Антикваріат і колекціонування в пресі

[MindStorm]

Тут пропную виставляти статті (цікаві і недуже), що друкуються в ЗМІ (газети, журнали, тв) для їх обговорення.
Часто стикаюся з тим, що про антикваріат, антикварів, колекціонерів та ринок пишуть нісенітниці. Будемо читати і коментувати, бо аж бісить.
Якщо модератор вважатиме тему зайвою - прошу до видалення.
Або створити окремий розділ - а-ля статті, щоб не ліпити все в одну тему

Отже - перший пішов:
Старовина на полицях

Вітчизняний ринок антикваріату - таємниця за сімома печатями. Державне регулювання в ньому суто формальне, але гроші крутяться чималі, правда, в тіні.
В Івано-Франківську також можна придбати антикваріат і предмети старовини. Навіть при тому, що, за оцінками експертів і учасників ринку, майже 90% товару - підробки.

Порівняно зі світовим ринком антикваріату, річний обсяг якого сягає 50 млрд. доларів, український ринок вельми скромний - 150 млн. дол. за рік. Причому, на думку фахівців, легальний і нелегальний ринки антикваріату співвідносяться як 30 до 70% - понад дві третини ринку перебуває в тіні.

Причина такої тонізації, передовсім, у тому, що Україна так і не приєдналася до великого європейського антикварного ринку, а навпаки, спробувала посилити контроль за ввезенням і вивезенням старожитностей, які мають велику мистецьку цінність. Що зовсім не заважає торгівцям успішно переправляти за кордон український антикваріат, який відтак потрапляє виключно в приватні колекції і шансів насолоджуватися цими речами у сторонніх очей обмаль.

«Саме нелегальний вивіз антикваріату з України породжує те, що ринок українського антикваріату вичерпує себе, формуючи на ці «залишки» надзвичайно високі ціни. Якщо б Україна приєдналася до європейського ринку, ми б не тільки зупинили нелегальний вивіз та збут мистецьких цінностей, а й повернули до України деякі антикварні надбання, які були безповоротно втрачені у часовій площині», - підкреслює Анна Дранка, адміністратор та завідувач антикварним відділом у одній з івано-франківських крамниць.
До Івано-Франківська антикваріат і предмети старовини часто потрапляють з центрального ринку в Києві, торги на якому відбуваються в останню суботу кожного місяця. Подейкують, саме там найчастіше чинний Президент України Віктор Ющенко скуповує до своєї колекції українські старожитності.

До речі, слід розрізняти антикваріат та старожитності. Антикваріат - не просто стара річ, а така, що має мистецьку вартість. Пересічний покупець часто плутає ці поняття, і торгівці спродують йому старовину за ціною антикваріату. Чітко ідентифікувати річ як антикварну може тільки справжній поціновувач і колекціонер.

Як зазначає Іван Вишиванюк, відомий на Прикарпатті колекціонер та спеціаліст зі старожитностей, «доцільно говорити про продаж у Івано-Франківську здебільшого старожитностей, ніж антикваріату, якого, насправді в усій Україні є обмаль. Це пояснюється передовсім світовими війнами, які велися на території України, радянським винищенням всього національного. Як наслідок - Західна Україна «збідніла» на українську мистецьку старовину, на відміну від Чехії чи Австрії, Угорщини». Тому на сьогодні речі, які видають у крамницях за антикваріат, найчастіше є підробкою. «Якщо п'ять років тому з десяти пропонованих речей української старовини підробкою була одна, то тепер - дев'ять. І 40% з них - фальшивки високої якості», - зазначає колекціонер з Івано-Франківська Іван Гнатишак. «Виявити підробку може тільки фахівець, який глибоко знає особливості кожної епохи та її стиль», - додає він.

На європейському ринку антикваріату й старожитностей тепер особливо популярні речі стилю ампір, ар-деко. Несподіваним попитом користується радянська порцеляна, яку ще десятиліття тому дехто безжально викидав на смітник. Мотиви європейського покупця пов'язані з естетичною насолодою.
Українці ж переважно купують старовину для інтер'єру чи задля підтвердження соціального статусу, часто не усвідомлюючи навіть цінності свого придбання. «Сьогодні спостерігається попит на старовинні меблі. Вартість на таку старовину зростає щороку принаймні на 15%. Порівняйте: ціна сучасних меблів наступного ж дня після придбання впаде на третину. Тож антикваріат і старовина - це вигідне капіталовкладення», - пояснює власник антикварної галереї в Івано-Франківську, який просив не називати його прізвища.
Замовити в антикварних галереях бажану продукцію неможливо, одноголосно зазначають продавці старовини. Але можна підібрати певні елементи до вже наявної колекції чи інтер'єру.
Однак, як зазначають співрозмовники, серйозний колекціонер-антиквар ніколи не піде в крамницю - там купують занадто дешево, а продають - удвічі дорого.
Сьогодні більшість місцевих колекціонерів старовини воліють блукати на «блошиних» ринках Івано-Франківська та інших міст, якщо хочуть придбати унікальні речі за помірною ціною. Бо більшість продавців там і гадки не мають, наскільки цінними можуть бути виставлені на продаж речі.
Тож найчастіше антикварні речі й старожитності переходять прямо з рук у руки - від колекціонера до колекціонера. Купівля-продаж відбувається на своєрідних зборах. В Івано-Франківську такі збори проходять щонеділі в міській ратуші.

Дедалі цікавішим каналом збуту стає також Інтернет. На інтернет-аукціонах можна придбати старовину до смаку, достатньо лише зареєструватися.
Звісно, регіональний ринок старовини й антикваріату ще кволий і мало врегульований. Але все ж він потроху виходить з тіні, з'являються крамниці й галереї, проводяться виставки і навіть фестивалі, імена експертів, колекціонерів і продавців стають відомими ширшому загалу. Тож навіть якщо у вас ще немає досить грошей на придбання старовини, ви все-таки отримуєте шанс помилуватися нею.


Галицький Кореспондент №24 (251) 17 червня 2010р.

http://www.gk-press.if.ua/node/2295