 |
|
|||||||
| Література Література: пошук, обговорення книг, рецензії, творчість форумчан |
| Результати опитування: Чи варте це уваги... | |||
| Так |
   
|
5 | 41.67% |
| Ні |
  
|
7 | 58.33% |
| Голосували: 12. Ви ще не голосували в цьому опитуванні | Відмінити свій голос | |||
Непочата історія, або мої думки на вашому "моніторі")
 |
|
|
Параметри теми | Пошук у темі | Параметри перегляду |
20.06.2009, 21:56 #963414
|
#1 |
|
Непочата історія, або мої думки на вашому "моніторі")
***
Коли я прохожу повз це «вЕличаве» місце, мені так і хочеться крикнути… о Боже я лише маленька комашка у цілому світі яка не варта уваги нікого з Тих великих… Тих, чиї руки керують цим світом… I Я, як і кожний Божий день вертався додому з марудної, нікому не потрібної, до біса нудної праці, до дому… який якщо чесно був не набагато кращим за роботу… Одного разу я спізнився на електричку… і мені вдарило в голову піти пішки… можливо через романтику яку на мене навівала в той момент думка про телевізор і про те що завтра субота… а можливо мене просто дістало монотоне життя… і я вирішив оголосити хоча б якийсь протест йому… я йшов сВОЇМ містом… у кишені були мілкі гроші і я навіть спромігся купити собі пляшечку тонізуючого слабоалкогольного напою… хоча сонце вже майже зайшло, вечір вдався парким…. Я йшов по вуличкам… люди без облич такі, як я… також верталися додому… все було сірим… спасала лиш думка про те, що це «давнтаун» як говорять американці… і ось я побачив його те саме «вЕличаве» місце… невеличкий парк з фонтаном, серед безликої маси сірих будівель з бетону сталі та скла… та його велетенського немов Вавілонська вежа… хмарочосу… сюди на роботу ходили ті щасливці, що могли дозволити собі не ходити, як я виразився а їздити на власних авто.. ті кому гроші не становли ніяких перешкод, а навпаки ламали їх…я любив називати їх щасливцями… адже по звичці відносив себе до не счасних. Хмарочос належав компанії що тримала акції усіх фабрик і заводів міста… Моєю мрією наразі було зайти у вЕличаві двері, зайти у свій власний вЕличавий кабінет… сісти у вЕличаве крісло… і дивитись з висоти пташиного польоту через вікно на сіру масу безликих так би мовити особистостей… і розуміти що Ти до них не належиш… II Ранок. До життя мене повернув будильник. Цей звук мене дістає вже третій рік. Як я «люблю» своїх друзів, подарували мені цього монстра на «честь» отримання роботи. Але чомусь Я не можу його викинути, хоча й ненавиджу ЙОГО. Три роки, ось уже три роки Я кожний Божий будень встаю під ненависний звук і іду на свою "кохану" роботу. Якщо чесно то Я просто боюсь думати над цим, адже монотоність, яка мене оточує, яка душить мене, може просто убити, якщо залишитись із нею на одинці. Подумати тільки яка чудова пора дитинство... чому так хотілось вирости швидше, зараз я б віддав усе на світі за можливість туди повернутись, я б знов міг мріяти, я б літатав, як космонавт, чи висів над прірвою дорогою до Ельдорадо, скільки всього було б МОЖНА. Але тепер я розумію, доросле життя, як норовлива жінка, якщо ти не можеш справитись, то отримуєш ляпаса. Мені страшно, бо Я відчуваю, що не зміг упоратись. Нарешті "убив" його, звук зник, як і сон. Хоча й сном Я це назвати не можу, Я не бачу снів ні кольорових ні чорнобілих, Я не бачу ЇХ. Сон для мене розкіш, для мене це просто стан коли відпочиває тіло, де в цей момент моя душа Я не знаю, але надіюсь там добре. Хоча, останнім часом і тіло не відпочиває. Свій стан Я б назвав одним чудовим словом - РОЗДРАТУВАННЯ. Кава. Аромат збудив у мені хоча б якісь нотки радості, може й не такі в мене погані друзі *?*... Поки свистів чайник Я згадував події вчорашньоҐо дня. Накінецьто після року "розлуки" з Батьківщиною повернувся на рідну земельку мій "найкращий" друг Остапчик, його приїзд з Єгипту, явно порадував Оленку (мою НАЙКРАЩУ подругу). Не можу сказати, що це здивувало мене, Я знав, що вона дихає явно не по рівним лініям до нього, ще з інституту, але мені це було також не по цимбалах, адже до неї Я дихав також не в напрямку шпал. Остапчик подарував мені каву, з натяком на те, що на роботу мені треба вставати рано, він ніби передбачив, що у мому житті нічого не зміниться за рік його відсутності (за періуд відсутності він тільки два рази надсилав фотолистівочки, одну з верблюдом, а другу з пірамідами), адже саме він казав мені, що Я нудний і монотонний, ...це дратувало. Оленці він презентува, папірус з написами, як на розетському камені. Жмикрутом був, ним і залишився, рік у сонячному Єгипті його зовсім не змінив, якщо чесно мені це принесло задоволення, я не полюбляв змін у свому житті, і житті тих хто мене оточував, я кохаюсь у комфорті, а різні "відхилення від курсу" - це один ненависний мені дискомфорт. Спробувавши цього нектару з країни "б"ОГІВ з головами тварин, я сказав собі під ніс: СЕЧА. Звичайно Я не знав яка на смак сеча, але мені здалось на той момент, що саме така. Я подумки "подякував" Остапчику, натягнув сині штани і рожеву сорочечку попрямував у напрямку дверей. Ще один день обіцяє бути "вдалим". III Цікаво, що відчуває людина коли летить у прірву... мабуть це страх... хоча ні, якщо життя було цікавим і насиченим, це можуть бути найяскравіші спогади... а які вони у мене?... може це школа...(все стандартно), літній табір...(перший поцілунок), випускний...(похмілля зранку), інститут...(вечірки у гуртожитках), робота...(...), хоча ні останнє точно НІ... Я лежав у свому старому, але затишному ліжку, в голову лізла усяка дурня, попереду субота і це чудово. Я вже знав на пам'ять "кроки" які Я зроблю, свій час який Я "цікаво" і "культурно" проведу... Вранішня кава, можливо кину їсти свому котові, далі поїм і сам (надіюсь ще хоть щось залишилось у холодильнику)...далі прання, як Я скучив за батьківською опікою... Я любив безтурботно лежати і планувати свій день, як Я хочу цього (треба подзвонити додому, інокли мені стає легше)... після прання Я по звичці завалився на диванчик і увімкнув телика… хоча він був не "молодий" у своїх літах і не великий по діагоналі, Я його любив, навіть більше він був моїм другом, вікном у світ, який ніби сторонився мене. Після перегляду чергового "супер" товару з телемагазину, Я подумки повернувся до свого суїцидального настрою зранку... Я знав відповідь... але не хотів її сказати ні в голос, ні подумки... я вирішив перемкнути увагу... нажаль варіантів не було багато... тому я встав, натягнув джинси і чорну футболку, подивився у вікно (вечір мав бути затишним) відчинив вхідні двері і ступив крок у перед. Це не було схоже на мене, але все ж хоть щось Я мав зробити, бо ще трішки і мому "даху" вже нічого не допоможе і мені доведеться з ним розпрощатись. На лавочці сиділо "галарадіо" із трьох діджеїв (якщо я підсумую їхній вік і повернусь на стільки років назад, то певно зможу передати привіта Наполеону). Вони знали все про всіх... інколи Я любив посидіти на балкончику заради пліток... тільки так Я міг взнати, що небудь про своїх сусідів, адже на контакт Я не йшов і до мене теж ніхто не рвався, не рахуючи Марійки, їй десь років дев'ять і вона завжди вітається зі мною... Просковзаючи повз дворових мудреців Я буркнув собі під ніс "добридень" вони теж щось несхвально буркнули, і я радий що виконав місію (будь чемним і поважай старість) яку заклали ще в дитинстві (згадалось привітне обличчя маленької сусідки) попрямував у сторону арки за якою було розпростерто бульвар Перемоги з каштанами та акаціями... Мені здалось, що саме в такі весняні вечори коли в повітрі солодкуватий аромат цвітучої акації, можна закохатись. В уяві промайнуло обличчя Оленки. Я йшов по мосту, знизу прогуділо метро, вечір невпинно перетворювався у ніч, ще трішки і золотавий диск буде працювати уже на іншій половині цієї планети, небо було рожево-фіолетове, Я полюбяв коли воно таке, чомусь Я хотів щоб воно таким залишалось завжди... Повз мене проминали постаті, здебільшого це були або студенти які прямували в сторону клубів де б вони змогли просадити в гіршому випадку власні гроші зі стипендії, в кращому ж гроші зароблені батьками... або ж це були пари... Чому я відчував прикрість коли бачив щасливі постаті закоханих... невже кохання це все таки те чого мені не вистачає... Ставало прохолодніше, Я повернув додому... чи то від п'янкого аромату акації чи від кольору неба, але мій настрій явно був кращим чим у день... |
|
| Подякував(ла): |
МАРИСУНЯ (08.07.2009)
|
| Офтопів до посту: 0 Офтоп |
|
21.06.2009, 19:35 #964008
|
#4 |
|
Відповідь: Непочата історія, або мої думки на вашому "моніторі")
Головний герой- невдаха з манією величі. Одним реченням весь сумбур можна описати так: " Ви такі круті, класно вам. А от Я нещасний. Але мені так добре, що я нічого не хочу міняти".
По стилю: чому так багато трикрапок, не хватає слів? Орфографія також шкутильгає. Міг би підправити перед тим, як виставляти до ознайомлення. Оцінка - 3 (за сміливість). Востаннє редагував WakS: 21.06.2009 о 20:27. |
|
|
|
| Офтопів до посту: 0 Офтоп |
Відповідь: Непочата історія, або мої думки на вашому "моніторі")
|
21.06.2009, 22:17 #964112
|
#6 |
|
Відповідь: Непочата історія, або мої думки на вашому "моніторі")
Трохи невдалий зразок наслідування (. Видно, шо автор десь читав шось подібне (модний сучасний блогорайтінг, такий собі примітивний "майнкампф", яким кишать наші тенета) і вирішив що його життя нічим не гірше і достойне увінчання прозовою фабулою.... але, нажаль... читаючи - нічого не відчуваєш... так ніби у маршрутці якийсь чувак незнайомий почав розказувати про свої "проблемки" і ти думаєш: "Пошвидше б вже моя зупинка..."
Не хочу обрізати крила (та і сили такої за собою не чую) - пробувати однозначно варто. Але треба після написання тексти перечитувати, правити і лише тоді публікувати. Ну і не плекати ілюзій, звичайно, щодо значимості кольору своїх шкарпеток для виживання пінгвінів Арктики. |
|
|
| Офтопів до посту: 0 Офтоп |
|
22.06.2009, 00:57 #964195
|
#7 |
|
|
Відповідь: Непочата історія, або мої думки на вашому "моніторі")
Ось що я можу сказати... все що я написав і справді бездушно... твір трішки на емовську тематику але я не емо і у мене нема депресняка)))) я писав ці частинки на лекціях, просто аби писалось ("хоча ні" див.нижч. )... що мене надихнуло ненаю.. багато помилок... тааккккккк... мені соромно, що я не дуже в українському правописі))).. ще одне очму багато крапок... мабуть тому що я люблю їх ставити (можливо наслідок деградації через частий інтернет серфінг
 )... те що тре "див.нижч." -> чи це якесь наслідування... о нніііі це мабуть протест... по своїй природі Я критик Я критикую все.. навіть якщо це щось хороше... мну всі втирали почитай дереша там роздобудько... ну що ж я утовк ту ящірку почав культ... рокритикував... я назвав це попсою... а тим що почав писати цю "ненаю що" сказав що попса є і залишається нею.... місяців пять назад так само моя подруга всунула мені "Сумерки" тоді вони ще були мало відомі і що я прочитав також назвав це попсою ну хіба зараз це не так... особливо після виходу фільму... незнаю до чого тут це але просто друга ночі і мені нема шо робити))) я вдячний за вашу критику))) мені якось всеодно я пишу для себе іноді людям подобаються мої думки... іноді ні)))) крила мені ніхто не може обрізати... оскільки тільки я знаю що і як я можу...)  але за те що звернули увакгу і прочитали мої рядки, велике вам дякую  Доречі про твір гітлера.... це дуже натянуто прозвучало)))))) |
|
|
| Офтопів до посту: 0 Офтоп |
|
22.06.2009, 16:14 #964636
|
#9 |
|
|
Відповідь: Непочата історія, або мої думки на вашому "моніторі")
Ага буває... особливо якшо вчився у школі і любив історію http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%...8C%D0%B1%D0%B0 http://ru.wikipedia.org/wiki/Mein_Kampf Вибачте що "майн кампф" асоціюєтся з "цим" 
|
|
|
| Офтопів до посту: 0 Офтоп |
|
22.06.2009, 16:23 #964647
|
#10 |
|
|
Відповідь: Непочата історія, або мої думки на вашому "моніторі")
Amicus, не нудь світом... асоціювати МК з гітлером - великого розуму не треба, тому я і висловився якомога ясніше "модний сучасний блогорайтінг, яким кишать наші тенета". Яким боком твій гітлер до блогів та інету?
|
|
|
| Офтопів до посту: 0 Офтоп |
|
22.06.2009, 16:28 #964651
|
#11 |
|
|
Відповідь: Непочата історія, або мої думки на вашому "моніторі")
Я не маю наміру сперечатись... просто ніколи не чув про такий жанр як МК (як ти висловився) майн кампф взагалі переводиться як моя боротьба... і це тільки в мене особисто асоціюється з книгою гітлера... модний блокрайтінг це майнкампф.... хм прикольно недумав що це так...
|
|
|
| Офтопів до посту: 0 Офтоп |
|
16.07.2009, 00:18 #985196
|
#14 |
|
Відповідь: Непочата історія, або мої думки на вашому "моніторі")
|
|
|
|
| Подякував(ла): |
Amicus (17.07.2009)
|
| Офтопів до посту: 0 Офтоп |
|
17.07.2009, 01:40 #985960
|
#15 |
|
|
Відповідь: Непочата історія, або мої думки на вашому "моніторі")
Я вдячний за увагу і все таке... АЛЕ!!!!!!! Чому всі думають що це крик ДУШІ))))))))))) мені вже самому за себе стрьомно
 ... вроді всьо гуд... сижу за компом, інет оплачують батьки здав сесію маю стипуху ... маю людину як до безмежності люблю ... зара качнувся вже до 60 лвл в варіку на вінеті))) вчуся грати на гітарі  і на вуслах (губна гармошка) Я просто це пишу аби писалось... в мене багато задумів різних книжок... просто коли багато інформації в голові її якось хочеться виплеснути... і навіть якщо це такий бляха "агонічний" (по ваших оцінках) твір це нічо не означає... + Arin добре підмічено про кохання... |
|
|
| Офтопів до посту: 0 Офтоп |
|
| Мітки |
| проби пера |
«
Попередня тема
|
Наступна тема
»
Лінійний вигляд
|
|
|
|