шукаю людей які полюбляють 4х4 ))) якшо є у Тернополі такі люди то буду радий познайомитись і відкрити для себе щось нове ))) опиту пока нема но мені це по душі))).Якщо щось не так прошу вибачення.

[Romko_7]

Цитата

Допис від valentunSafe

Всім Привіт, шукаю людей які полюбляють 4х4 )))

навесні то якраз буде в тему.коли зі снігом асфальт злізе.

[switch]

А ти оптиміст...
На Теребовлю права смуга по обїздній вже зараз наполовину зійшла

[shypuch]

Цитата

Допис від valentunSafe

Всім Привіт, шукаю людей які полюбляють 4х4 ))) якшо є у Тернополі такі люди то буду радий познайомитись і відкрити для себе щось нове ))) опиту пока нема но мені це по душі))).Якщо щось не так прошу вибачення.

Організованого чіткого нічого нема. Але є групки знайомі зі знайомими котрі катаються. Одні постаріли закинули, в інших діти росли закинули, інші виросли шось починають робити. Я от планую повертатись назад, тільки не можу визначитись яку машину купити. Зареєструйтесь на драйві, може що розрухаєте.

Так що якщо поставити за ціль, то можна зібрати виїзд з купою машин. Робили так пару літ тому на покрови. На тому ж драйві фото є.

Додано через 2 хвилини

Цитата

Допис від switch

А ти оптиміст...
На Теребовлю права смуга по обїздній вже зараз наполовину зійшла

Підтримаю. Я на новий рік на чортків їздив на гумі висотою в 5см. Хоч і ран енд флет. Ох і емоцій я вхопив. Більше години їхав.

[.]

Цитата

Поваги в вас немає, мужики, ні до лісу, ні до природи, що б ви тут не розповідали.

Мужики, ну тут точно не джипарі смітять:

Сміття на Евересті: чому доступ на гору тимчасово закрили, і що там бачили українці

https://hromadske.ua/posts/smittya-p...hili-ukrayinci

[shypuch]

Може є бажаючі з повнопривідними авто катнутися на день маршрутом на г.Синячка? Машину там подерти нема де. В суху погоду дорога практично як між селами.

Тема з попередніх виїздів

http://www.drive.te.ua/forum/viewtop...a4d7e8dc#p2724

[shypuch]

Може є бажаючі з повнопривідними авто катнутися на день маршрутом на г.Синячка? Машину там подерти нема де. В суху погоду дорога практично як між селами.

Тема з попередніх виїздів

http://www.drive.te.ua/forum/viewtop...a4d7e8dc#p2724

[shypuch]

Я на суботу планую їхати на Синячку.

З 9 ранку до 8 вечора, 300км на круг.

Хто хоче приєднуйтесь!!! Чужі не бійтесь.

[shypuch]

Синячка 2019

Написано для нашого drive.te.ua

В четвер спонтанно надумався їхати. Настрій і погода сприяли. Розіслав запрошення в вайбері і написав на форумі з надією, що хтось зголоситься на суботу. Попередньо підтвердили свою участь 4 екіпажі, плюс 2 мали подумати. Настроївся, купив солярки і став чекати... А далі все прозаїчно, в суботу похолодало, дощ, і нікому не вийшло. Вирішили не відступати і їхати одним екіпажем. Виїхали близько 9ти, так як і було заплановано. Дорога до Яремчі була швидкою і легкою, та і дощ перестав. Далі з картинками(клікабельні)...

Традиційно заїхали на філіжанку кави перед початком сходження.



Близько 12ої зїхали з асфальту. Перша зупинка біля нафтових вишок, котрих там повно.



Планували купити бринзи, проте колиба котра тут стояла згоріла. Шкода.



Поговорили з пастухом, поганяли овець і рушили далі.



Далі не запланована зупинка на підйомі. Попри дорогу ну дуже багато ожини. Вийшли пастися, також назбирали купу стаканчиків з собою. Їдучи далі бачили як люди збирають зразу в відра.



Піднялись, виїхали з дерев, і нарешті почались краєвиди.



Оце і є підніжжя Синячки.



Спішились і почали не довге сходження на саму гору.



А далі як в казці. Випогодилось, чуть потепліло, хмари розійшлись.



Вкотру сторону не глянь хребти, хребти...



На фото виглядає високо і страшно, насправді — ЩЕ СТРАШНІШЕ!



Панорамка, проте фото всерівно близько не передає як там було насправді. Якось коли крутиш своєю головою, панорама значно реалістичніша.



Момент зйомки цієї фотографії вкарбувався в память. Правда реально хмари значно темніші були і картинка насиченіша. Виглядало як щойно по створенні світу, коли на планеті ще нема нічого живого.



Швиденько спустились, відхекались, і рушили до нових вражень.



Підйоми, спуски, серпантинчики...



Місцями видно, що дорогу рівняли, їдемо плавно і швидко, маючи на меті виїхати на ще г.Підсмеречок.



Ееммм... зараз прокоментую... подолавши досить крутий підйом, виїхали на гірку. Не знаю чи так співпало, чи зі страху?



На горі зустрілись з місцевими аборигенами, познайомились, розговорились. Дорогою коли ми ганяли кіз, вони обїжджали нас елькою. Як виявилось в нас один пункт призначення. Проте вони добрались суттєво раніше, всеж елька в горах на МТ далеко не моя колимага на шосейці.



Господарі виявились підготовленими. Дістали столик, крісла, наїдки, казанок, понтонний міст, і з завзяттям почали варити банош.



Молоде покоління цей час сиділо в машинах в телефонах. Проте після чарівного пенька, повилітали пекти яблука як пташечки. Деякі учасники правда не публічні.



Господині (шкода, дуже шкода, що не попали в кадр, прикрасили б цей допис) так майстерно накидали, сервірували і подали кашу, з сиром і шкварочками... Ех, що я аж спянів після 3(третьої) — 5(пятої) ложки!



Посиділи, побалакали, посміялись... час від часу відволікаючись на те, щоб повиганяти дітей з машин. Останні якось надто вміло постійно тікали до гаджетів.



Отримавши порцію місцевої саморобної горілки хорошого настрою, вже гора не гора, підйом не підйом...



Можна кататись “вдоль і в поперек”



За такими заняттями пару годин пролетіло як 15 хвилин.



Як не прикро, але потрібно було збиратись, попереду було ще більше 200км дороги додому.



А це вже за Франківськом зупинились. Гарно, тепло, тихо, затишно. І головне спокійний місяць. Попри те, що зараз і до 17 числа в ближньому до нас космосі дикий “двіж”, паради планет, активність сонця, комети. А тут дивишся і спокій вселяє картинка.



Після насичених пятниці і суботи, сьогодні прокинувшись дочка проситься (!!!) в садок.

Пробачте за якість фото, фоткав на телефон.

P.S. Хто так і не поїхав — заздріть!!!

[shypuch]

Джуринський водоспад 08.10.19 з елементами офроуд

Написано для нашого drive.te.ua (картинки клікабельні в нас на сайті)

Сьогодні мав провести довгу робочу розмову, обговорити трохи нагальних моментів. Оскільки погода в нас зараз суха і холодна, а хочеться тепла і затишку, вирішили провести розмову в поїздці. А що? І так і так сидіти, пити каву, балакати. А в дорозі є ще можливість відволіктись на краєвиди. Тому вирушили, спочатку на Чортків, а там і на водоспад. Дорога суха, видимість хороша, різнобарвні дерева вздовж, опале листя перелітає дорогу впоперек - краса!

Після дощів водоспад повноводний як ніколи! А шум!!! Це щось. Тиша, жодного техногенного звуку і шум води!!!



Далі з під водоспаду почалапали до костелу а там і до палацу. Моя автобіографічна фотка. Чомусь періодично просять мене самого себе сфоткати і викласти. Напевно не вірять, що я особисто буваю в місцинах, коли викладаю лише загальні, знеособлені фото.



В костелі нічого за багато років не змінилось. Нова капличка, що поруч, валиться по троху, щось не пішло їм з церквою в тому місці.



Підземелля. Відкриті. І нехай виглядає все надійно, проте лізти мені лячно. Хоча і цікаво як там все збудовано.



Фасад. Яким був таким і є, думаю багато хто його таким бачив.



Тут теж без змін. Єдине, якраз навпроти, в таборі рівняють і насипають футбольне поле, так би мовити - змінюють ландшафти.



А от замок потріпало набагато більше. Якщо вірити пліткам, не тільки єпархія УАПЦ, котрій його передали, в цьому винна. Ще мала місце недолугість районної ради.



Знимка з інформаційного стенду. Практично таким замок достояв до 50х років. Потім сам палац розібрали, а матеріал пустили на будівництво корівника. Коли чув цю історію вперше, років 20 тому, то думав які все ж варвари були комуністичні керівники. Це ж якому злому треба бути, щоб понищивши одне збудувати інше. Тепер же в нас все інакше, все по доброму. Вежу на якусь іншу будову злі люди не розібрали. Сама впала, безкорисно. А значить по доброму. Просто злі люди нищили, а добрі лише не вберегли. Стріляв би тих добрих.



Фотографую те, що має хоч якийсь вигляд.



Вежа в іншій площині.



Вежа в розрізі.



Далі вхопило мене розчарування, і я вже не лазив попри будову, не спускався до основи, перехотілось. Обідно якось. Тому розвернувся і втік звідти. В цю сторону вигляд кращий, все мальовниче, живе, надихає. І головне нема купи загоряючих голих срак . Нікого нема.



Повернулись до водоспаду знову. Якби не залишили тут машину, навряд чи вернулися б. Лінь взяла б своє.



Продовжувати розмову під цей шум не можливо. Стоїмо слухаємо. Закрив очі, думав засну стоячи. Слів бракує описати як там гарно.



Оцими стоптаними ногами я шпацерував до замку і назад урочищем.



Далі знову серпантин, підйом, таким собі бездоріжжям.



Практично фінальне фото на виїзді.



І панорама на урочище. Якось в людей краще виходить знимкувати.



Далі була не кваплива дорога додому, в режимі збереження енергії, на круїзі. Ще кава. Наполягання на своїй точці зору. Маленька лекція з моєї сторони як я бачив би ведення справ. Але то все вже поза кадром. Тішуся що зміг собі дозволити так провести день.

P.S. Якщо жодного разу тут не були - заздріть! Але правильно заздріть, ЧОРНОЮ заздрістю - він там був, і я в Ниркові буду! А не безкорисною білою, я там не був, і краще б того "кореспондента" там не було.

[kolibryks]

А де там бездоріжжя? Звичайна сільська дорога ) Скільки раз там був - практично будь-яка легкова машина до водоспаду під'їде без проблем. У мене ще в обов'язкову програму входить вилізти на самий верх і скупатись у водоспаді, якраз був рівно рік тому )

[shypuch]

Хто хоче, той бездоріжжя найде. А горбів там достатньо ))
Прогляньте тут, на ту ж тему. Емоцій в мене тоді було справді багато
http://www.drive.te.ua/forum/viewtopic.php?f=16&t=276

На верх водоспаду є дорога, можна навіть підїхати, колись лазав, тепер ноги бережу. Далі в лісі є ще щось на зразок водоспаду (прям як великий яремчанський). А купатись треба, в тому свій шарм. Коли вода тобі на голову падає. І ... якщо вам таке подобається, вам обовязково в Маняву!

PS ну і не забувайте що я на роботі був! Шкода гойдалку звідти прибрали

[kolibryks]

Таки да, водоспадів у нас вистачає, але більше подобаються незаїжджені місця без толп туристів. Такі як Воєводин водоспад, газовані залізовмісні джерела на горі Кобилецької поляни, туди тільки виїхати чого вартує, а потім ще по лісі трохи топати, зате глуш і тишина, саламандри взагалі нелякані під ногами лазять )

До речі цікаві карпатські маршрути та місця було б непогано тут викладати, не обов'язково суто 4х4, я легковою(не повнопривідною, але трохи підготовленою) теж у різних місцинах побував. Та й більшість карпатських неосновних доріг, то є по суті бездоріжжя і мало хто туди легковими пхається )

[shypuch]

Планую в неділю повторити свою поїздку на Синячку, є бажаючі за компанію?

[shypuch]

Купола (Памір) 13.10.2019

Епіграф:
"Фокусам и зайца можно научить,
если, конечно, его очень сильно бить..."

На прохання деяких моїх постійних читачів, а виявляється такі є, і особливо на прохання читачки Тетянки (імя змінено), пишу цей звіт. Дико спати хочу, але пишу! 23:15

Значить зібрався я їхати на Синячку. Про що завчасно відписався тут на форумах, з надією на компанію. Також мали приїхати мої друзі з хмельниччини, котрі хотіли на цю гору. Проте по приїзді, під час застілля плани не помітно помінялись і ми вирішили їхати на Драгобрат. Почали обговорювати Драгобрат детальніше і зійшлись на думці що кращого маршруту в ці прогнозовано сонячні і теплі дні ніж маршрут на купола ми не знайдемо! Далі з картинками, старався вибрати по мінімуму, проте картинок цього разу буде багато (клікабельні на http://www.drive.te.ua/forum/viewtop...3&p=2741#p2741).

Вирушили двома машинами. Ми на паджеро 7 чоловік, і ще доєднався мій друг Вітя на інфініті, 3 людей. Причому Вітя ще їде на Драгобрат чи Синячку, не памятаю, про те що вночі плани ще раз кардинально змінились не знає.



Особливість цієї поїздки в тому, що добиратися до мети потрібно долаючи перевали. На то і розраховували, хотіли максимально краєвидів. Їхали, час від часу зупинялись в мальовничих місцях.



Далі мені стало нудновато споглядати виключно краєвиди, і я вирішив подурачитись. Вирішив штурмом взяти досить крутого горба, так щоб глядачі дивлячись зверху мали можливість полюбуватись моїми колесами, мостом, захистом, бампером ітд. Фотографії як я тільки не вибирав, але реальний підйом не передають.



Ну і заодно трохи катнувся бічними дорогами, трішечки-трішечки для настрою. Вітя на мої провокації катнутися по моїх слідах на інфініті не піддався. Доречі весь цей час в третьому ряду спить мій середній син, і не підозрює як я їжджу.



Розважившись рушили далі в тому ж ритмі, краєвиди, краєвиди.



Виїхали на не надто стрімку гору не подалік основної дороги. Фото не викладаю, так як підйом там досить затяжний, а на фото виглядає як їзда полем. Це вже на горі, декому страшно.



Спустились, і далі милування природою.



Тут навіть не знаю, милування машиною напевно )) Вітя десь відстав.



Спуск з перевалу, за відчуттями біля 20 км серед гір, досить терпимою дорогою.



Спустились, пройшли паспортний контроль. На питання, що веземо, відповів цигарки, то відкривав усі двері, багажник, відсік під дном. Якщо без таких дурниць, то можуть і не просити з машини виходити.



А це вже Селятин, село за котрим ми маємо зїхати в дикі гори. Дорога попри самий кордон з євросоюзом. Проїжджаємо попри наші і румунські прикордонні стовби. Цього разу не сфотографував, так як планував це зробити на зворотньому шляху. Наївний.



Колючий дріт і фірточка. Ключі тільки у відповідального прикордонника і бабці Гані, котра виганяє через неї гуси на річку. Знаємо, що заради забави, всяких селфі, бабця кордон не відкриє, тому навіть не просимо. Пролітаємо не зупиняючись.



Доліталися. Дорогою, прямо перед іншою заставою прикордонників, налетів на камінь, розірвав колесо, треба ставити запаску. Я викладаю фото, а ви "поржіть".



Скористалися старим, перевіреним часом, карпатським домкратом, котрий якраз був під руками. Штатний валяється на землі для декорації.



Переставляти запаску в 10 рук зовсім не важко, зручно, гарно, весело і швидко. Дивимось на це як на ще одну пригоду. Попутньо розважаємо прикордонників.



Доречі цього разу вже знав де запаска. Колись, коли вперше купив паджеро і пробив колесо, довго її шукав. Перерив був всю машину, багажник, відсік знизу, лазив під бампер, шукав вертушку (думав те колесо десь з під дна опускається). І скажу вам реально важко найти, мислиш стереотипами що вона десь в машині, та й при відкритій дверці її не видно )))



Перечепили і рушили далі. Знову попри річку, знову прикордонні стовби, знову дріт, камери...



Але далі це все закінчується, і ти можеш гасати горами як дурний, без обмежень, доки тебе якийсь дядько не зажене знову на Батьківщину.



А на цій фоточці уважний читач може розгледіти перший вигляд на купола.



Добралися! Стандартна колгоспна фотка!



Я зі старшим сином. Оскільки я ці щоденники пишу і для дітей також, нехай буде, стараюсь передати емоції. Кажуть в інтернеті нічого не загубиться. В майбутньому перевірю.


Це я, намагаюся відфотографувати цю всю красу собі в мозок!



Залишки радару в одній з куль.



Підійшов до нас дядечко і дав коня покататися. Бєзвоздмєздно! (с). І не пішов, поки всі бажаючі не проїхались.



Це я з сідла знимкую. Дуже мені сподобалось. Відчуваєш цю тиху міць під собою.



Загальний вигляд з вершини.



Ну і ця панорамка для розуміння масштабу.



Далі були поседеньки, обід, і ходилки бродилки навколо.



Тут з гімна і палок залишків алюмінієвого дроту майструємо систему для того щоб "прикурити" інфініті, котра виїхала, мабуть розслабилась після підйому і відмовилась заводитись.



Востаннє обходжу гору, намагаюсь якомога більше запам"ятати, і рушаємо в низ. Тепер коротшою дорогою!



Початок спуску. Як же круто їде інфініті!!! Особливо з горба )))



Бере броди, нам любо дивитись! Певно знала б куди її господарі запхають, з конвеєра не сходила б!



Дороги сухі, і це великий плюс. Але вузько...



... ще вужче...



... місцями надто вузько!



Нижче місцини відкриті, можна пройнятися горами, постійні затяжні спуски, підйоми, ех! Вертиш головою на всі боки. Я маю таку можливість, так як паджеро на першій пониженій повзе само. А от на інфініті доводиться драйвувати, працювати гальмами, та й кліренс на спуск менший ніж на підйом.



Шкода фото знову реалій не передає. Тут мав бути крутезний спуск, але я його не бачу! Каталися ми каталися, стемніло, і далі за стандартним сценарієм, почали блукати, блукали блукали, аж заблудилися.



Ніч. Зв"язку нема. Навігатор інфініті показує, що ми на сонячних пляжах Румунії.



Навігатор в телефоні показує точку, що ми серед гір, карти не підгружає, хоч якигось доріг нема. Масштаб надто малий, щоб зрозуміти в яку ми сторону їдемо.



Повземо далі. Серцем відчуваючи на котру з доріжок повертати. Час від часу зупиняюсь дотягувати колесо, бо крім того що порвали, ще обірвали три шпильки. Дорога прийнятна. Сіл нема. Зупинились на якомусь роздоріжжі, стоїмо на аварійках чекаємо поки серденько зробить свій вибір. Аж тут їде щось з нізвідки з однією фарою (реально більше нічого не горіло, жоден з габаритів, стопи, панель). Жигулик! Якийсь гоцул каже що до траси фігня, 30км! Тішимось!!!



Їдемо ще дві години, ніч,дорога нормальна, але швидко не поїдеш, зсуви, рови, річки, мости і жодного вогника. Під"їжджаємо до якоїсь річки, Вітя виходить, йде дивиться - глибоко. Від"їжджає назад, пішов на міст, пару раз поскакав, чуть не провалився, каже - "не так там вже і глибоко" і шурує в річку! Врешті доїжджаємо до якогось села, питаємо за готель, але все зайнято. Зате появився звязок.



В результаті дослідним шляхом, з допомогою малолітніх дітей вияснили, що на паджеро весь цей час була робоча навігація, не надто детальна в горах, проте можна було визначити напрям руху, але вже пізно. Тепер навігатори в усіх працюють, розуміємо, що десь за 15км попереду Верховина, впевнено їдемо, дорога кращає, стає ідеальною, і тут БАЦ - Косів! Аха. Готелів вільних нема, з заправки обдзвонили наявні. Оскільки інфініті швидкісна,а водії молодші то вони рванули на Тернопіль, а ми дотягнули в Коломию і спатки.



Зранку вже все виглядало по іншому. Свято Покрови, гарне місто, усміхнені люди.



Погуляли, поїли. Зідзвонився з джипером Русланом (є тут на форумі). Зїздили до нього на каву і вирушили на Тернопіль.



Дорога шикарна, сонце, тепло, видимість відмінна, ех!!!



Душа радіє,тепер все легко! Голубе небо, багряні дерева обабіч, канйон,вибігати дотягувати колесо в радість! Заїхали на Джуринський водоспад. (описувати не буду, так як пару днів тому вже встиг )) Далі кава, Чортків, Теребовля і ПОВНІ ВРАЖЕНЬ вдома!!!

Для тих хто читатиме ще сьогодні вночі, або просто осилить дочитати до кінця ... романтік ...

You Tube

You Tube

PS Коментуйте щось, знатимем чи форум ще живий, чи треба віддати його мамонтам. Ну і звичайно заздріть! 02.20

[Tommygun]

Як Паджерік взагалі ? Був у мене 1,2 і 3. Хотів і такого, але розумію що в Тернополі стало затісно з такою брикою )