Поезія та вірші, які вас вразили

[Roksolana]

Эммануэль (свисток.ру)

Я СОГЛАСНА НА ВСЕ

.........................ОНА...................... ..........

Только шанс - ощутить твою нежность и силу,
Изучить твое тело своими губами...
Пусть потом от бессилья мне плакать ночами,
Я согласна на все.
Только шанс прошептать: "Я ждала тебя, милый!""
И прижаться к плечу, замирая от счастья...
Пусть потом разорвет меня горе на части,
Я согласна на все.
Только шанс... Остальное теряет значенье.
Я живу лишь тобою написанным словом,
И твой голос во сне позовет меня снова...
Я согласна на все.
Поменяю я жизнь на одно лишь мгновенье,
Если это мгновение будет с тобою,
Пусть потом я сгорю... Но я стану звездою!
Я согласна на все.


....................ОН.......................

Ты согласна на все...
Этой мыслью я обезоружен.
Арсенал здравомыслия взорван,
Разрушен оплот
Целомудрия, мудрости,
Старых ошибок и нужен
Только шанс ощутить своей кожей
Зовущую плоть.
Я опять просыпаюсь.
В одежде домашней мне тесно.
Пью холодную воду.
В работу уйду с головой.
Иногда анальгин принимаю
От боли известной,
Бьющей пульсом в виске:
Не-с-то-бой-не-с-то-бой-не-с-то-бой.

[Roksolana]

DDD&bluz, дуже дякую

maljavka, читаємо українське. І любимо його. Ось наприклад один з улюблених віршів.

Дмитро ПАВЛИЧКО

* * *

Моя любове, ти як Бог, –
Я вже не вірю, що ти є.
У безлічі земних тривог
Згубилося ім’я твоє.

Та я належу ще тобі,
Хоч сам від себе це таю,
Хоч не в молитві, а в клятьбі
Я силу згадую твою.

Жорстоко в правоті своїй
Невірство не суди моє.
З’явись, благослови, зігрій,
Якщо ти є, якщо ти є!

[Roksolana]

Дмитро ПАВЛИЧКО

* * *

Розплелись, розсипались, розпалились,
Наче коси, вересневі дні.
Ми з тобою ще не накупались,
А вже грає осінь у вікні.

Віднесла вода ласкаві зорі,
Що все літо кликали в ріку.
З птицями на білій крутогорі
Горобину пробуєм гірку.

Може б, нам полинути у вирій –
За літами молодості вслід.
Чом же крила в позолоті щирій
Важко піднімати на політ?

Я тобі зимові дні сріблясті
Заплету в сивіючу косу;
Тільки зорі, викупані в щасті,
З моря я назад не принесу.



* * *

Та мить, яка надходить після болю,
Тобою завданого, – ніжна мить…
Я все стерплю, я все тобі дозволю –
Не бійсь боляче серце надломить.

Надламане, воно смачніше буде,
Як хліб, що їсться з голоду й злоби;
Заходь, як у світлицю, в мої груди
І все, що заманеться, там роби.

В тій хаті на підлозі, як у пущі,
Клади вогонь, пали нужденний рай,
Чи, мов зерня з твердої шкаралущі,
Розбиту душу з мене видирай.

Я відновлюсь, я оживу, кохана,
Хоч сто разів од рук твоїх згорю,
Благословенна та найглибша рана,
Що звільна обертається в зорю!



* * *

Ти пахнеш, як листя весняне,
Як дитинство моє полотняне,
Як тепла малинова стежка,
Як мамина срібна сережка.

Ти пахнеш, як пломінь живиці,
Як біленький дзвінок медуниці,
Як вулик, де сховане сонце,
Як маминих мрій волоконце.

Ти пахнеш, як виспане море,
Як жіноче невидиме горе,
Як пилок на пшеничній ниві,
Як мамині руки сяйливі.

Ти пахнеш, як роси на житі,
Як столи, рушниками накриті,
Як співаюча стружка ялова,
Як мамина лагідна мова.

З дитинства подобаються вірші Павличка

[Roksolana]

Леся УКРАЇНКА

CONTRA SPEM SPERO1!

Гетьте, думи, ви хмари осінні!
Тож тепера весна золота!
Чи то так у жалю, в голосінні,
Проминуть молодії літа?

Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть думи сумні!

Я на вбогім сумнім перелозі
Буду сіять барвисті квітки,
Буду сіять квітки на морозі,
Буду лить на них сльози гіркі.

І від сліз тих гарячих розтане
Та кора льодовая, міцна,
Може, квіти зійдуть, і настане
Ще я для мене весела весна.

Я на гору круту крем'яную
Буду камінь важкий підіймать,
І, несучи вагу ту страшную,
Буду пісню веселу співать.

В довгу, темную нічку невидну,
Не стулю ні на хвильку очей,
Все шукатиму зірку провідну,
Ясну владарку темних ночей.

Я не дам свому серденьку спати,
Хоч кругом буде тьма та нудьга,
Хоч я буду сама почувати,
Що на груди вже смерть наляга.

Смерть наляже на груди важенько,
Сніг застеле сувора імла,
Але дуже заб'ється серденько, –
Може, лютую смерть подола.

Так, я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити буду! Геть думи сумні!

2 травня 1890 р.

Вірш з шкільної програми. Запам"ятався на довгі роки

[maljavka]

Roksolana

Ну добре, що хоч так... А то я вже було перелякалась, що тут якась пропаганда російських поетів..

[Roksolana]

Леся УКРАЇНКА

* * *

В небі місяць зіходить смутний,
Поміж хмарами вид свій ховає,
Його промінь червоний, сумний
Поза хмарами світить-палає.

Мов пожежа на небі горить,
Землю ж темнії тіні вкривають,
Ледве промінь прорветься на мить,
Знову хмари, мов дим, застилають.

Крізь темноту самотно зорить
Одинокая зірка ясная,
Її промінь так гордо горить,
Не страшна їй темнота нічная!

Гордий промінь в тієї зорі,
Та в нім туга палає огниста,
І сіяє та зірка вгорі,
Мов велика сльоза промениста.

Чи над людьми та зірка сумна
Променистими слізьми ридає?
Чи того, що самотна вона
По безмірнім просторі блукає?..

Взагалі, у Лесі Українки багато красивих віршів про зорі.

[Roksolana]

Ось непоганий віршик про нашу мову. Точніше - про її величність. Написав його Євген Юхниця.

Важко збагнути, що коїться з мовою,
Милою, ніжною, гнучко-шовковою.
Протягом низки останніх століть
Завдано скількі тобі лихоліть...

Дійсно, можливо привчити до іншої.
Hавіть, гучнішої, мабуть, не гіршої...
Але музичність, барвистїсть поем
Гідно засвідчать -- це мова богем!

[Romantiker]

Заплющ оченята й всміхнися мені
І я буду знову з тобою!
Хоч наші давно вже в минулому дні
Омиті сумною сльозою.
Згадай трепіт наших наївних сердець,
Коли ми торкались вустами
і зоряну ніч, коли ми навпростець
Духмяними бігли полями.
І срібні цикади... І рій світлячків...
І тихе, чарівне: "Кохаю"...
Заплющ оченята - на острові снів
Я й досі на тебе чекаю...

(c) Гнат Рузвий

Цей біль не твій. Віддай його мені!
Віддай мені, собі лишивши спокій.
А я, твій біль забравши уві сні,
Піду в зірки безмірно одинокий...
Така моя у цім житті стезя –
Забравши біль, тобі лишити крила.
Щоб ти, мов непорочне янголя,
Цей світ своїм коханням покорила.
Лиш тільки біль... - Віддай його мені!
І не зважай, мої почувши кроки.
То я, твій біль забравши уві сні,
іду в зірки безмірно одинокий...

(С) Гнат Рузвий

Який незвичний, наче марево, пейзаж -
На жовте листя хтось насипав білий порох.
І цілу ніч лапатий цей кураж
Не відпускав, кружляв, осінній морок.

А ранок наче в казці пробудивсь -
Такий чарівний і до болю рідний!
Затамувавши погляд я дивись
На краєвид цей золотаво-срібний.

Та крізь захоплення росла в душі печаль -
Нема нічого вічного на світі.
Все кане в Літу. І цей сон, на жаль,
Лише на мить в житті дано зустріти.

(С) Гнат Рузвий

[Roksolana]

Со мною вот что происходит:
ко мне мой старый друг не ходит,
а ходят в праздной суете
разнообразные не те.

И он
не с теми ходит где-то
и тоже понимает это,
и наш раздор необъясним,
и оба мучимся мы с ним.

Со мною вот что происходит:
совсем не та ко мне приходит,
мне руки на плечи кладёт
и у другой меня крадёт.

А той -
скажите, бога ради,
кому на плечи руки класть?
Та,
у которой я украден,
в отместку тоже станет красть.

Не сразу этим же ответит,
а будет жить с собой в борьбе
и неосознанно наметит
кого-то дальнего себе.

О, сколько
нервных
и недужных,
ненужных связей,
дружб ненужных!
Во мне уже осатанённость!
О, кто-нибудь,
приди,
нарушь
чужих людей соединённость
и разобщённость
близких душ!


(c) Е. Евтушенко

[meat]

სულიკო

საყვარლის საფლავს ვეძებდი,
ვერ ვნახე!.. დაკარგულიყო!..
გულამოსკვნილი ვჩიოდი:
„სადა ხარ, ჩემო სულიკო?!“

ეკალში ვარდი შევნიშნე,
ობლად რომ ამოსულიყო,
გულის ფანცქალით ვკითხავდი:
„შენ ხომ არა ხარ სულიკო?!“

ნიშნად თანხმობის კოკობი
შეირხა... თავი დახარა,
ცვარ-მარგალიტი ციური
დაბლა ცრემლებად დაჰყარა.

სულგანაბული ბულბული
ფოთლებში მიმალულიყო,
მივეხმატკბილე ჩიტუნას:
„შენ ხომ არა ხარ სულიკო?!“

შეიფრთქიალა მგოსანმა,
ყვავილს ნისკარტი შეახო,
ჩაიკვნეს-ჩაიჭიკჭიკა,
თითქოს სთქვა: „დიახ, დიახო!“

დაგვქათქათებდა ვარსკვლავი,
სხივები გადმოსულიყო,
მას შევეკითხე შეფრქვევით:
„შენ ხომ არა ხარ სულიყო?!“

დასტური მომცა ციმციმით,
სხივები გადმომაყარა
და იმ დროს ყურში ჩურჩულით
ნიავმაც ასე მახარა:

„ეგ არის, რასაც ეძებდი,
მორჩი და მოისვენეო!
დღე დაიღამე აწ ტკბილად
და ღამე გაითენეო!

„სამად შექმნილა ის ერთი:
ვარსკვლავად, ბულბულ, ვარდადო,
თქვენ ერთანეთი რადგანაც
ამ ქვეყნად შეგიყვარდათო“.

მენიშნა!.. აღარ დავეძებ
საყვარლის კუბო-სამარეს,
აღარც შევჩვი ქვეყანას,
აღარ ვღვრი ცრემლებს მდუღარეს!

ბულბულს ყურს ვუგდებ, ვარდს ვყნოსავ,
ვარსკვლავს შევყურებ ლხენითა
და, რასაცა ვგრძნობ მე იმ დროს,
ვერ გამომითქვამს ენითა!

ისევ გამეხსნა სიცოცხლე,
დღემდე რომ მწარედ კრულ იყო,
ახლა კი ვიცი, სადაც ხარ:
სამგან გაქვს ბინა, სულიკო!

(c) прослухати (сітінет)

[Хробак Злої Брехні]

Перепрошую, що впхався… Читанням поезії не дуже захоплююсь, але запам'ятовуються пісні, написані на гарні вірші…

Цитата:

Допис від Vlodko

Очима ти сказав мені: люблю.
Душа складала свій тяжкий екзамен.
………….
………….
………….
Л.Костенко

Це співала Ольга Богомолець. В неї багато файних речей на Ліну Костенко…

Цитата:

Допис від Пішки_на_небо

ТИ ПРИХОДИШ ДО МЕНЕ
Ти приходиш домене щоночі
У хвилини , як міцно я сплю,
…………..
…………..

Пономарьов виконував. А хто автор?

Цитата:

Допис від Roksolana

Дмитро ПАВЛИЧКО
* * *
Моя любове, ти як Бог, –
Я вже не вірю, що ти є.
…………….
…………….

Співав Віталій Свирид, якщо пам'ять не підводить…

Додам Василя Стуса (співала Марічка Бурмачка)

ВЕРНИ ДО МЕНЕ ПАМ'ЯТЕ МОЯ

Верни до мене пам'яте моя.
Нехай на серце ляже ваготою
Моя земля з рахманною журбою,
Хай сходить спiвом серце солов'я.

В гаю нiчному, пам'яте, верни,
Із чебрецю, iз лiта жаротою,
хай яблука осiннього достою
В мої червонобокі виснуть сни…

Нехай Дніпра уроча течiя
Немов у сні, у маячні струмує,
І я гукну, і край мене почує,
Верни до мене, пам'яте моя!

[@lenk@]

SpY™ тово ти правильно робиш шо просвічуєш такими класними словами.Ти вибачай,але ставлю + Roksolana!!!

А вот також з Арії


Слушай!
Ты вольным считал сам себя
Только
Во всем походил на раба
Ты боялся подумать не так
Ты боялся ответить не так
Ты - раб страха!
Страшно!
В немилости быть у богов
Сверху
Сильнее удар кулаком
Страшно падать и страшно летать
Страшно жить, в потом умирать
Ты - раб страха!
.......... а смерть все ближе
.......... рабов у смерти нет
Смерть даст покой и вечный свет

Небо!
Слабых не милуй
Всем не под силу
Бремя свобод
Время!
Время рассудит
Хуже не будет
Рвись, раб, вперед!

Рабство!
Оно зажимает в тиски
Рабство!
Оно травит ядом мозги
Терпишь молча пинки дураков
И плодишь поколенья рабов
Ты - раб страха!
Страшно!
Поколенья рабов строят мир
Страшно!
Мир станет слепым и немым
В центре мира - чугунный глупец
На спине его - красный рубец
Ты - раб страха
------------------------------------------------------------------
Я вижу, как закат стекла оконные плавит,
День прожит, а ночь оставит тени снов в углах.
Мне не вернуть назад серую птицу печали,
Все в прошлом, так быстро тают замки в облаках.

Там все живы, кто любил меня,
Где восход - как праздник бесконечной жизни,
Там нет счета рекам и морям,
Но по ним нельзя доплыть домой.

Вновь примирит все тьма, даже алмазы и пепел,
Друг равен врагу в итоге, а итог один...
Два солнца у меня на этом и прошлом свете,
Их вместе собой укроет горько-сладкий дым.

Возьми меня с собой, пурпурная река,
Прочь унеси меня с собой, закат.
Тоска о том, что было, рвется через край,
Под крики серых птичьих стай.
---------------------------------------------------
Роксоланка в тебе я прочитала є багато віршиків які покладені на музику і співаються в російських фільмах Рязанова("Іронія долі"."Службовий роман")Ти про це знала?

[Roksolana]

@lenk@, дякую за + Про те, що деякі з віршів, які я тут викладала, покладені на музику і співаються в російських фільмах, - я знала. Можливо не про всі. Але знала

Ось ще один хороший віршик. Автора не знаю.

Я не хочу, чтобы меня
Тревожили напрасно,
И говорили мне слова,
Игра в слова опасна!

Не надо фраз мне говорить,
Их аромат дурманит,
Слова так трудно позабыть,
Но сердце не обманет!

Не говорите мне слова,
Я им давно не верю,
Моя затворница душа,
На ключ закрыла двери!

Я не хочу, чтобы меня
Тревожили напрасно,
И говорили мне слова,
Игра в слова опасна!

[Roksolana]

[Как странно... Не знаю, что сегодня со мной
Я смотрю на тебя как будто в первый раз]

Слова, слова... Опять слова, одни слова
[Не знаю, как сказать тебе]
Только слова... [Ты моя единственная любовь]
Красивых слов, счастливых снов прошла пора [Сегодня и вчера]
Прошла пора [Я думаю только о тебе]

Взгляни вокруг [Кроме тебя мне]
Всё изменилось [никто не нужен]
И в повседневной суете мы уже не те
[Когда я увидел тебя - я испытал то
Чего никогда не чувствовал раньше]

Карамель, конфеты, шоколад
[Иногда я не понимаю тебя]
Подари их той, что в облаках безоглядно витает
И от речей твоих пылких растает
Может они хороши для других
Только со мной напрасно тратишь их

[Послушай меня]
Напрасно, напрасно, напрасно
[Прошу тебя...]
Ты мне повторяешь напрасно
[Клянусь тебе...]
Слова, что, не спорю, прекрасны
[Ну прости меня]
Всё это, пойми, совершенно напрасно
Ведь я так устала от слов
Лучше помолчи...
[Мне так нужно поговорить с тобой]

Слова, слова... Опять слова, одни слова
[Как я хочу, чтобы ты поняла меня]
Только слова... [Или выслушала ну хотя бы раз]
Слова пусты, слова просты как дважды два
Как жважды два... [Ну что ты мучаешь меня ?]
Но как же ты понять не можещь
Что мне порою так нужна
Просто тишина... [Ведь всё могло быть иначе]

Карамель, конфеты, шоколад
[Если бы я не встретил тебя - я бы тебя выдумал]
Подари их той, что в облаках безоглядно витает
И от речей твоих пылких растает
Может они хороши для других
Но не хочу я больше слышать их
[Одно слово, одно только слово]

Напрасно, напрасно, напрасно
[Ты - жизнь моя...]
Ты мне повторяешь напрасно
[Ты - жизнь моя...]
Слова, что, не спорю, прекрасны
[Ты - жизнь моя...]
Всё это, поверь, совершенно напрасно
Ведь я так устала от слов
Лучше помолчи...
[Какая ты красивая]

Напрасно, напрасно, напрасно
[Ты такая красивая]
Ты мне повторяешь напрасно
Слова, что, не спорю, прекрасны
[Что ты делаешь со мной?]
Всё это, пойми, совершенно напрасно
Ведь я не хочу больше слов
Лучше помолчи...
[Я люблю тебя...]

(c)

Подобається як цю пісню співає Гоша Куценко з якоюсь мадам

[maljavka]

Біла квітка

Чи ти щаслива,біла квітко,
Коли, прозору і печальну,
Тебе, легку і безпричальну,
У натовпі стрічаю зрідка?

Чи ти мене коли згадаєш,
Чи ми зустрінемося ще,
Коли все золото поопадає
І захолоне під дощем?

Чи ти прийдеш мене спасти,
Коли згасатиму в тумані,
Коли твої малі листи
Мені як помахи прощальні?

Коли я тихо відшумлю
І слід покриється роками,
Чи скажеш ти тоді: "Люблю..."
І квітку покладеш на камінь?

М. Воробйов

Цю пісню співає ще "Мертвий півень" і Віктор Морозов.

[Хробак Злої Брехні]

опс. А я Білу Квітку щойно до сумних пісень докинув... Ще не заглянувши в цю тему в не прочитавши посту Малявки... Синхронізм думок...

[maljavka]

Хробак Злої Брехні

І таке буває

[Roksolana]

ОДИНОКАЯ…

Дуже сумно і темно без тебе,
Вечір знов, я одна.
Вітер хмари цілує на небі,
Тільки плаче вона.

Вона — зіронька моя,
Вона — одинокая,
Одинокая, як я.

Той, кого я так сильно любила,
Щастя десь розгубив.
Той, кого я зігріти хотіла,
Не зберіг — не зумів.

Любов, зіронько моя,
Любов, одинокая,
Одинокая, як я.

Не сумуй, моя зоря, на небі,
Все на світі мина.
Світла інших, далеких не треба,
Ти зі мною одна.

Одна, зіронько моя,
Одна, одинокая,
Одинокая, як я.

(с) І.Білик

[slider_one]

Why do you love me?
I’m just another girl
Another broken promise
Just memories-won’t hold
Why do you need me?
I’m just another drop
Another smiling picture
Another glowing hope…
Why do you want me?
I’m just a piece of skin
Another empty grey eyes
Another useless scheme
I’m wondering forever
In my own fragile world
Enjoying my own fever
Enjoying my own cold…

[сім самураїв]

People are strange when youre a stranger
Faces look ugly when youre alone
Women seem wicked when youre unwanted
Streets are uneven when youre down
When youre strange
Faces come out of the rain
When youre strange
No one remembers your name
When youre strange x3
People are strange when youre a stranger
Faces look ugly when youre alone
Women seem wicked when youre unwanted
Streets are uneven when youre down
When youre strange
Faces come out of the rain
When youre strange
No one remembers your name
When youre strange x3
When youre strange
Faces come out of the rain
When youre strange
No one remembers your name
When youre strange x3