|
Література Література: пошук, обговорення книг, рецензії, творчість форумчан |
|
Параметри теми | Пошук у темі | Параметри перегляду |
26.04.2010, 22:39 #1311744 | #1 |
Модератор
|
Василь Стус
Василь Семенович Стус - один з найкращих українських поетів, перекладачів, літературних критиків, правозахисник. Ще один із числа замордованих радянською владою. В 1985 році був висунутий на здобуття Нобелівської премії, але того ж року помер в карцері радянського концтабору біля села Кучино. Посмертно нагороджений Шевченківською премією в 1991 році.
в Радянському Союзі йому не дозволяли видатися за те,що його життєва позиція не співпадала з позицією партійної лінії,тому перше офіційна книга поезій "Веселий Цвинтар" була видана в 1970 році в Брюсселі. на Батьківщині ж лише "самвидави". Учасник відомого протесту 1965-го року,коли після премєри фільму Параджанова "Тіні Забутих Предків" українська інтелігенція на чолі з Драчем, Чорноволом та іншими висловились проти масових арештів та політичних репресій. З цього дня можна вести відлік сучасного правозахисного руху в Україні, адже багато хто з присутніх тоді став співзасновником укр. правозахисної організації Українська Гельсінська Спілка. Під час останнього судового процесу за участь в УГС (Василя Семеновича називали особливо небезбечним рецедивістом) Стусові адвокатом призначили Віктора Медведчука (Стус відмовився від його послуг),котрий замість того,щоб захищати безневинного поета сказав,що той заслуговує найвищої міри покарання. В 1989році Василя разом із побратимами Олексою Тихим та Юрієм Литвином перепоховано на українській землі в Києві на Байковому кладовищі. Після смерті поета в Україні видано збірки «Поезії» (1990), «Вікна в позапростір» (1992), «Золотокоса красуня» (Київ, 1992), «І край мене почує» (Київ, 1992), «Феномен доби», написано у 1970-1971 рр. (Київ, 1993), Твори в шости томах, дев'яти книгах (Львів, 1994—95; ред. Д. Стус і М.Коцюбинська) та спогади «Не відлюбив свою тривогу ранню…». в 2005 році посмертно був удостоєний звання Героя України. пропоную закидати сюди улюблені вірші Василя Семеновича та переклади та ті,що просто подобаються . Слава Україні!!! Додано через 6 хвилин мій улюблений вірш: Як вікна в позапростір, позачас, за мури німоти і всепокори, так світяться свічада, світлом хорі, і пильно задивляються крізь нас у сяйва, що озерами стоять на споді наших душ в лямівці ночі. Стань. І молися, попустивши очі, допоки не відчуєш благодать, що йдеш на доли. Полиски вогнів враз висвітлять на ярому екрані ковчег терпіння в синім струмуванні, і знімуть кільця літ, кружала снів, і ти, залишений в осерді серця, збагнеш, якої проби диво смерть ця. Востаннє редагував nacho one: 01.07.2010 о 11:29. Причина: Пізніше додано |
Подякували 3: |
Офтопів до посту: 0 Офтоп |
26.04.2010, 22:57 #1311771 | #2 |
чмокі чмокі
|
Відповідь: Василь Стус
Ой, в нього досить багато достойних віршів , навіть незнаю який улюблений .
Як хочеться - вмерти! Аби не мовчати, ні криком кричати останню зірницю, обвітрену врано, останнє спинання одсклілої днини - діждати - і вмерти! І вже - не вертати: у спокій глибокий, де тиша колише, де пісня затисне обкладене серце - ані продихнути - як хочеться вмерти! Відмрілися мрії, віддумались думи всі радощі вщухли, всі барви - погасли. Голодна, як проруб, тропа вертикальна не видертись нею ні кроком, ні оком, ні рухом, ні духом ні тілом зболілим ні горлом скривілим од крику - Владико, піднось мене в гору бо хочу - померти! Та й як перебути - ці гони чекання пониззя безодні цей паверх терпіння цю муку прелюту дай , Господи, - вмерти! Пропасти, забутись, зійти себе в зоцках, на друзки розпасти, развіятись в вітрі згубитись у часі і вирвавши душу піти - в безімення! За пагорбом долі - снігів сніговиця, завія дороги кушпелиця шалу а матірні руки - осклілим світанням - піднеслі над світом шукають навпомац синівське привиддя родимку при оці зажурені згорблені схилені плечі. як хочеться - вмерти! Зайти непомітно за грань сподівання за обрій нестерпу за мури покори за грати шаленства за лють - огорожі за лози волань шпичаки навіженства аби розплататись в снігах безшелесних десь між кучугурами доль запропалих - Як хочеться вмерти! |
Подякував(ла): |
nacho one (26.04.2010)
|
Офтопів до посту: 0 Офтоп |
26.04.2010, 23:05 #1311780 | #3 |
Модератор
|
Відповідь: Василь Стус
гарних дійсно багато,тому можна постійно буде докидати)))
ось аудіо,де Стус сам начитує свій вірш: скачати цей та інші можна тут:http://www.madslinger.com/stus/holos/index.html |
Офтопів до посту: 0 Офтоп |
26.04.2010, 23:14 #1311787 | #4 |
чмокі чмокі
|
Відповідь: Василь Стус
Всі вірші дуже драматичні і глибокі . В Стуса була неймовірна сила волі, що дозволяла йому завжди виходити з піднятою головою .. не зважаючи на те , як його мордувала система.
Цей біль - як алкоголь агоній, як вимерзлий до хрусту жаль. Передруковуйте прокльони і переписуйте печаль. Давно забуто, що є – жити і що є – світ, і що є – ти. У власне тіло увійти дано лише несамовитим. А ти ще довго сатаній, ще довго сатаній, допоки помреш, відчувши власні кроки на сивій голові своїй. |
Офтопів до посту: 0 Офтоп |
27.04.2010, 21:53 #1313026 | #5 |
Модератор
|
Відповідь: Василь Стус
Мертвий сон галактик як не здушить нас,
Спати, спати, спати, бо минувся час. Ніч блукає глупа у глухім степу. Хто там світ протупав — тупу-тупу-ту. Чи якась почвара, чи якійсь відьмак, Чи господню кару насилають так? Ніби дерта рана репається діл, Та, од жаху п’яний, стелеться ковил. Вирви та байраки, скитських баб ряди. Хто ж то до галактик, був проклав сліди? Що, як це останній із живих людей, Кинув край страждання і до неба йде. В цій-бо коловерті, в царстві сатани, Ні життя , ні смерті, лиш блаженні сни. Мертвий сон галактик як не здушить нас, Спати, спати, спати, бо минувся час. |
Подякував(ла): |
SNIZHOK (27.04.2010)
|
Офтопів до посту: 0 Офтоп |
27.04.2010, 23:18 #1313192 | #6 |
чмокі чмокі
|
Відповідь: Василь Стус
один з улюблених
Довкола мене - цвинтар душ на білім цвинтарі народу. Пливу в сльозах. Шукаю броду. Над вишнями літає хрущ. Весна. І сонце. І зело. Стоять сади, немов кульбаби. Спізнілі зорі, наче краби, вп*ялися в небо.Творять тло. Свіча горить. Горить свіча, а спробуй - відшукай людину, обжив, самотній домовину. Блукають тіні з-за плеча. Безмовні тіні. На лиці лиш очі і уста безгубі шепочуть: ми підданці згуби і мерзнуть сльози на щоці. Ми розминулися з життям. Не тим, напевне, брались шляхом, заприязнилися із жахом під буряних віків виттям. |
Офтопів до посту: 0 Офтоп |
03.05.2010, 13:55 #1318807 | #7 |
Відповідь: Василь Стус
живий голос Стуса - http://kbulkin.wordpress.com/audio-archive/stus-vasyl/
є також Бандери і інших відомих українців |
|
Подякував(ла): |
nacho one (03.05.2010)
|
Офтопів до посту: 0 Офтоп |
03.05.2010, 18:56 #1319063 | #8 |
Модератор
|
Відповідь: Василь Стус
цей знаю напамять-дуже його люблю:
Я йшов за труною товариша й думав: щастить — таки людям, задер ноги, i нiякого тобi клопоту, востаннє блиснув голими стегнами покiйника, а свiт хай собi ходить хоч на головi. Та коли ми прийшли на цвинтар, побачили стiльки машин, фургонiв, катафалкiв — не те пiдступитися голови встромити немає де. Стояла величезна черга за ямами. Кожен намагався захопити шмат землi (на руки давали 1,5 х 2 метри). Наша черга була вiсiмсот шiстдесят третя. Де його було дочекатися коли полiзло стiльки горлохватiв той iнвалiд першої групи в того право в тiєї немовля на руках а той просто так — залляв з самого ранку слiпи i суне куди втрапить байдуже за капустою чи по смерть Мали вже повертатися додому нi з чим Думаю собi: приїдемо назад я й кину покiйниковi як з кiлочка, буде тобi вилежуватись, уставай-но потерпи днiв зо три зо чотири поки той плав спливе однак спiшити — якого чорта Аж тут пiдступається до нас баба з двома кошиками (на цвинтарi випродує городину) вам ями треба питає можу вiдступити свою карбованцiв за сто п'ятдесят Воно можна знайти й дешевше але ж то тiльки звання що яма а в мене просто тобi перина — i полежати i виспатись там самому чи й з молодицею (у баби весь металевий рот, що називаеться озброєна до зубiв) Я вiдразу збагнув що це перекупка — скуповує й перепродує цi ями але не торгуючись вийняв з кишенi грошi й вiддав — на, щоб ти землi сирої наїлась. |
Офтопів до посту: 0 Офтоп |
07.05.2010, 00:38 #1323504 | #9 |
Модератор
|
Відповідь: Василь Стус
На однакові квадрати поділили білий світ
Рівне право всім страждати і один терпіти гніт. Зле і кату, зле і жертві, а щастливого нема. Всім судилося померти за замками сімома. Отаке ти, людське горе, отака ти, чорна хлань, Демократіє покори і свободо німуваннь. А кругом життя веселе, скільки сонця і тепла! Ти мене даремно, леле, в світ неправди привела. |
Подякував(ла): |
DDD&bluz (30.06.2010)
|
Офтопів до посту: 0 Офтоп |
18.05.2010, 23:18 #1338742 | #10 |
Модератор
|
Відповідь: Василь Стус
Напевне, так і треба —
судилося бо так: упали зорі з неба і надломили мак. Така знялася хвища — ні неба, ні землі, лиш чорне кладовище по нищеній ріллі. Залопотіла злива, мов залива — гай-гай! Кохана, будь щаслива! Коханий мій — бувай! 30.9.72 |
Подякував(ла): |
Vlodko (30.01.2013)
|
Офтопів до посту: 0 Офтоп |
11.06.2010, 06:12 #1365406 | #11 |
Модератор
|
Відповідь: Василь Стус
Ось вам сонце, сказав чоловік з кокардою Ось вам сонце, сказав чоловік з кокардою на кашкеті і витягнув п"ятака, схожого на сонечко. А це вам дорога, він зробив кілька ступнів праворуч, носаком позначивши її межу. Щоб вам було радісно - вмикайте магнітофони, транзистори, беріть до рук іграшкові калатала, бемкайте, хоч би й по голові. Щоб не хотілося істи й пити - слухайте лекціі, дивіться популярні кінофільми, як ви житимете щасливо, коли доправитесь небесного царства. А щоб не капав за шию дощ, пам"ятайте, що будь-яка злива колись-то кінчається, навіть потоп. Буде холодно - співайте оцих пісень, при цьому він подав жмутик проштемпельованих текстів ( дозволено цензурою для колективного співу двом, трьом і більше співакам ). Коли вам захочеться відпочити - розучуйте цікаву гру про війну, уявіть, що опали вас вороги і хочуть позбавити щасливоо існування. Словом стріляйте, кидайтеся на амбразури, падайте під танки, тільки не розбігайтесь, докинув він. - Благодійнику наш, кому хочеться тікати з раю, загукали ми в одне горло, вдивляючись в очі під кокардою, схожі на дві крапельки ртуті. |
Офтопів до посту: 0 Офтоп |
30.06.2010, 20:19 #1386340 | #12 |
Модератор
|
Відповідь: Василь Стус
Присмеркові сутінки опали,
сонну землю й душу оплели. Самоти згорьовані хорали геть мені дорогу замели. І куди не йду, куди не прагну — смерк сосновий мерзне угорі. Виглядаю долю довгождану, а не діжду — вибуду із гри. Аж і гра: літають головешки, зуби клацають під ідіотський сміх. Регочу на кутні — буде легше (а як буде важче — теж не гріх). Що тебе клясти, моя недоле? Не клену. Не кляв. Не проклену. Хай життя — одне стернисте поле, але перейти — не помину. Дотягну до краю. Хай руками, хай на ліктях, поповзом — дарма, душу хай обшмугляю об камінь — все одно милішої нема за оцю утрачену й ледачу, за байдужу, осоружну, за землю цю, якою тільки й значу і якою барвиться сльоза. X.1968 |
Офтопів до посту: 0 Офтоп |
30.06.2010, 21:59 #1386456 | #13 |
Відповідь: Василь Стус
nacho one
Останній вірш - це просто символ його життя та назубок вивчено і повторено сто по сто Саме таким, які без зброї завоювали міліони. П.С. Ех Василю, дай то Боже зустрітись з тобою в раю. |
|
Подякував(ла): |
nacho one (01.07.2010)
|
Офтопів до посту: 0 Офтоп |
04.09.2010, 22:12 #1444267 | #14 |
Модератор
|
Відповідь: Василь Стус
04.09.2010 16:43 _ Сергій Пантюк І ще раз про Василя Стуса і Донецьк
Цієї ночі минуло 25 років відтоді, як не стало Василя Стуса.Україна в його особі втратила генія – і не лише в царині літератури, а й видатного громадського діяча. Але ця Велика Людина не розчинилася у безвісті – Василь Стус і досі страшний усіляким україножерам та іншим нікчемам. Вони прагнуть його шельмувати і від того виглядають ще мізернішими. Оце я сьогодні повернувся з Донецька і знаю, що тамтешня патріотична молодь, студенти саме в цей час достойно поминають свого земляка. А окрім того – прочитав на одному з найцікавіших Інтернет-ресурсів Донбасу ось таку інформацію: http://ngo.donetsk.ua/articles/18109 Не знаю, як кому, а мені прикро... А попри те – Вічная пам'ять одному з небатьох справжніх Героїв України! http://blogs.pravda.com.ua/authors/p...4c824cf7b1d67/ |
Подякував(ла): |
orest5 (22.02.2013)
|
Офтопів до посту: 0 Офтоп |
12.09.2010, 00:50 #1448237 | #15 |
Відповідь: Василь Стус
У тридцять літ ти тільки народився
У тридцять літ ти тільки народився, аби збагнути: мертвий ти еси у мертвім світі. і нема нікого окруж. Ти тільки сам. і - мрець еси. Хіба що так: недозволенний простір живого духу кличе самосмерть подобою життя. Це - на початку. А далі вже - й убійництвом. Проте природа розправляеться простіше. Бо плоть твоя сплюндрована до тебе і дух тобі спотворили давно. Поневажаю індивідуальність - справіковий набуток лихоліть. Отож - бреди назад. і скільки сили простуй назад. Бо тільки там життя - ще до народження. із світу імітацій - вповзи у кожну з вимінених шкур. Простуй назад - в народження вертайся, де щастя глупства, смороду і тьми, і там витворюй рай. Там так і треба: людина має спати - отже й спить, белькочучи якісь слова спросоння. Земля укрилась панцирем, немов стара, давно оглухла черепаха, а ти на ній, мов кузочка мала, що творить сталий світ на збіглій хвилі. Нівроку, відмолоджується смерть. |
|
Офтопів до посту: 0 Офтоп |
29.01.2013, 23:13 #2128733 | #16 |
чмокі чмокі
|
Відповідь: Василь Стус
Бо кожен з нас — актор або глядач.
А це одне і те ж. Бо глядачеві так само треба грати глядача, і то — захопленого. А наймення у нас немає свого. Нині — Йорик, а завтра вже ніхто. Чекай на роль, якою і почнеш найменуватись, допоки скону. Раз єдиний — Йорик, а все життя — ніхто. Ні тобі виду, ні імени. А грай чуже занудне нашіптане життя — самі повтори. Так живучи у ролі аж до смерті, вивчай слова забуті: боротьба, народ, любов, несамовитість, зрада, порядність, чесність. Так багато слів ті предки понавигадали. Боже, життя на гріш. А так багато слів. І майже всі — чужі і незнайомі. Додано через 2 хвилини Як тихо на землі! Як тихо! І як нестерпно - без небес! Пантрує нас за лихом лихо, щоб і не вмер і не воскрес. Ця Богом послана Голгота веде у паділ, не до гір. І тінь блукає потаймир, щовбами сновигає потай. Пощо, недоле осоружна, оця прострація покор? Ця Богом послана Голгота оцих волань охриплий хор? Та мури, мов із мертвих всталі, похмуро мовили: Чекай, ще обрадіє із печалі твій обоюдожалий край. Востаннє редагував SNIZHOK: 29.01.2013 о 23:13. Причина: Пізніше додано |
Офтопів до посту: 0 Офтоп |
30.01.2013, 00:58 #2128814 | #17 |
Відповідь: Василь Стус
Як добре те, що смерті не боюсь я
і не питаю, чи тяжкий мій хрест. Що вам, богове, низько не клонюся в передчутті недовідомих верств. Що жив-любив і не набрався скверни, ненависті, прокльону, каяття. Народе мій, до тебе я ще верну, і в смерті обернуся до життя своїм стражденним і незлим обличчям, як син, тобі доземно поклонюсь і чесно гляну в чесні твої вічі, і чесними сльозами обіллюсь. Так хочеться пожити хоч годинку, коли моя розів'ється біда. Хай прийдуть в гості Леся Українка, Франко, Шевченко і Сковорода. Та вже! Мовчи! Заблуканий у пущі, уже не ремствуй, позирай у глиб, у суще, що розпукнеться в грядуще і ружею заквітне коло шиб. Я думав цей вір буде тут один з найперших.. Трошки заюзаний з віршів Стуса, але не менш геніальний. Недавно чув російський переклад, також непогано, як непогана пісня на ці слова в росіян вийшла. |
|
Офтопів до посту: 0 Офтоп |
30.01.2013, 09:52 #2128951 | #18 |
Учасник
|
Відповідь: Василь Стус
Яка любов! Минула ціла вічність,
як я любив. І марив день за днем, що все спливе і пам'ять промине розлуку, геть до титли й коми вивчену. А знову йду в ту келію, між віт журливої берези. Ждати буду якісь незвідані чуття приблудні, де цнота обертається на встид. А там розлуки буде на обох, а буде там і радості німої - всіма грудьми відчути довгий борг перед минулим з білим узголов'ям, де ще струмує двійко чорних кіс і двійко довгих рук, пітьмою п'яних, і двійко уст, од пристасті захланних, спроваджують зненацька під укіс старої цноти. Під печаль і під крило якоїсь грішниці святої, що дарувала нам такі покої, де спать не сором і любить - не встид, де можна все забрати і віддати, і серед ночі стратити межу собі самому. ...В друга, в жінку, в матір веде тебе за руку щедра й журна твоя кохана. оцей дуже красивий... у нього не тільки громадянська лірика гарна, але й інтимна дуже чуттєва, з присмаком еротизму |
Офтопів до посту: 0 Офтоп |
|
|