|
Література Література: пошук, обговорення книг, рецензії, творчість форумчан |
|
Параметри теми | Пошук у темі | Параметри перегляду |
07.05.2014, 22:30 #2389537 | #1081 |
Відповідь: Поезія та вірші, які вас вразили
* * *
Чорна чаша наповнена вщерть, і воістину нас небагато, — що ж сорочку, пошиту на смерть, одягаєш на свято? Перевідано друзів і рід… сатаніють в кишені дукати — ти виходиш у світ із воріт воріженька свойого шукати, щоби ніч празникову оцю з ним удвох протинятись шинками й наостанок шматками свинцю обмінятись, немов крашанками… Ігор Римарук |
|
Офтопів до посту: 0 Офтоп |
18.05.2014, 08:15 #2394173 | #1082 |
Відповідь: Поезія та вірші, які вас вразили
С вечера поссорились супруги,
Говорили много резких слов. Сгоряча не поняли друг друга, Напрочь позабыли про любовь. Утром мужу на работу рано, А на сердце - горечи печать. За ночь глупость ссоры осознал он, Подошел жену поцеловать. Не спала, но все же притворилась, Отвернула в сторону лицо. В глубине обида затаилась, Как удав, свернувшийся кольцом. Дверь закрыл - ни слова на прощанье, Со двора на окна посмотрел... Если б они знали, если б знали, Что ушел из дома насовсем. А жена привычными делами, Как всегда, своими занялась: Детское бельишко постирала, Борщ сварила, в доме прибралась. Чистый пол, помытая посуда, И с работы скоро муж придет. - Я с ним разговаривать не буду, Пусть прощенья просит, пусть поймет. Гордость в сердце вздыбилась высоко: - Первою к нему не подойду! По ролям разыгрывалась ссора В воспаленном дьяволом мозгу. Шесть пробило, семь и пол - восьмого... Неподвижна дверь, молчит порог. И в тревоге что - то сердце ноет, Где же задержаться так он мог? Вдруг какой - то крик и суматоха, Чей - то голос, плачущий навзрыд, И соседский мальчуган Алеха Крикнул запыхавшись: "В шахте взрыв!" Взрыв. Совсем коротенькое слово, Сердце будто в клочья порвало. Нет, она к такому не готова! Может, жив он, может, повезло. И в слезах по улице бежала, Вспоминая с болью прошлый день, Как в обиде злилась и кричала, Застилала разум злобы тень. Заведенной куклой повторяла: - Мой родной, о только бы не ты. Я б к твоим ногам сейчас упала, Прошептав короткое "прости". Им бы знать вчера, что будет завтра, По-другому все могло бы быть. Смерть, как вор, приходит, так внезапно, Не оставив шанса долюбить. Прогремит неумолимо грозно Приговор. Его не изменить. Исправлять ошибки слишком поздно, С этой болью ей придется жить. Люди, будьте к ближним своим мягче, Относитесь с нежностью, добром И не обижайте, а иначе Можно горько каяться потом... |
|
Офтопів до посту: 0 Офтоп |
29.05.2014, 08:19 #2399901 | #1083 |
formidable
|
Відповідь: Поезія та вірші, які вас вразили
Елена Касьян, 2008
Юзек и Магда Юзек просыпается среди ночи, хватает её за руку, тяжело дышит: «Мне привиделось страшное, я так за тебя испугался...» Магда спит, как младенец, улыбается во сне, не слышит. Он целует её в плечо, идёт на кухню, щёлкает зажигалкой. Потом возвращается, смотрит, а постель совершенно пустая, — Что за чёрт? — думает Юзек. — Куда она могла деться?.. «Магда умерла, Магды давно уже нет», — вдруг вспоминает, И так и стоит в дверях, поражённый, с бьющимся сердцем... Магде жарко, и что-то давит на грудь, она садится в постели. — Юзек, я открою окно, ладно? — шепчет ему на ушко, Гладит по голове, касается пальцами нежно, еле-еле, Идёт на кухню, пьёт воду, возвращается с кружкой. — Хочешь пить? — а никого уже нет, никто уже не отвечает. «Он же умер давно!» — Магда на пол садится и воет белугой. Пятый год их оградки шиповник и плющ увивает. А они до сих пор всё снятся и снятся друг другу. |
Офтопів до посту: 0 Офтоп |
31.05.2014, 22:07 #2401346 | #1084 |
чмокі чмокі
|
Відповідь: Поезія та вірші, які вас вразили
Евгений Евтушенко
Она сказала: «Он уже уснул!»,— задернув полог над кроваткой сына, и верхний свет неловко погасила, и, съежившись, халат упал на стул. Мы с ней не говорили про любовь, Она шептала что-то, чуть картавя, звук «р», как виноградину, катая за белою оградою зубов. «А знаешь: я ведь плюнула давно на жизнь свою... И вдруг так огорошить! Мужчина в юбке. Ломовая лошадь. И вдруг — я снова женщина... Смешно?» Быть благодарным — это мой был долг. Ища защиту в беззащитном теле, зарылся я, зафлаженный, как волк, в доверчивый сугроб ее постели. Но, как волчонок загнанный, одна, она в слезах мне щеки обшептала. и то, что благодарна мне она, меня стыдом студеным обжигало. Мне б окружить ее блокадой рифм, теряться, то бледнея, то краснея, но женщина! меня! благодарит! за то, что я! мужчина! нежен с нею! Как получиться в мире так могло? Забыв про смысл ее первопричинный, мы женщину сместили. Мы ее унизили до равенства с мужчиной. Какой занятный общества этап, коварно подготовленный веками: мужчины стали чем-то вроде баб, а женщины — почти что мужиками. О, господи, как сгиб ее плеча мне вмялся в пальцы голодно и голо и как глаза неведомого пола преображались в женские, крича! Потом их сумрак полузаволок. Они мерцали тихими свечами... Как мало надо женщине — мой Бог!— чтобы ее за женщину считали. 1968 |
Подякував(ла): |
Джалка (01.06.2014)
|
Офтопів до посту: 0 Офтоп |
10.06.2014, 10:28 #2404941 | #1086 |
математик-реаліст
|
Відповідь: Поезія та вірші, які вас вразили
Молитва
коли повертається світ спиною і знов поміж нами відстань і стіни говори зі мною говори зі мною хай навіть слова ці нічого не змінять і коли вже довкола пахне війною і вже розгораються перші битви говори зі мною говори зі мною бо словом також можна любити я одне лиш знаю і одне засвоїв і прошу тебе тихо незграбно несміло: говори зі мною говори зі мною і нехай твоє слово станеться тілом (с) Ю.Іздрик |
Офтопів до посту: 0 Офтоп |
10.06.2014, 13:05 #2405009 | #1087 |
чмокі чмокі
|
Відповідь: Поезія та вірші, які вас вразили
Бабушка моего приятеля
У моего приятеля В качестве воспитателя Была – да славиться ей в веках! – Бабушка, говорившая на пяти языках. Бабушка не была ни переводчиком, ни лингвистом. Она когда-то окончила институт благородных девиц. Она ходила в халате, засаленном и обвислом, Читала философию и не любила художественных небылиц. Она читала беспрерывно, бессистемно, бессонно (Дольше всех светилось её окно в темноте) Маркса, Пифагора, Кьеркегора, Ницше, Бергсона, Конта, Канта, Ганди, «Униту» и «Юманите». Семья моего приятеля вымерла во время блокады. Промежуточных звеньев не стало: были только бабка и внук. Юноша, лишённый родительского догляда, В пору ломки голоса абсолютно отбился от рук. С ним беседовать было некогда, он возвращался поздно, Бывало, что выпивши, бывало, что не один. Бабушка самоотверженно продолжала отыскивать подступ К интеллекту внука – утешения её седин. Почерком девическим, изящным до умопомрачения, Пронесённым сквозь годы старения и потерь, Она выписывала из книг наиболее примечательные изречения И кнопками прикалывала их потомку на дверь. Клочья экзистенциализма и диамата, Словно коллекционные бабочки под стеклом, Красовались, касаясь друг друга крылом, И дверь была от записок лохмата. Мы с приятелем смеялись, рассматривая её в упор, И только недавно поняли, разобравшись толково: Способ воспитания был не хуже любого другого. Некоторые изречения помнятся и до сих пор. Что вообще сберегли мы, а что – растратили? Вспоминаю квартиру тесную на втором этаже. Ну и бабушка была у моего приятеля! Нынче таких не бывает уже. Илья Фоняков Додано через 38 хвилин Есть люди с особо чувствительной кожей – их лучше не трогать. Они не похожи на всех остальных. Они носят перчатки, скрывая на коже следы-отпечатки лилового цвета от чьих-нибудь пальцев, бесцеремонных в иной ситуации. Они опасаются солнца в зените. Обычно, надев толстый вязаный свитер, выходят из дома по лунной дорожке пройтись; и не любят, когда понарошку, когда просто так, не всерьез, не надолго. Болезненно чувствуют взгляды-иголки и крошево слов. Они прячут обиду в глубины глубин, но по внешнему виду спокойны они, как застывшая глина, лишь губы поджаты и паузы длинны. Они уязвимы, они интересны; и будьте чутки и внимательны, если вы их приручили: они не похожи на всех остальных – они чувствуют кожей. Милорад Павич Востаннє редагував SNIZHOK: 10.06.2014 о 13:05. Причина: Пізніше додано |
Офтопів до посту: 0 Офтоп |
15.06.2014, 21:56 #2407776 | #1088 |
Відповідь: Поезія та вірші, які вас вразили
Усе змінилось. Люди і часи.
Двадцятий вік уже за перелазом. Глобальне людство хоче ковбаси, а вже вона з нуклідами і сказом. Упала тінь на батьківські гроби. Вже й чорт гидує купувати душі. В лісах тремтять налякані гриби. З дерев стрибають підозрілі груші. Епоха зашморгнулась, як Дункан. Спиніться, люди. Хоч поставте кому. Поезія потрібна дивакам. Поети не потрібні вже нікому. © Ліна Костенко |
|
Офтопів до посту: 0 Офтоп |
25.06.2014, 21:59 #2412010 | #1089 |
Відповідь: Поезія та вірші, які вас вразили
Оксана Забужко
Рядок з автобіографії Мої предки були не вбогі На пісні та свячені ножі — З моїх предків, хвалити Бога, Заволокам ніхто не служив! Дарували від батька до сина Честь у спадок — як білу кість! Мої предки були красиві — Ворогам на подив і злість. Хай не славою (Бог там з нею!) — Як присягою на шаблях, Мої предки владали землею: Їм належала ця земля! І цупким, наче нить основи Крізь віки однієї сім'ї, Невразливим — пронесли слово І внизали в легені мої... Ох і моцна була порода — Соловки, Магадан, Колима... Мої предки були народом... Тим народом, якого нема. Востаннє редагував Хробак Злої Брехні: 25.06.2014 о 22:06. |
|
07.07.2014, 10:49 #2416126 | #1090 |
чмокі чмокі
|
Відповідь: Поезія та вірші, які вас вразили
Шекспир. Сонет 141
Мои глаза в тебя не влюблены, - Они твои пороки видят ясно. А сердце ни одной твоей вины Не видит и с глазами не согласно. Ушей твоя не услаждает речь. Твой голос, взор и рук твоих касанье, Прельщая, не могли меня увлечь На праздник слуха, зренья, осязанья. И все же внешним чувствам не дано - Ни всем пяти, ни каждому отдельно - Уверить сердце бедное одно, Что это рабство для него смертельно. В своем несчастье одному я рад, Что ты - мой грех и ты - мой вечный ад. |
Подякував(ла): |
Дєцко (07.07.2014)
|
Офтопів до посту: 0 Офтоп |
07.07.2014, 19:00 #2416328 | #1091 |
FFM is mine!
|
Відповідь: Поезія та вірші, які вас вразили
Мій зір тебе не любить, далебі, Усякого набачившись пороку. Та серце любить і не вірить оку, Сто сотень вад не бачачи в тобі. Ні голос твій, не надто милий вуху, Ні дотик ніжний, пахощі і смак Не владні затягнуть мене ніяк На учту зору, доторку і слуху. Та навіть всім п'ятьом моїм чуттям Не визволити серця із неволі,— Воно, як раб, твоїй покірне волі, За усміх твій платитиме життям. Та вже хоч тим у виграші я буду, Що ти — мій гріх — даєш мене до суду. |
Офтопів до посту: 0 Офтоп |
12.07.2014, 16:11 #2418564 | #1092 |
FFM is mine!
|
Відповідь: Поезія та вірші, які вас вразили
«Прижмусь к тебе отчаянно, до дрожи.
Опять небритый и слегка колючий... А ты хвастливо спросишь: «Я хороший?»... Да нет, ты не хороший...самый лучший!» Ты написала эти строчки где-то, Ты знала, я прочту их и замечу… Наверное, ты в этот час молила… Зажгла в ночи последней грусти свечи… Хочу войти к тебе сейчас… стихами… Пусть наши ласки будут в строчках… точки… Не видел я тебя… совсем не знаю… И не увижу… знаю это… точно… ………………………………………….. Прижмись ко мне отчаянно, до дрожи, Небрит я, извини, моя родная… Колючками по чуть увядшей коже Твоей щеки… Ты любишь меня, знаю… Я знаю… ты дождёшься, где бы ни был, Ты приготовишь чай с твоим вареньем, Ты будешь самой нежной… прикоснёшься… К моим колючкам… чистым откровеньем… И будет ночь… мы вместе, нам уютно, Ты на плече… счастливая уснула… Не шевелюсь… хочу тебя… и слёзы… «Ты не хороший… Лучший»… Ты сказала… Олег Девин |
Офтопів до посту: 0 Офтоп |
14.07.2014, 16:36 #2419320 | #1093 |
математик-реаліст
|
Відповідь: Поезія та вірші, які вас вразили
...Кукла. Тряпичная. Я звала её Нэлли.
Глаза с ресницами. Косы. На юбке волан. В тысяча девятьсот двадцать первом мы её съели. У неё внутри были отруби. Целый стакан. В.Павлова я просто почула його спершу без перших 2 слів і це ввело мене в ступор, хоча і так вражає |
Офтопів до посту: 0 Офтоп |
16.07.2014, 22:36 #2420428 | #1094 |
Відповідь: Поезія та вірші, які вас вразили
Олександр Олесь
ПАМ'ЯТАЙ Коли Україна за право життя З катами боролась, жила і вмирала, І ждала, хотіла лише співчуття, Європа мовчала. Коли Україна в нерівній борьбі Вся сходила кров'ю і слізьми стікала І дружної помочі ждала собі, Європа мовчала. Коли Україна в залізнім ярмі Робила на пана і в ранах орала, Коли ворушились і скелі німі, Європа мовчала. Коли Україна криваві жнива Зібравши для ката, сама умирала І з голоду навіть згубила слова, Європа мовчала. Коли Україна життя прокляла І ціла могилою стала, Як сльози котились і в демона зла, Європа мовчала. Олександр Олесь 22. 08. 1931. Джерело: "НЕЗБОРИМА НАЦІЯ" 2001 рік, жовтень, число 10 (187) Якщо не знати дати написання вірша, то як в 2014 ((( |
|
Подякував(ла): |
nadusha (16.07.2014)
|
Офтопів до посту: 0 Офтоп |
16.07.2014, 23:50 #2420472 | #1095 |
Активний учасник
|
Відповідь: Поезія та вірші, які вас вразили
Це зовсім поруч...Тут...На відстані руки...
Війна...І гинуть вже не одиниці. Тобі б збирати в пригорщі суниці, Ти ж в небо линеш птахом...В небо птахом...Ти... Тобі б питати зранку в літнього дощу, Куди сховав він вранішні зірниці, Тобі б ромашки класти на полиці, А ти у небо линеш...Боже...Та за що?.. Хто вніс розруху в спокій наш? Чому війна? Мені би з рук тих виривати зброю! Та пізно...Чим же рани ті загою? Як жити далі в світі, як тебе нема? Я зовсім поруч...Тут...На відстані руки... Та не заглянеш ти в мої зіниці. Хороший...Чуєш? Пахнуть так суниці... Та приносИтимеш ти їх лише в думки. Мені би в небо птахом...Туди, де зараз ти... Ірина Лахоцька Додано через 48 секунд Бог грає зі мною у дивну гру, ніби перевіряє, коли я здамся або помру: відмовляє мені у візах та у містах, вимикає техніку (у дев’яносто п’яти випадках зі ста), передає записки зі списком спокус і ніби постійно каже: "Мовчи і мотай на вус. Мовчи і запам’ятовуй, де ти падаєш і чому; не сперечайся зі мною про вартість і про ціну; вчися кожного дня, не губи від дверей ключі; рухайся течією, слухай її. Мовчи. Півмісяці на зап’ястках і на ключицях хрести - Я краще за тебе знаю, скільки їх ще нести". Він так випробовує кожного з нас, контролюючи пульс, тиск, відстань і час; корегуючи плани, змінюючи маршрут; нагадуючи час від часу: я не забув, я тут. І хай в нього буде десяток обличь і сотня імен, хай кожен собі обирає колір його знамен, хай треба битись об лід, щоби перемогти - він лиш сміється і каже: "Бери, роби. Я тебе всього навчив, що і сам умів: як відрізняти брехню від правди, слова - від снів; як перетворювати дощі на вино, як йти по воді, не падаючи на дно (я вже і сам не роблю цього давно)". В моєму місті дощить, другий чи третій день; знаходжу вологий тютюн і цукор на дні кишень;. набираю до рук води, як колись в Криму - і наливаю: спочатку собі, а тоді - йому. Ольга Перехрест Додано через 56 секунд Пекучий день... лісів солодка млява... смага стежок... сонливиці левад... Іде гроза дзвінка і кучерява садам замлілі руки цілувать. Краплини перші вдарили об шибку. Кардіограма блиснула крива. Вітри з розгону поламали скрипку, гуде у сосен буйна голова. Тремтіння віт, і жах, і насолода, шаленство злив у білому вогні! Ну, от і все. Одплачеться природа. Їй стане легше, певно. Як мені. Ліна Костенко Востаннє редагував nadusha: 16.07.2014 о 23:50. Причина: Пізніше додано |
Подякував(ла): |
Джалка (17.07.2014)
|
Офтопів до посту: 0 Офтоп |
19.07.2014, 23:32 #2421827 | #1096 |
formidable
|
Відповідь: Поезія та вірші, які вас вразили
Все тело с ночи лихорадило,
Температура - сорок два. А наверху летали молнии И шли впритирку жернова. Я уменьшалась, как в подсвешнике. Как дичь, приконченная влет. И кто-то мой хребет разламывал, Как дворники ломают лед. Приехал лекарь в сером ватнике, Когда порядком рассвело. Откинул тряпки раскаленные, И все увидели крыло. А лекарь тихо вымыл перышки, Росток покрепче завязал, Спросил чего-нибудь горячего И в утешение сказал: - Как зуб, прорезалось крыло, Торчит, молочное, из мякоти. О Господи, довольно плакати! С крылом не так уж тяжело. Юнна Мориц 1964 |
Офтопів до посту: 0 Офтоп |
20.07.2014, 17:09 #2422044 | #1097 |
Ваш стоматолог
|
Відповідь: Поезія та вірші, які вас вразили
Рассвет приходит к тем, кто видел тьму
Во всём её убийственном величии.... Кто плакал от людского безразличия, Но безразличным не был ни к кому! Рассвет приходит к тем, кто был в пути, Не зная ни усталости, ни лени. Кто, обессилев, падал на колени, Но поднимался. Продолжал идти! И, зажимая волю в кулаки, Вдруг находил ромашковое поле, И, задыхаясь от щемящей боли, Свои ладони прятал в лепестки! К тем, кто, похоронив свои мечты, И, помянув их, устремлялся дальше. Кто смог среди предательства и фальши, Не растерять душевной чистоты! Нечаянно в небесной синеве, Вдруг распахнутся солнечные двери. Рассвет приходит к тем, кто верил в свет. Абсурдно, до последнего. Но — верил! |
Подякував(ла): |
nadusha (20.07.2014)
|
Офтопів до посту: 0 Офтоп |
06.08.2014, 20:37 #2429947 | #1098 |
formidable
|
Відповідь: Поезія та вірші, які вас вразили
Я пишу: «Вот, пеку пирог и варю компот».
В комментариях мне отвечают: — Вот! У тебя, значит, мирная жизнь, компот, А ты знаешь, что в мире война идет? Я пишу: «Посмотрите, вот это — кот. Он смешной и ужасно себя ведет...» В комментариях мне отвечают: - Чёрт! Как ты можешь? Там-то и там-то погиб народ! Я пишу: «Я кормила птенца дрозда. Еле выжил, поскольку упал из гнезда». А мне пишут: — Какого такого дрозда? — Ты, наверное, с глузду съехала, да? Ты не знаешь, что с рельсов сошли поезда, Есть ли дело нам до птенца дрозда? И напишешь однажды: «Лежу в траве, Мысли глупые скачут в моей голове...» И внезапно на это придет ответ: Я считал, что я мёртв. Оказалось, нет: Я читал про кота, про дрозда, компот: Это значит, что жизнь у других идет. Это значит: ещё существует шанс. Для таких, как мы. Для меня. Для нас. © Дарина Никонова |
Офтопів до посту: 0 Офтоп |
06.08.2014, 22:45 #2430019 | #1099 |
Відповідь: Поезія та вірші, які вас вразили
***
Іще вони сплять у глибинах рожевих утроб. Іще не колиска, не темне купе, не окоп… Ще в кожнім пульсує тонесенький божий курсор, а доля, пускаючи смугу, вертає хрестом. То бав же, їх, чуєш! Вливай у кістки їхні міць. Ніхто їх не спинить у їхній любові до місць не те щоб надійних – а кровно прирослих до п'ят… І хлопчики йдуть… незворотно на cхід… із рожевих кімнат… Як ріки і трави, як вирване сонце, любіть! Хай буде їм тепло, і щоб не кінчалася мідь… А ті, що спіткнулись, нехай же, загоївши страх, прокинуться в інших віках, у наступних жінках. Cтоять обереги, навколішки, давлять стерню. Повільно спадають зірки на діряву броню… Анна Малігон |
|
10.08.2014, 23:44 #2431536 | #1100 |
чмокі чмокі
|
Відповідь: Поезія та вірші, які вас вразили
Не будите меня, он мне снится.
Дышит в шею, касаясь ресницами, Шепчет ласково: "Спи, моя крошка..." - Сплю любимый, сплю, мой хороший. Сердце слабое жалобно стонет: Не будите. Он греет ладони, Он целует замерзшие пальцы. Не будите, пожалуйста, сжальтесь! Ночи с ним - драгоценные ночи. Он колени мои щекочет... Он уверенный, я труслива... Боже! как он такой красивый? Только в снах он мне губы целует. Я об этом пишу. Он рисует. Мне бы краской в его палитре. Мне бы верой в его молитве. Этой ночью, когда он мне снится, Мне в окно бьются крыльями птицы. Умоляю, не трогайте веки! Мир застыл на одном человеке. |
Подякував(ла): |
Джалка (11.08.2014)
|
Офтопів до посту: 0 Офтоп |
|
|