27.08.2007, 09:30 #404384
|
#1 |
«Не Кажучи Нікому»
24-го серпня, на День Незалежності України, відбулася всеукраїнська радіопрем’єра пісні «Не Кажучи Нікому», записаної гуртом «Тартак» спільно з Андрієм Підлужним (Нічлава). Пісня присвячена людям, які захищали Україну, а також буде вільно розповсюджуватися мережею інтернет. Музиканти хочуть масово поширити цей запис, та пропонують усім докласти до цього руку, себто скачувати, пересилати іншим, викладати на різноманітних ресурсах.
пісня ТУТ (320 кб/с) Я взахваті просто від пісні!!! 
|
|
|
| Офтопів до посту: 0 Офтоп |
бітрейт правда нижчий, зараз ще цю скачаю
|
28.08.2007, 00:02 #404978
|
#5 |
Відповідь: «Не Кажучи Нікому»
Кому цікаво, ось текст пісні
Не Кажучи Нікому (Братам по зброї та Прийдешнім поколінням присвячується) Коли війна вривається у двері, Не захистять слова й печатки на папері. Потрібно йти, потрібно брати зброю І право на життя відстояти в горнилі бою... Одна біда пішла на захід, інша прийшла зі сходу. І знову сльози, знову страх, знову страждання для народу. Знову за спинами визволителів Прийшли нові карателі та мучителі... То що ж робити - сидіти склавши руки, Спокійно дивитися на вбивства та муки? Чи, взявши благословення в рідної мами, Почати боротьбу - з новими ворогами? Поплач за мною мамо, коли я загину. За свою землю, за Україну Поплач за мною сестро, не кажучи нікому, Що я вже ніколи не вернусь додому. Тече сльоза, прогорнуючи зморшки. І мама молиться - "Хай поживе ще трошки" Вже так давно не бачить сина свого І ще хоч раз побачити його живого... Ти знаєш, мамо, я ще тримаюсь! Караюсь, мучусь, але не каюсь! Якщо не я - то хто? Зайве питання... Для нас це не проста війна - це визвольні змагання. Людей женуть на схід, немов худобу, Принижують, щоб знищити людську подобу... І захиститися у цих людей нема ніяких шансів, У них одна надія - на повстанців... Поплач за мною мамо, коли я загину. За свою землю, за Україну Поплач за мною сестро, не кажучи нікому, Що я вже ніколи не вернусь додому. Пройдуть роки, земля загоїть рани, Залишаться в живих поодинокі ветерани... А скільки тих, що не прийшли додому, Лежать в своїй землі в могилах невідомих... Поволі наші сили тануть, і всі ми знаємо, Що в цій війні з чужими поки що програємо... Хай перемоги наші порівняно малі, Та головне, що наш народ лишився на своїй землі. Ніхто не знає, хто я, ніхто не знає, де я... Тіла загинуть - житиме ідея... А наші душі тут - в рідних просторах - Волинських лісах, Карпатських горах... Поплач за мною мамо, коли я загину. За свою землю, за Україну Поплач за мною сестро, не кажучи нікому, Що я вже ніколи не вернусь додому. |
|
|
|
| Офтопів до посту: 0 Офтоп |
 |
«
Попередня тема
|
Наступна тема
»
Лінійний вигляд
|
|
|
|