|
Література Література: пошук, обговорення книг, рецензії, творчість форумчан |
|
Параметри теми | Пошук у темі | Параметри перегляду |
14.05.2017, 15:59 #2692414 | #1 |
Учасник
|
Дуже сумне оповідання
Остання весна Даринки
Сьогодні день випуску. Неподалік від двоповерхового будинку школи через дорогу на невеликому взгір’ї в посадці свистіли солов’ї, в небі щебетали ластівки і чувся клекіт лелек. В садах ще де-не-де біліли латки пелюсткової пороші від яблунь та вишень. Навколо розносився аромат від пізнього бузку та акацій, що саме доцвітали. З гучномовця линула бадьора мелодія, звуки якої поєднувалися з повівом квітів, що морем розлилися на шкільному подвір’ї. Учнівська малеча верещала та лементувала, а старшокласники повагом гомоніли між собою. Довкола панував сонцесяйний настрій, мовби на світі немає горя та журби. А в хаті Ковалихи снував сум та гірка печаль – її одна єдина серед братів донечка, поволі згасала – лейкемія висмоктувала останні залишки життя. Даринці йшла сімнадцята весна… — Лебедонько ти моя, за що ж мені така кара Божа – тихо стогнала мати. – Як же ми леліяли тебе, яку ж ми викохали тебе чепурненьку та гарненьку… Материне серце шматувалося від пекельної туги. Чому? Чому саме її кровиночка? Горючими сльозами плакала, пригортаючи до себе Даринчину голову. Підійшов до хворої суворий Арсен Коваль – на подушці розкинулася довга чорна, блискуча коса, донедавна смагляве, а тепер бліде обличчя з дражливими ямками, на якому під тонкими чорними бровами горіли колишнім жаром, як вуглинки очі – читалося невимовне страждання і, нечутно сплакнув. Спалює дотла недуга. «Бідний татусь, – подумала, – як же він карається». Через силу посміхнулася. В Арсена тільки у болісній гримасі зійшлися на переніссі брови, немов хотів щось проказати… Читати далі ТУТ / |
Офтопів до посту: 0 Офтоп |
15.05.2017, 09:34 #2692479 | #2 |
Відповідь: Дуже сумне оповідання
Я зловила себе на думці, що коли починаєш щось читати українською, то підсвідомо падає настрій і стає сумно. Та, кінець кінців, не тільки об нас все життя ноги витирали. Може ми самі собі карму таку робимо постійно ниючи. |
|
Офтопів до посту: 0 Офтоп |
15.05.2017, 10:36 #2692493 | #3 |
Активний учасник
|
Відповідь: Дуже сумне оповідання
Я б навіть не зайшла, якби не побачила коментар Пантери.
Кому ще мало суму на цьому світі, читаємо дуже сумні оповідання. Можна навіть цілу книжку придбати. Або поплескати автору і він ще наваяє. |
Офтопів до посту: 0 Офтоп |
15.05.2017, 15:08 #2692530 | #8 |
Активний учасник
|
Відповідь: Дуже сумне оповідання
А хто автор? А яка мета твору?
Побачила дешеву спекуляцію чужим горем, щоб видусити краплю жалю в читача і назватися птсьменником; оце, певно, і є мета. Колись мала в дитинстві цілу збірку отаких сіро- кислих новел про знедолене життя українського селянства. " До світла" називалася. Там ще і малюночки такі ж, з жменькою свічечки... Але в цих творах була ідея - вкорінити в серцях ненавить до клятих панів, куркулів та різних буржуїв. А тут- ще раз поридати над важким життям і заломити руки. Нащо, питається? Дуже люблю твори , де за сценою смерті чи важкої хвороби автор вміє викликати величезну любов до життя або розкрити тему філософію пріоритетів. Наприклад, " скрипка родшильда" Чехова чи фільм " поки не зіграли в ящик"..Або Оксани Байрак " Аврора"... Та прикладів безліч. А тут писанина, яка особисто мене роздратувала. І права Пантера, скільки можна скиглити, що за ментальність така?.. Додано через 7 хвилин Лебедонько ти моя, за що ж мені така кара Божа – тихо стогнала мати. – Як же ми леліяли тебе, яку ж ми викохали тебе чепурненьку та гарненьку… Ну не розмовляють так люди в житті, навіть викладачі кафедри українськоі мови та літератури. Тому награно виходить, не правдоподібно. Можна підібрати щось більш правдиве, як на те пішло Додано через 9 хвилин Сьогодні день випуску. Неподалік від двоповерхового будинку школи через дорогу на невеликому взгір’ї в посадці свистіли солов’ї, в небі щебетали ластівки і чувся клекіт лелек. Соловейки співають тільки вдосвіта, вдень їх не чути. А лелеки клекочуть лише ранньою весною. Тому вірю виключно в ластівки))) Востаннє редагував Alita: 15.05.2017 о 15:08. Причина: Пізніше додано |
Офтопів до посту: 0 Офтоп |
15.05.2017, 19:28 #2692559 | #9 |
Активний учасник
|
Відповідь: Дуже сумне оповідання
"Але що означає Притула симлол міста, і яким боком ти літак порівнюєш з Притулою?"
Дуже просто, це тенденція змін у тернополян. Притула- символ міста, для мене - ні, але що є ще якась особистість, котру більше обговорюють тут на форумі? Хіба він не є втіленням життєрадісності, гумору, оптимізму? А літак на Східному демонтують, бо страждати ніхто не готовий, ніхто не витиме і не рватиме на собі волосся, багатостраждальна українська література нічого не навчила, відверне голову і роздивлятиметься квітучі каштани, а не черговий "символ попуску тернопільської громади". Чому наші політики готові все продати, щоб жити в Франції, Австрії, Німеччині, можливо тому, що у них Ван Гог, Вітгінштейн, Ніцше- їхні біографії краще не читайте, щоб не засмучуватись. Розвиток, ріст, усвідомлення - проходять через біль і страждання, можете закрити на це очі, але від того райдужні перспективи не з'являться. |
Подякував(ла): |
Domn (16.05.2017)
|
15.05.2017, 20:40 #2692573 | #10 |
Відповідь: Дуже сумне оповідання
Так, саме тому наші політики хочуть там жити! Все через Ван Гога! А я думаю хто виноватий, що вони Україну продають по шматку? А це все Ніцше! От бісова дитина! |
|
Офтопів до посту: 0 Офтоп |
16.05.2017, 22:18 #2692861 | #17 |
Активний учасник
|
Відповідь: Дуже сумне оповідання
Нащо сюди притулу приплітати? Третє колесо до воза.
Хоч якщо вже приплели.. То тут з однієї опери. Оповідання називаєається дуже сумним ,як і Притула - дуже смішним. Ото і вся схожість, манірна така. А ще можна таньку і володьку згадати, ось де попозоритися ментальністю можна. А потім поплакати під спів обідніх соловейків над бідною лебедонькою -дариною. Тупізна життія тернопільської домохазяйки в кращих їі проявах. |
Подякував(ла): |
Romko_7 (25.05.2017)
|
Офтопів до посту: 0 Офтоп |
17.05.2017, 11:01 #2692927 | #18 |
Активний учасник
|
Відповідь: Дуже сумне оповідання
Я розумію в тебе імідж такий нетямучої. Увесь час перекручувати і позорити, мабуть допомагає тобі особисто розвиватись і знаходити істину? А ще, можна ствердитись за рахунок тернопільських домогосподарок, ти я так припускаю, не належиш до тої позорної касти?
Моє зауваження стосувалось коментаторів, про твір я свою думку висловила. Бо ми вже забуваємо, що існує така професійна діяльність, як літературна критика. Можливо тому, що сісти на диван і натиснути на кнопку на пульті телевізора простіше ніж дістати книжку з полиці якогось автора багатостраждального 19ст. про смерть молодої дівчини і поплакати, бо це ж потребує зусилля. Як і потребує зусилля написати рецензію на твір, яка може бути сильнішою за сам твір. Якщо ти не закостеніла і здатна навчатись і розвиватись, прикладати інтелектуальні зусилля, долати біль і страждання на шляху власного розвитку, то ти викликаєш цікавість і захоплення, навіть якщо ти і не бізнес-леді... |
Подякував(ла): |
Domn (17.05.2017)
|
Офтопів до посту: 0 Офтоп |
17.05.2017, 18:20 #2692973 | #20 |
Активний учасник
|
Відповідь: Дуже сумне оповідання
Mona, ну ти і закрутила))))) що куриш?
А самому автору твір подобається?? Цікавить його думка Додано через 2 години 39 хвилин Це називається класика жанру. Кожний автор вибирає свій стиль написання Дозвольте не погодитися. Стиль, як почерк, він є і все. А якщо нема, тоді це наслідування, копіювання, примазування...Мені особисто здалося, що автор щойно перечитав кількох класиків українськоі літератури,19 ст. одночасно, створив слізний образ блідоі лебідоньки ( щоб вдарити в серця навєрняка), переніс іі в 20 ст, згадавши кривобоко гучномовець, вальс, випускний і якихось дегенеративних однокласників. Образ батьків не прописаний, але за скупими словами так і бачаться портрети героів Ольги Кобилянськоі, Нечуя-Левицького, Карпенка-Карого... Діалогів, монологів майже нема, але тих що є повністю хватає для надання твору кінцевого пафосу. Про полудневих соловейків і зовсім мовчу, такі ляпи ну просто не допустимі для людини, яка хоче зватися письменником.( там ще, здається, є щось про недозрілі кетяги калини, коли та в травні тільки цвіте). Ну от, свою думку розкрила повністю і обійшося навіть без літаків і притули. Повністю розумію, що я можу бути не права))))) Автору: можеу вас щось є більш..ммм вдаліше? Востаннє редагував Alita: 17.05.2017 о 21:10. Причина: Пізніше додано |
Офтопів до посту: 0 Офтоп |
Мітки |
хвора дівчинка, день випуску, школа |
|
|