 |
|
|||||||
Бездоріжжя 4х4 в файному місті
 |
|
|
Параметри теми | Пошук у темі | Параметри перегляду |
27.02.2016, 20:20 #2619058
|
#183 |
|
Активний учасник
|
Відповідь: Бездоріжжя 4х4 в файному місті
Додано через 23 хвилини
Написано для нашого drive.te.ua (за традицією, тут викладаю повністю) Нарешті після тривалого штилю, витягнули мене на покатушку!!!  Стартували зі Струсова, і далі лісом, без чіткої мети… Загалом три екіпажі, Самурай, Паджеро спорт і Елдвісті.      Паджеро довго не протримався, порвав пильники, не захотів чекати поки роздробить шрус, відкланявся і додому. Решта продовжили з надією на щось цікаве.   Дорогою натрапили на поляну з підсніжниками, які через якесь не порозуміння вціліли від місцевого населення. До слова скажу, що ми теж їх об'їхали. Також наголошу, жодна зелена травичка від цієї поїздки не постраждала!  Також бачили чи то диких кіз, чи то косуль, котрі декілька разів перебігали дорогу.  Проте сфотографувати вдалося лише вівцю!  Далі я згадав свої колишні поїздки навколишніми лісами, і дуже просив проїхати ярами. Хлопці підтримали. І хоча ми вже були при асфальті, вирішили зробити ще круг, хвилин на 15, попри яри і додому.   Натрапили на цілий оберемок якигось печер, але в низ не спускалися.  Почали спуск, а далі як завжди, копали, ходили, мудрували, копали, споглядали яка елька гарна і довга, копали, фоткалися, копали …       Потім намотали ще пару км, так я дещо погубили. Вернулися було вже темно. Зрештою, що можна було і зпрогнозувати. Загалом нічого феєричного не було. Відносно сухо в лісі. Ліс сірий, хмурий, ні снігу, ні зелені. Але все ж, дуже радий що виїхали. PS хто не був, заздріть 
Востаннє редагував shypuch: 27.02.2016 о 20:20. Причина: Пізніше додано |
|
| Подякували 5: |
kurtq (02.05.2018), Malva (28.03.2016), Petro Ford (02.03.2016), Sergyjko (27.02.2016), Tommygun (28.02.2016)
|
| Офтопів до посту: 0 Офтоп |
|
17.11.2016, 12:44 #2664253
|
#186 |
|
Активний учасник
|
Відповідь: Бездоріжжя 4х4 в файному місті
|
|
|
| Подякував(ла): |
Petro Ford (18.11.2016)
|
| Офтопів до посту: 0 Офтоп |
|
17.11.2016, 16:52 #2664305
|
#187 |
|
Активний учасник
|
Відповідь: Бездоріжжя 4х4 в файному місті
Нє, ну хтось колись мені божився, що легких шляхів не шукає і їздить тільки по розбитих лісовозних дорогах - то там в тому районі таких є кілька. Причом таких, що по них іти важко, а вже проїхати - то вищий клас - вперед
 Но чото я жодного фото з тієї дороги не бачу. зато переорали нормальну стежку, тепер хлопакам фіри там стрягнути будуть. Ну але то нормально - розважайтесь ПС: фотка, де жипара стоїть за галявиною з підсніжниками - приперла теж - херня, що червонокнижні квіти - треба підїхати поближче, щоб сфоткатись на фоні. Наступного року вони може й розрослись би далі - але там вже покатались модні "супермени". Поваги в вас немає, мужики, ні до лісу, ні до природи, що б ви тут не розповідали. |
|
|
| Офтопів до посту: 0 Офтоп |
|
02.05.2017, 20:18 #2690692
|
#191 |
|
Активний учасник
|
Відповідь: Бездоріжжя 4х4 в файному місті
Підкамінь-Олесько-Підгірці-Золочів
Опишу трохи вчорашню поїздку замками, заодно підніму давно забуту тему. Вирішив прокататись колись стандартним маршрутом, Підкамінь-Олесько-Підгірці-Золочів. Поки зібралися настала 12 година, але виїхали. До каменя не заїжджали, так як не так давно були, а часу мало. Зїзд на Підгірці з київської траси. Вирішили їхати курсом на палац, не об"їжджати асфальтом.  Дорога між полями візуально простіша, насправді якась надто розкишша. Не насторожило.  Підїжджаємо ближче. В селі багато калюж на дорозі. Не насторожило.  Їдемо далі, не звертаємо. Підйомчик гідний (фото як завжди підйом не передає), земля мокра, трава, йдемо на пониженій. Не насторожило.  Дорога давно перетворилась на стежку. Але тут чуть ширше, купа болота, але є слід від колеса, напевно хтось фірою їхав.  А з цього моменту почалося цікавіше! Далі фоток не буде. Емоції прописом...  Фактично якби не скинув газ, то проїхав би. Можливо навіть попри це деревце (зліва авто на фото) проскочив. Але, все ж таки дерева я злякався, 80см особливо коли зад на нього несе, то не надто велика відстань. Зупинився. Обійшов машину, посміявся до екіпажу, зробив фотки. Не насторожило. Здав назад акуратно, рванув в перед, вискочив, але сів переднім мостом. Вирішив ще раз назад, і вирвуся. Як я протупив! Засадив машину на рівному місці, в поперек дороги. Тепер, оглянувся, і реально багато що дійшло. Згадав погляд тракториста, з котрим минався якраз перед підйомом. Слід від колеса, аха, точно фіра, але ж слідів копит коня не було! Та й хто б мучив коняку на такий підйом? Дійшло, що земля мокра, а в мене не МТ гума. По правому борту від даху машини до дерева лишилось всього 30см. Назад за машиною максимум пів метра, пеньок і такий не великий обривчик. Зліва саме підйом ( з цієї позиції якби спуск вже). І попереду машина впирається в саму дорогу, рівень котрої вище сантиметрів на 40 всього. І замикає це все, такий собі маленький потічок! Ех, лебідку б, 3хв і були б на волі. Ситуація ускладнюється тим, що в мене ні лопатки, ні гумаків, лише туфельки і штанятка попрасовані на кант. Тому епопея продовжується, благо якісь камінчики назбирати можна, збираємо, носимо. Їздимо то вліво, то вправо ,резикуючи таки налетіти на дерево. В перед чогось не їздиться. Не годен вирватись на рівень дороги. Як в анекдоті, на собачку не кричіть - вона гавкала. Так і тут, колесика крутяться, то три, то чотири, залежно як підкину камінчики. Але тяги на колесі не вистарчає. Хотів би написати що майстерно вирвався... Після 40хв відправив я дівок шукати когось на поміч. Стоїмо ж під сторожовою вежею палацу. Не доїхали метрів 100. Поки чекав, чагарники ззаду розчистив, доріжки з каменю виклав, машину вирівняв, навіть заскочив раз на дорогу. Проте камінці мокрі, колеса замилюються і ніяк. Після довгих пошуків (всі ж на городах) знайшлися два добровольці, котрі взяли шуфлі і відра, йшли, і не вірили як їм пояснювали де ми засіли, все ж думали що 100м нижче. Бо! То сліди від їхнього колеса, то вони день перед тим там квадроциклом рилися! Прийшли, то переконалися. Посміялися. Поруч якиїсь типу карєрчик був, але носити відрами, то не пальчиками камінчики вибирати. Підсипали, попхали, вирвався. Засів вище, назад, підіпхали, газнув, викинув тачку грязюки на помічника (ех, його б фотку сюда) вирвався! На все хвилин 10, не більше. Посміялися, подякував, підйомом обережно оминув ще цікавий камінчик, виїхав, розійшлись. Тепер про замки. Підгорецький в усій своїй красі. Ніколи не заїжджав з цієї сторони. Тим хто їде сюде вперше, рекомендую заїджати саме з цього боку, матимете гарні перші враження.  Олеського замку фото не маю, так як 1 травня, правильно ВИХІДНИЙ! До менеджменту ніяк не доходить, що сфера послуг мала б працювати, коли загал відпочиває. Попри нас два автобуси з поляками розвернулися. Зустріли колону польських байкерів, котрі теж на розворот. Підгорецький вже років 15 на реставрації, тому на суттєві зміни не надіявся, зачинено. Хоча то найулюбленіший мій палац. Пару фоток Золочівського, котрий по понеділках не працює.  Навколо за останні два роки не надто змінився, а от в середині, зі слів охорони, наповнили експозицією праву будівлю. Повісили картину (я так думаю панно) вагою в півтори тонни. Підозрюю щоб втерти носа Олеському замку.  Далі в Озерну на пампушки і додому. PS хто не був - заздріть 
Востаннє редагував shypuch: 02.05.2017 о 20:31. Причина: правлю помилки |
|
|
| Офтопів до посту: 0 Офтоп |
|
02.05.2017, 22:15 #2690705
|
#193 |
|
Активний учасник
|
Відповідь: Бездоріжжя 4х4 в файному місті
Зате емоцій би не нахапався. А так своє взяв. Особливо страх погнути, або таки випасти і низ через корчі пообривати. І мозгами ти розумієш, що таке бездоріжжя то смішно, чи навіть встидно. Але зробити без допомоги нічого не можеш. |
|
|
| Офтопів до посту: 0 Офтоп |
|
08.07.2017, 12:45 #2698754
|
#194 |
|
Активний учасник
|
Відповідь: Бездоріжжя 4х4 в файному місті
Теребовля(замок)-г.Бохіт(Збруцький ідол)-Сидорів(замок-корабель)-Скалат(замок)
… мото маршрут з елементами бездоріжжя 07.07.2017 drive.te.ua Починалося все для мене нежданно. Десь перед восьмою ранку, забавляючись в ліжку з молодою, синьоокою, ну дуже активною білявкою, отримую дзвінок! Дзвонили мені друзі з Франківщини, сказали що вони поряд мене і збираються виїхати на гору Богіт. Уточнили що вони мотоциклами, і поряд дому, то в Теребовлі. Запропонували доєднатися.  Зійшлися на тому, що я за годину зустрічаюсь з ними в Теребовлі. А за той час, вони поп'ють кави, проснуться, прогуляються замковою горою, а заодно розберуться де та гора. Так як мені ще півсонному пояснення давались приблизно так: …ну гора десь біля Гусятина, але їхати треба з Теребовлі на Сатанів, тобі ж місцевому не далеко до Гримайлова?!  Я не втрачаючи жодної хвилини, за 15хв передаю дочку в дбайливі материнські руки, вдягаюсь і не забувши почистити зуби(далі такої можливості не буде) виїжджаю. Їсти вже потім. Зустрічаємось і зразу в дорогу. Дорога пуста, краєвиди ще похмурі, ранкові, холодно!  Доїжджаємо до підніжжя гори, зустрічаємо перекриту дорогу.  За брамою є вказівник, де «русскім по бєлому» чітко написано, що їхати не можна, говорити не можна, якщо йти, то тільки протуреною стежкою і навшпиньки, «шаг влєво, шаг вправо – расстрєл»! Скачок на місці, розцінюють, як «попитку улєтєть», а літати теж не можна. Бо заповідник!  Тому, будучи законослухняним товариством, щоб нікому не нашкодити, вирушаємо в обхід. Десь їдем, десь пхаєм, десь тягнем, так би мовити просуваємся.  Місцями зустрічаєм природні шлагбауми, та інші не рукотворні цікавинки. Які дають нам змогу зайвий раз зупинитися, і погомоніти.  Далі лишаємо свої залізяки і йдемо пішки. Через деякий час, з'являються ілюстровані вказівники.  Оскільки Івана Купала першочергово було свято язичницьке, тут до мене доходить мета поїздки, що то за гора і чому саме вона вибрана як ціль і чому саме в цей день.  За повір'ям, в жертву приносили плоди, тому мої друзі принесли копії ідола по яблучку. Але були там і апельсини, і сніп пшениці. А взамін від ідола отримували сприяння на кожному кроці. Я покласти яблуко не наважився. От чогось там, сприйняв то, як зраду вірі. Не подалік влаштовуєм невеликий перекус і собі.  Хвилинка українознавства – Дольмен. Така собі старовинна рукотворна споруда з каменів, перекритих іншим каменем. Кажуть Стоунхендж – дольмен!  Можна зайти під камінь і загадати бажання. Як на мене, якщо постаратися, то бажання можна загадувати і в інших місцях.  Далі повертаємось до мотоциклів і починаємо цивілізований спуск. Пам'ятаєте, перескакувати не можна! Мусів відкрутити дзеркало, бо ніяк не пролазив. Тепер дивлячись на фото, все так просто і мило. А там, проповзаючи під деревом, і тримаючи на плечі 150кг, було смішно, чогось смішно, а від того жарко і тяжко.  Поки ми повзали-їздили день підійшов до обіду, погода сприяла і спуск дарував нам зовсім інші краєвиди, відчуття свята Івана, емоційне піднесення. Спутники кажуть ідол почав діяти. Не надаю цьому значення.  Але! Ми вже заходили в цей магазин зранку. Валялося два куски ковбаси на пустому прилавку, ми ще перепитували чи можна їх їсти. Квасу моєму товаришу націдили третину стакана, більше нема. Тепер картина інша, ковбаси – розмаїття, квас заправили, кавова машина працює, вершки є, продавець Оксана, практично готова їхати з нами!!!  Посиділи віддихнули, і мене як палкого любителя такого типу архітектури відвезли на маєток. Був нічий, тепер хтось викупив. Тішить мене таке. Хтось надав будинку друге дихання. Виглядає ошатно, потім з дороги дивився поверх паркана, емоції шкалять – ЗАЗДРЮ!!!  Відвідали також багатьом відомий замок-корабель в Сатанові.  Стоїть як стояв, не реставрується і не валиться. А то, швидше за все ознака того, що за ним ПРАВИЛЬНО доглядають, обкошують і не дають порослі руйнувати, але і не добудовують з армопоясами і шпатлівкою.  Хотів таку фотку. Не знаю чого. Хоча там якось все яскравіше і контрастніше відчувалось. Фото того не передає. Фактично тут і роз'їхались, друзі в напрямку Станіславова, а я в Файне місто.  Дорога дуже гарна, якщо їхати помаленьку,роздивлятись і мати здатність оцінити цю красу. Спуски, підйоми, соснові ліси, гори, озера, костели. Зупинився сфотографував Скалатський замок, заради цієї, тоді ще майбутньої статті.  Та й все, поділився, виговорився, може комусь принесу естетичне задоволення від прочитаного, когось спровокую піднятися з дивана, а комусь покажу, що світ то не тільки сірість і розпач. Дякую, якщо дочитали до кінця. P.S. розриваюсь в яку тему викласти, мото, свій рідний офроуд, створити замки?!! Востаннє редагував shypuch: 08.07.2017 о 14:41. Причина: правлю помилки |
|
|
| Подякували 9: |
aleko2007 (11.07.2017), andrey_ko (10.07.2017), D@nZeL (08.07.2017), eperfetskyy (10.07.2017), Malva (08.07.2017), Minato (08.07.2017), Petro Ford (10.07.2017), Tommygun (10.07.2017), Vuyko Yosyp (09.07.2017)
|
| Офтопів до посту: 0 Офтоп |
|
12.07.2017, 22:02 #2699385
|
#197 |
|
Активний учасник
|
Відповідь: Бездоріжжя 4х4 в файному місті
 А по темі вашого коментаря, то якщо так придиратися, то доведеться і фото французької гори Монблан з моєго допису викинути, і ... 
Востаннє редагував shypuch: 12.07.2017 о 22:05. Причина: дурачусь |
|
|
| Офтопів до посту: 0 Офтоп |
|
18.03.2018, 14:56 #2724385
|
#198 |
|
Активний учасник
|
Відповідь: Бездоріжжя 4х4 в файному місті
Острог
(для особливо обдарованих, в числі котрих до поїздки був і я, правильно саме Острог. Кажуть в свій час в міськраді не вистарчило голосів за прийняття назви Остріг) Невеличка подорож «позагородами» як завжди була спонтанною. Прокинулись, вирішили не псувати день на марно, зібрались і рушили. Дорога до Кременця хороша і легка, далі на Шумськ терпимо, а от далі така собі. Проте якщо тримати не велику швидкість, встигаєш і колесам не нашкодити і красу навколо вихопити. Місто зустріло теплом і сонцем. Поки доїжджали друзі, встигли повивчати вказівники. Досить багато автентичних будівель збереглося по сей день.  Почали оглядини міста звичайно з замку. Вежа, збереглася, сьогодні археологи розкопали до початкового рівня землі. Також в старих приміщеннях зараз розміщений музей. Про котрий дбають і оберігають багато років. Музеєм замок став ще до союзу. Раджу платити за послуги екскурсовода. Інакше багато втратите.  На замковій горі збереглася колишня церква, котру підремонтували, але споруда та ж. Ми приїхали то якраз закінчилась служба.  Ці три однотипні фотографії виставляю намірено. Так на хвильку подумати. В середньому шістсоті роки, населення 5тис осіб в місті. Купа церков, друкарня (а то на той час піск технологій, практично теперішні ЧПУ), академія, школи, оборонні вали, мури, мости, скляне виробництво, поруч багато маленьких виробництв в селах. І НА ВСЕ ВИСТАРЧАЛО ГРОШЕЙ!!! Для тих хто не розуміє до чого я, чуть поясню. Так, є пан, власник міста, йому носять податки, з тих податків він платить робітникам, приїжджим майстрам і розбудовує місто, щоб було що передати в спадок. Розбудовує і захищає інфраструктуру. Такий дикий розмах (а в живу воно ж все величне) і такою невеликою кількістю людей робиться. В нашому сьогоденному розумінні звичайно. Єдине що ресурси відкриті. Ліси, кар’єри, річки ітд. І всі живуть, і всім глобально добре. Маючи плюс мінус доступний ресурс, дійсно можна стверджувати, що не в грошах щастя.    Намисто, найшли при реконструкції. Скло, виявляється вже тоді робили, технологія чуть інша правда була. Оберіг замість хрестика тоді ще. Хтось ніс в подарунок, але так і не подарував. Вперше дівчинка вдягнула аж в наші роки. На просторах нету є її фото.  Печатка, теперішнє покоління вже певно і не здогадується як воно працює.  Наш екскурсовод, він же археолог, показує горнятко, котре давно сам викопав. Дуже харизматичний дядечко.  Кахель, вже тоді обкладали грубки. Теж був дешевий і дорогий. Дешевий кахель мав вилитий в формі напис – грійся голодранцю. Тобто почутя гумору вже тоді було. До речі вставки, фризи, закінчення і плінтуса теж були.  Було в них виробництво люльок. Форми збереглись, люльки збереглись. Як каже екскурсовод, що в той час воєн, так тут намішалося народу, що сімейне життя було важким, тому хлопи і курили, буркун і коноплі … але каже трави не збереглись.  В одному залі збережено місце під старі сходи. На початку ХІХ століття хотіли їх відбудувати, але проект дорого коштував, то поставили в іншій кімнаті ці що на фото. Тимчасово. Стоять вже 104 (сто чотири) роки.  Острозька біблія, оригінал, 1500 роки. Трохи їх збереглося ще. Дорогі (тепер комерційна ціна 40000$). Така  Бенкетний зал. А в випаду нападу ще й штаб, форпост і тд.  Ці дві фотограції, щоб хоч якось повязати цей допис з розділом бездоріжжя. Отже, коли дорога була нормальна карета їхала з допомогою двох чи чотирьох кінських сил. Коли дорога ставала важкою, привід трансформувався, дочіплялось ще дві чи чотири кінські сили. Що дозволяло продовжувати рух по складній ділянці. Зараз той же ефект досягається пониженими передачами і часом ланцюгами. Тоді ж все було по чесному, додаткові кінські сили, збільшення тяги на колесі, і стопроцентне «блокування» приводу.   Написи вишкрябали гості на весіллі. Зайве підтвердження моєї давно сформованої думки, що з часом міняються лише особистості, люди ж лишаються ті самі.  Вигляд на АЕС з кімнати замку, також поруч Нетішинське водосховище. Краєвид вживу кращий. Тут вперше екскурсовод дозволив нам присісти. Бо хоч музей маленький, але часу на віддих нема, розповідь людини, котра все життя в цій темі – ЗАХОПЛЮЮЧА. Тим більше що з ним можна і експонати помацати, на деяких пограти, послухати дзвін старовинних годинників і тд. А ще помножте це на харизму! З додаванням (говорячи сучасною мовою) постійного тролення, на кшталт: «… щоб усі боялись, щоб не насміхались», або «в цих шафах колись тримали книги, а зараз я там тримаю свої наукові роботи, і сік цукрового буряка», чи згадане вже «курили коноплі, не збереглись…»  Маленький штрих, якось би ще хто додумався унітаз з дерева зробити, технічно то не проблема, дерево довго гниє, проте шику б до антуражу додало!  Оскільки ми їздили 9 березня, з замку ми алейкою сходили до пам’ятника Шевченку Т.Г., і рушили в музей книги (або якось так). Бо в замку ми надто довго були, і далі все відбувалось бігцем.  Тут вже без екскурсовода, просто передивились експонати. Це доречі тодішній підручник.  Залишаємо відгук, все за канонами, туш, піря, клякси, плями.  Насправді ми не знали що в Острозі настільки збережених памяток, багато з того що є на макетах залишилось насправді. Тому не розрахували час, виїхали запізно, і лишитись не могли, так як рушати треба було далі. Погода сприяла, вихідний, транспорту на дорогах мало.  Це ми добираємось до ще одного пункту маршруту. Гранітний кар’єр.  Рік вже не діючий, бо власники сваряться. Тим часом воду не відкачують, обладнання затопило, кажуть навіть декілька БЕЛАЗів затопило. Для масштабу напишу, ця маленька плямка з прицепчиком, по центру фото над водою, чуть лівіше від якогось приміщення, то трактор, типу білорус чи юмз.  Спускаємось нижче, а там хатинка, під якоюсь соломою чи очеретом.  Тут вже вода не на зло, викопано і підтоплено спеціально.  Перша кімната в середині. Камін розпалено, чай теплий чекає, коштує не дорого.  Далі в нас закінчилась плівка, тому на словах … в будиночку русска банька (пробачте мою не політ коректність), хамам, котрий тут віками кажуть сповідували, і джакузі, щоб встигати за теперішніми тенденціями. З побажань, то старались би власники на те все не брати воду з річки. А раз беруть, то якось би домовились щоб не скидали в неї всяку гидотну вище по течії, або хоча б якось фільтрували. Дякую хто дочитав до кінця, насправді тиждень тому я б втричі більше написав, тому і так ще коротенько вийшло. PS хто не був - заздріть 
Востаннє редагував shypuch: 18.03.2018 о 15:08. |
|
|
| Подякували 9: |
aleko2007 (18.03.2018), AMOROSO (19.03.2018), KSW (18.03.2018), Malva (18.03.2018), Nick. (18.03.2018), хамід (18.03.2018), Petro Ford (19.03.2018), Romko_7 (18.03.2018), Vuyko Yosyp (19.03.2018)
|
|
18.03.2018, 15:16 #2724390
|
#199 |
|
Poco loco y nervioso
|
Відповідь: Бездоріжжя 4х4 в файному місті
Колись мої знайомі запитували у місцевого дідуся чи правильно їдуть на Славуту (на виїзді з Острога) і чи далеко.. У відповідь почули, що напрямок вірний, а стосовно відстані : "...коли зуби самі клацать почнуть....  "
|
|
|
| Офтопів до посту: 0 Офтоп |
|
23.04.2018, 11:06 #2727657
|
#200 |
|
Активний учасник
|
Відповідь: Бездоріжжя 4х4 в файному місті
Тернопіль
(мова йтиме про XVIII століття, бездоріжжя тут вистачало, тому тематика теми збережена) Недільна екскурсія. Дивно писати мені про своє місто, та все ж зловив себе на думці, що місцеві, як правило, свого не бачать і не знають. Навіть ті, котрі все ж цікавляться темою старовини, бачили в живу Теребовлю чи Збараж, в Тернопільському замку навряд чи були. Тому, коротенько …  Зустріч біля туристичного центру. Реєструємось, платимо гроші за екскурсію, отримуємо карту міста, словесні настанови і рушаємо.  Зупиняємось біля обл. ради, пологового, замку, отримуючи порцію знань, щоб проникнутись атмосферою тодішнього життя.  Далі переходимо на майдан Волі, де нам, поки з далека, показують головну мету нашої прогулянки.  Погода, вітерець, барви чарують, катедра постає в усій красі. Особливо якщо ти зупинився, відкинув рабську ідеологію, підняв голову, розправив плечі, набрав повні груди повітря … можна проникнутись монументальністю споруди.  Поки в храмі триває служба, робимо коло, слухаючи про цікавинки котрі тут були в той час. В цьому приблизно місці, в той час місто і закінчувалось. Далі вже були передміські села.  Для багатьох з присутніх відкриття, що тут проходили оборонні вали, і відповідно на знак того, вулиця і отримала свою назву – Валова.  Також багато для себе відкрило, що посеред колишнього монастиря (тепер архів) є італійський дворик, в котрому і ростуть ці сосни.  Тим часом служба закінчилась і ми заходимо в храм. В підлозі зробили вікно, кажуть міцне.  А це вже вигляд з крипти на те ж вікно.  Задум на те, що б зробити тут сакральний музей. На стінах інформаційні полотна.  Камінь. Кажуть що тут лежав. При підготовці крипти до відкриття для загалу, вирішили його залишити.  Підземелля з тесаного каменю. Наскільки я зрозумів, катедра під оздобленням збудована з такого ж.  Світлові вікна, вони ж виконують роль вентиляційних.  Враження справляє. Мені особисто імпонує, що не «заляпали» купою виставкових старожитностей. А вони, підозрюю, в храмі є.  Далі виходимо з підземелля і йдемо на вежу. Дорогою роблю фото церкви з хорів.  Перехід, раніше нам розказували, що планують його відновити. Тоді звідси можна буде вийти на вулицю за теперішнім дитячим майданчиком.  На цьому ярусі дзвін і закріплені гучномовці, котрі транслюють відправи. Був час, що тут перебували пожежники наглядаючи за  Піднімаємось на ярус вище, і оглядаємо місто. На надто високо, але роздивитись місто можна.  Ну вигляд на схід. В цю сторону дивитись допомагає сонце, котре якраз заходить. Якщо придивитись, то за куполом, якраз видно стіни дворика монастиря.  Вигляд на другу башню і купол церкви. Набираємось вражень і спускаємось вміру темними і вузькими сходами.  А це вже внизу, план міста.  Доліплю тут фотку. При реєстрації відвідувачів маркують. Дорогою до речі назбируються ще бажаючі, то їх домарковують.  Ну і фінальна фотографія. Дуже вже гарно дивився годинник на фоні неба. Естет я.  І як висновок, якщо організатори і не байдужі містяни втілять свої задуми, місто отримає екскурсійну перлину, чи навідь ансамбль з цікавинок. На фоні котрих можна буде не тільки зазнимкуватись, а торкнутись, пройтись ними, проникнутись, відчути той час. Власники будівель отримають додаткові надходження, а будівлі … навряд чи їм щось зашкодить, витримали стільки за століття, витримають і пару тисяч відвідувачів. P.S. Про Леніна правда, був, P.P.S. хто не був – заздріть 
Востаннє редагував shypuch: 23.04.2018 о 12:45. Причина: намагаюсь правити помилки |
|
|
| Офтопів до посту: 0 Офтоп |
|
«
Попередня тема
|
Наступна тема
»
Лінійний вигляд
|
|
|
|