Що Ви читаєте?

[Mona]

Симона Вейль "Формы неявной любви к Богу", читаю між болем і радістю.

[Mistik77]

З книгою завжди в дорозі и зазвичай це щось з полиці бабусиного шкафу, старі книги зі старим запахом, дуже багато про другу світову потрапляє до рук, зазвичай,про героїв і думаєш, а де наші герої сучасні?

[Mona]

"Венера у хутрі" Леопольд фон Захер-Мазох.

Господь його побив рукою жінки!
Юдита 13, 15

[Vladimir1975]

Я нещодавно почав читати "99 франків" Фредеріка Беґбедера. Досить різка книга, але чимало цікавих думок. Можу лише сказати, що такий твір точно не залишить байдужим нікого

[Trofimchik]

Люблю читати книги фантастичного характеру)

[NilaO]

Люблю читати, якщо говорити про прозу то це різні жанри,різні автори, остання книга - Ерік Ларсон "Диявол у білому місті". Якщо поезія - Ліна Костенко, обожнюю її!!))

[Mona]

Н.Бердяев «Смысл творчества» - ще раз!

[NilaO]

«Ночь — мой дом» Денниса Лихейна. В цьому році вийшов фільм по цій книжці, мені сподобалось все)

[tomushka77]

Агата Крісті - всі твори!

[Mona]

Не трачу час на фантастику і сезонні ігри.
Гі де Мопассан "Наше серце" - класика.

[Cabirez]

закінчив читати Вольтера, "Простодушний".
Шукаю Платона "Діалоги", українською.

[Tarasras]

Віталій Портников "Евора": чудова книга про кохання на історичному фоні. Чудово, що наші співвітчизники все частіше починають творити такі серьозні речі, а то нікого не було чути крім Андруховича і ще пари його колег. А дізнався про книгу зовсім випадково, коли новини Чернівців читав)

[Mona]

Ф.Достоєвський -"Ідіот"
"вижу, шатается по деревянному тротуару пьяный солдат, в совершенно растерзанном виде. Подходит ко мне: "купи, барин, крест серебряный всего за двугривенный отдаю; серебряный!" Вижу в руке у него крест и, должно быть, только что снял с себя, на голубой, крепко заношенной ленточке, но только настоящий оловянный с первого взгляда видно, большого размера, осьмиконечный полного византийского рисунка. Я вынул двугривенный и отдал ему, а крест тут же на себя надел,"

[Стечкин]

Он улыбается мне. А улыбка его кажется собачьей. Когда-то очень давно на Дальнем Востоке я видел двух псов, прибившихся к чужой своре. Но свора рычала, не желая принимать чужаков в свою среду. И тогда один из этих псов бросился на своего несчастного товарища и загрыз его. Их борьба продолжалась долго, и свора терпеливо следила за исходом поединка. Один ревел, а другой, более слабый, жутко визжал, не желая расставаться с жизнью. Убив своего товарища, а может быть, и брата, весь искусанный и изорванный пес, поджав хвост, подошел к своре, демонстрируя свою покорность. И тогда свора бросилась на него и разорвала.
Почему-то бывший адъютант мне напомнил того пса с поджатым хвостом, готового грызть кого угодно, лишь бы быть принятым в свору победителей.
Дурак. Будь гордым. Езжай в свою пустыню и не виляй хвостом, пока тебя не загрызли.

(с) ренегат суворов

[Пантера]

Цитата

Допис від Mona

Не трачу час на фантастику і сезонні ігри.
Гі де Мопассан "Наше серце" - класика.

і напрасно. Фантастика ж набагато глибша і багатозначніша ніж мопасан і його еротика. До речі, мопасана треба читати до 20.

[Mona]

Дякую, за пораду. Читала я колись фантастику до 20, можна так сказати, про Білосніжку, там була королева, яка боялась, що Білосніжка підросте і стане дуже "еротичною"...
І за що ти Мопасана образила?
Викинь ту методичку, де написано до якого віку, яких авторів читати, і так тих хто читає після 20, залишився -1%, інші 99% - кнопочку натискають.

[Джалка]

я тоже згідна шо всьому свій час - не уявляю, приміром, як би я зараз читала Драйзера чи Джека Лондона, а підлітком - взахльоб.

[ork]

Бомбезна наукова фантастика:
Лю Цисинь. Трилогія "В пам'ять про минуле землі" (Задача трьох тіл, Темний ліс, Вічне життя смерті)
Правда, не читав, а слухав аудіокниги.

[poonduh]

я дуже люблю фентезі. Зараз читаю "Імперія Жаху" Глена Кука

[Mona]

2+2=4
Ф. Достоєвський «Записки из подполья»
«Страдание, например, в водевилях не допускается, я это знаю. В хрустальном дворце оно и немыслимо: страдание есть сомнение, есть отрицание, а что за хрустальный дворец, в котором можно усумниться? А между тем я уверен, что человек от настоящего страдания, то есть от разрушения и хаоса, никогда не откажется. Страдание — да ведь это единственная причина сознания. Я хоть и доложил вначале, что сознание, по-моему, есть величайшее для человека несчастие, но я знаю, что человек его любит и не променяет ни на какие удовлетворения. Сознание, например, бесконечно выше, чем дважды два. После дважды двух уж, разумеется, ничего не останется, не только делать, но даже и узнавать. Все, что тогда можно будет, это — заткнуть свои пять чувств и погрузиться в созерцание.»