Ірина Бекешкіна: Український Спрут. Що змінилося в Україні за два роки після Революції Гідності (рекомендую!)

[FortYear]

Дуже добра стаття Ірини Бекешкіної про реалії "змін" в Україні і що з тим робити...
Рекомендую для прочитання.

http://www.pravda.com.ua/articles/2016/02/19/7099593/

Український Спрут. Що змінилося в Україні за два роки після Революції Гідності

Цитата

Останнім часом це створіння стало згадуватися надто часто.
"Вдень він менш активний, ніж вночі, володіє здатністю змінювати забарвлення, пристосовуючись до навколишнього середовища. Хижак, здобич захоплює всіма вісьма щупальцями. Тягне в нору все, що знайде на дні" – зазначає Вікіпедія.
Втім, причина такої уваги до звірка криються, радше, не в його біологічних особливостях, а в пам’яті про відомий у 80-х телесеріал "Спрут" – про боротьбу безстрашного комісара Каттані з сицилійською мафією, що сплелася у єдиний організм з корумпованими політиками, продажними поліцейськими тощо.
До речі, цікаво було б зараз пустити цей серіал українськими телеканалами, бо дуже багато спільного і, можливо, корисного. Хоча український Спрут відрізняється від італійського значно більшими масштабами і небезпекою.
Власне, системна корупція у пострадянській Україні – явище, якого не можна було уникнути. Вирішальні для радянського режиму відносини блату і особистих зав’язків зумовили відповідну приватизацію і формування на пост-радянському просторі, за винятком країн Балтії, особливого економічного ладу – капіталізму "для друзів" і олігархічно-кланового типу політичного режиму.
Політична представленість у владі була неодмінною умовою самого існування великого бізнесу, безпеки крупного капіталу та доступу до державних ресурсів. Змагання кланів між собою забезпечувало відносний політичний та медійний плюралізм.
Корупція була невід’ємною складовою цього суспільства. Приватизацію державної власності доповнила приватизація державної служби, де посада стала предметом купівлі-продажу й перетворилася на своєрідний капітал, який дозволяв посадовцям робити власний "бізнес".
Економічний бізнес і "бізнес" володарів державних посад знаходили порозуміння і взаємну вигоду. У програші була країна, яка все більше відставала від своїх колишніх "співтабірників" – Польщі, Чехії, Словаччини, країн Балтії, в останні роки – навіть Румунії та Болгарії.
Корупція нищила свободу конкуренції, яка завжди і всюди рухає економіку, корупція відлякувала серйозних закордонних інвесторів, викачувала величезні кошти з бізнесу, які мали б бути спрямовані на модернізацію.
Корупція, як логічний наслідок низьких зарплат, відносин особистої відданості вела до деградації державного апарату. Корупція руйнувала суспільну мораль, формуючи у суспільстві переконання, що все і всі продаються і купуються.
Загалом увесь цей час Україна нагадувала кентавра, з досить високим рівнем медійної та політичної свободи, чи, вірніше, плюралізму, що забезпечувався економічним та політичним змаганням кланів, і, одночасно, високим рівнем корупції.
Бо якщо подивитися на показники корупції від Transparency International, то поруч з Україною немає навіть напіввільних країн – суціль автократії та диктатури.
За часів Януковича система корупції набула досконалого вигляду, перетворившись в один-єдиний великий насос, який качає грошову масу нагору.
На вершині цієї піраміди – "Сім’я", Янукович і партнери, внизу – безліч харчових ланцюжків, що йдуть знизу до гори, і на кожному поверсі всім потроху дістається. І ще – "учот і контроль" – система "смотрящих", аби жодна копійчина не пішла повз систему.
Відмова від Угоди про Асоціацію з ЄС і кінцевий вибір на користь Росії стало абсолютно передбачуваним і логічним рішенням – ну яка Європа? А жорстоке побиття протестуючих студентів знаменувало спробу трансформації системи у режим типу путінського – репресії і придушення усякого спротиву.
Проте, колись було справедливо сказано, що Україна – не Росія. Зрештою, все закінчилося втечею Януковича та його найбільш довірених осіб.
Та чи переміг Майдан?
Так, влада змінилася, і це було головною вимогою. Але ще однією з найважливіших вимог Майдану було порушення кримінальних справ на усіх, хто був задіяний у корупції.
Так, основні "бенефіціанти", що стояли на вершині корупційної піраміди, втекли. Але ж корупційні схеми лишилися, як і лишилися "рядові", "сержанти", "лейтенанти", "майори", а подекуди й "генерали" цих схем – фактично співучасники злочинів, чиїми руками ці оборудки реалізовувалися, чиї підписи стоять під численними паперами, які й дозволяли "виводити", себто – красти, державні гроші, руками яких передавалися хабарі "харчовими ланцюжками", залишаючи й собі дещо на "прокорм".
Єдина цілісна корупційна піраміда хоч і втратила вершину, але великі й маленькі спрути продовжили діяти так, як приписує Вікіпедія: "захоплює всіма вісьма щупальцями; тягне в нору все, що знайде на дні".
Відкриті одразу після Майдану численні анти-корупційні справи й досі, майже після дворічних "розслідувань", не дійшли до фіналу, а деякі взагалі закінчилися повним пшиком. Популярне питання: "так кого ж посадили?" – звучить як риторичне.
Чому так вийшло? Дещо можна зрозуміти, якщо згадати ситуацію, в якій опинилася Україна після Майдану – анексія Криму, дії сепаратистів на Донбасі, що перейшли у пряму військову агресію Росії, проголошення кремлівськими ідеологами створення "Новоросії" і загроза втрати значної частини країни.
Україна була у надзвичайно небезпечній ситуації, і можна зрозуміти острах відкривати одночасно з військовим фронтом другий фронт – боротьби з корупційними системами у власному тилу.
Тож обрали тактику "не буди лихо, поки тихо", що перейшла в стратегію "забуття і всепрощення" щодо колишніх корупційних бенефіціарів. Одіозним – дати можливість втекти, з деким – домовитися про лояльність, особливо з тими, хто "тримає" регіональні мафіозні структури.
А тим часом старі схеми освоювали нові люди, з’явилися й нові можливості, дуже перспективні, особливо – заробітки на війні.
Україна вистояла у двобої з небезпечним ворогом, на фронті гаряча фаза перейшла у відносне затишшя і окопне протистояння, і все більше і більше приходило розуміння, що ворог №1 – це корупція.
Визнання корупції як головної перешкоди на шляху розвитку і навіть просто руху України загальновизнано усіма – і політиками, і народом, і зарубіжними партнерами. Вже дожилися до того, що Захід, втративши терпіння, просто каже: не будете боротися з корупцією – не буде грошей.
Спрут зміцнів, розправив щупальця і став займатися звичною справою – душити країну, виснажену війною, економічною кризою, слабким державним управлінням. Від кулі можна захиститися броньованим жилетом, можна на кулю відповісти кулею, а ворог, який знищує організм зсередини, – найбільш небезпечний.
Ракова хвороба – абсолютно правильний діагноз тому стану, в якому перебуває нині Україна. І чим довше визрівала хвороба, тобто, чим більше вона запущена, – тим менше часу залишається на лікування. І тим більш радикальними мають бути способи такого лікування.
Буде справедливим визнати – дещо у боротьбі з корупцією таки зроблено, насамперед у царині ухвалення потрібних законів. Запущено систему електронних торгів, відкриті реєстри, а антикорупційне законодавство, за свідченням експертів, не поступається кращим світовим зразкам.
Проте ці, безумовно потрібні заходи можна порівняти з лікуванням грипу у важко хворого раком. Грип треба лікувати, але без належної операції хворий приречений.
Отже, що треба робити?
Перше. Визнати серйозність хвороби.
Маємо справу не з ексцесами, не з поодинокими випадками корупції, як у відомій радянській пісні про міліцію "если кто-то кое-где у нас порой", а з корумпованими – хоч і різною мірою – системами, які аж ніяк не готові добровільно здаватися і навіть йдуть у наступ.
Щоденні стрічки новин – це як вісті з корупційного фронту, причому, на жаль, не про перемоги. Отже, реальна боротьба з корупцією, а не її демонстративна імітація для західних партнерів – це, по суті, відкриття другого фронту боротьби з ворогом внутрішнім.
Друге. Системи "зрілої" корупції не здатні змінюватися "зсередини".
Усі успішні приклади боротьби з корупційними системами ґрунтувалися на зовнішньому втручанні. Вже забулося, але свого часу було неможливо вступити до престижного вишу без блату і хабаря.
Впровадження ЗНО – тобто зовнішнього, незалежного від вишів оцінювання – радикально змінило ситуацію.
Нова національна поліція взагалі створювалася заново, паралельно з існуванням міліції.
Третє. У корупційній системі, де усі пов’язані з усіма трансформувати її можуть люди "зі сторони", для яких нема "своїх".
Дивна річ: всі визнають, що корупція у нас є, а от корупціонерів – немає.
Називають шалені суми вкраденого, а крадіїв – нема, і де те вкрадене і в кого – невідомо. І хотілося б когось "пред’явити" народу і західним партнерам, а – зась: одні – "свої" – соратники, друзі, куми, партійні спонсори, діти дружать тощо.
Другі – "не свої", але надто багато знають.
Треті – "чужі", але потрібні, бо з ними навчилися домовлятися, наприклад, коли не вистачає голосів для потрібного голосування.
Ну от ледь-ледь одного "чужого" знайшли – Корбана. І все?
Легко уявити, у що б перетворилося створення національної поліції, якби цим займалися не Хатія Деканоідзе та Ека Згуладзе, а поважні міліцейські генерали. Втім, людьми "зі сторони" можуть стати й "дисиденти-бунтарі", які "зрадили" систему, пішли проти "своїх".
Поки що вони в програші – система їх або викинула геть, або вони самі пішли, впевнившись в марності власних зусиль. Проте можна (і треба!) повернути їх, призначивши на керівні посади і надавши усі повноту повноважень.
Четверте. Неможливо перетворити бордель на бутік, не міняючи персонал. Інакше там торгуватимуть не одягом.
А як "міняти персонал"? І тут, здавалося б, справа досить легка, принаймні щодо найбільш нахабних, жадібних і тупих корупціонерів, бо вони самі поставили на собі тавро: "продажний".
Наявність статків, які ну ніяк не відповідають легальним заробіткам, має стати безумовним приводом для люстрації. При цьому посилання на знайдені у бабусі на городі скарби Полуботка до уваги не приймаються, як і "мільйонні подарунки" від друзів, задекларовані суддями.
Не дивно, що корупційна система пішла в наступ саме на цей, простий і беззаперечний показник корумпованості посадовців. Йдеться, звісно, про поправку, яку вніс парламент до бюджету на 2016 рік, відклавши електронне декларування статків посадовців на 2017 рік.
Ця історія дуже показова, бо засвідчує, на що здатна корупційна система, аби захистити "своїх". Адже за рік все можна владнати – щось продати, щось переписати на дальніх родичів, щось записати на підставні фірми, і тоді через рік виявиться, що усі чисті-чистенькі.
Спочатку здавалося, що це – непорозуміння, яке швидко виправлять, принаймні, у цьому був переконаний і запевняв Гройсман на зустрічі з експертами Реанімаційного пакету реформ. Аж ні – сім голосувань в Раді, але питання навіть не було поставлене до порядку денного.
Ба більше, виявляється ця поправка була проголосована більшістю бюджетного комітету, де, в свою чергу, абсолютну більшість складають депутати БПП (9 депутатів) та Народного Фронту (5 депутатів).
Є стенограма засідання, але коли почалося обговорення цієї поправки, мікрофони були вимкнені, так само немає й розкладів, хто ці 12 депутатів, які голосували "за".
Питання – чому депутати, причому різного політичного спрямування, проти цього електронного декларування, хоча їм особисто нічим це не загрожує, адже їхні декларації й так можна знайти на сайті Верховної Ради?
Сумна й подальша доля цього закону: 16 лютого депутати таки проголосували за нього, але максимально вихолостивши увесь антикорупційний зміст. Як кажуть, "не миттям, так катанням". Законом на рік таки відкладено настання кримінальної відповідальності за неправдиві відомості в деклараціях. Тобто зараз можна брехати, а за рік всі ґешефти владнають ( http://nv.ua/ukr/ukraine/politics/ra...ruvannja-97698)
На жаль, це голосування ще раз доводить, що більшість в Верховній Раді аж ніяк не збираються боротися з корупцією. Що робити? Вочевидь, своє слово повинні сказати й представники Європейського Союзу – чи згодні вони з такою по суті кастрацією закону, який був однією з умов надання Україні безвізового режиму?.
А зараз, виявляється, поданий у Верховну Раду проект закону про "нульову декларацію", який по суті амністує (тобто, узаконює) усе награбоване раніше як той "нульовий" рівень, від якого вже буде йти відлік і з яким (начебто) будуть розбиратися. Здається, це вже повна наглість?
П’яте. Воювати з корупцією повинні воїни.
Загалом, у будь-якій "нормальній" країні з корупцією борються уповноважені на це спеціальні інституції – правоохоронні органи. От тільки в Україні маємо проблему – ті, хто за своїм обов’язком, статусом мають бути цим військом, самі часто стають п’ятою колоною ворожої армії – підкупні, залежні й корумповані.
Отже, перше, що треба зробити – це набрати армію бійців в правоохоронні органи. Зараз, начебто, йде оновлення в лавах правоохоронців та очищення від корумпованих елементів.
Проте є реальна небезпека, що цей процес матиме декоративно-імітаційний характер і насправді нічого не змінить. От і нинішню реформу прокуратури експерти називають провальною. Бо умови конкурсу на посади прокурорів, вочевидь, були виписані таким чином, щоб запобігти притоку нових людей – тут і вимога стажу роботи в прокуратурі, і майбутня зарплата в 3000 гривень і багато чого іншого.
Очевидно, що процесом оновлення правоохоронних структур мають керувати не посадовці цих самих структур. Задача – знайти справжніх воїнів, для яких боротьба з корупцією та корупціонерами має бути смислом життя.
На антикорупційному фронті потрібні українські комісари Каттані, такі ж безстрашні патріоти, як і ті, хто зупинив страшного агресора на фронті військовому.
І як воїн на фронті відчуває радість від підбитого ворожого танку, так і воїн антикорупційного фронту повинен відчувати задоволення від кожного посадженого корупціонера.
А суспільство, звісно, має платити їм гідну зарплату. Де взяти? А половина економіки в тіні! З цього вистачить на зарплати не лише правоохоронцям, а й вчителям, лікарям і решті.
Сьоме. Вісті з антикорупційного фронту мають доноситися до громадян на регулярній основі.
Загальновизнано (і опитування громадської думки це засвідчують), що боротьба з корупцією є завданням №1. Очевидно, що громадяни України мають право знати, що відбувається на цьому фронті.
Так само як їх інформують про події на фронті військовому!
Очевидно, потрібний сайт, де б збиралася уся інформація про заходи, що проводяться різними відомствами у корупційній боротьбі. Також дуже важливо, щоб громадяни могли спостерігати, що відбувається з тими, хто вже був заарештований і кому висунули звинувачення.
А що далі? Заарештований – відпущений під заставу – втік? Або: заарештований – відпущений під заставу – ??? два роки справа без руху? Або: заарештований – відпущений під заставу – виправданий судом. Тоді – яким? Підстави? Прізвище судді?
Ще потрібна щотижнева програма на державному телеканалі, де б керівники різних відомств звітували, що було зроблено за тиждень, а питання їм ставили активісти з громадських організацій, котрі займаються боротьбою з корупцією та журналісти, які ведуть антикорупційні розслідування.
Восьме. Прохання до наших західних колег враховувати корупційні особливості України.
Неодноразово доводилося чути повчання щодо принципу "незалежності" суддів, їх довічного призначення чи про принципи прокурорського "самоврядування" та інші звичні для країн розвинутої демократії речі.
Ні, проти принципів – жодних заперечень. Безумовно, і судді повинні бути незалежними, і прокурори мають самі вирішувати свої прокурорські справи.
Але яке відношення мають ці принципи до перевертнів, які служать не право-суддю, а Мамоні власного збагачення?
Вочевидь, варто повести наших закордонних друзів на екскурсію, наприклад, під будь-який суд чи прокуратуру і показати автосалони… Чи звозити у прокурорське містечко. А різних цікавих історій вистачить не на одну серію розважального кіно.
А от ще "автономія університетів" – теж гарний принцип, особливо улюблений там, де не стільки навчають, скільки торгують – екзаменами, заліками, під кінець – дипломами.
Ну, і, нарешті, омріяна "децентралізація", яка справді може стати рушієм позитивних змін і запобіжником корупції, бо на місцях й справді видніше, але лише там, де є сильні громади, де наявне активне громадянське суспільство.
Інакше де-централізація означатиме без-контрольність і лиш узаконить існуючі корупційні сплетіння місцевої влади, бізнесу, податкової служби (де є – й митної) та правоохоронних органів. За цих умов "смотрящіе префекти" – далеко не гірший варіант.
Отже, резюмуємо. Треба чітко усвідомити: справжня фронтальна боротьба з корупцією – це війна. Нова країна, здорові суспільні сили повинні оголосити війну старій корумпованій системі, яка неначе спрут задушить все – економіку, політику, освіту, мораль, наше майбутнє.
Звісно, війни не хочеться. Але буває час і обставини, коли війна неминуча. Ми не кликали війну на Донбасі, але воювати довелося. Ми б хотіли, щоб корупція зникла сама собою за помахом чарівної палички чи, скажімо, від ухвалення правильних законів. Але війна – це завжди війна людей з людьми.
Щоб здолати ворога, потрібні бійці – безстрашні, непідкупні. А щоб вони стали на чолі боротьби, щоб вони залучали до боротьби інших воїнів, потрібне об’єднання усіх здорових сил суспільства – громадськості, ЗМІ, не корумпованих посадовців і політиків, громадян країни загалом.
Можна запропонувати кілька індикативних тестів на готовність владних структур насправді, а не декоративно боротися із корупційним спрутом.
Звісно, Віктор Шокін. Залишення Шокіна на посаді Генерального прокурора означало б, що боротьба з корупцією буде виключно вибірковою. Відставка Шокіна є, звісно, позитивним сигналом (дожали!!)
2. Роман Насіров. Очевидно, що не варто очікувати реформування податкової служби від посадовця, який найбільше переймається пошуком юридичних зачіпок, аби уникнути декларування своєї закордонної власності.
3. Ігор Кононенко. Перебування Кононенка у парламенті означає принципову підтримку і продовження тіньової політики – "тьорок", "рішалів", "смотрящих" тощо.
4. Повернення Верховною Радою закону щодо ведення електронного декларування статків посадовців до попереднього варіанту. Якщо цього не станеться, це означатиме, що більшість у Верховній Раді підтримує корупціонерів.
Це ті "альфа-кроки", які засвідчать готовність різних гілок влади справді боротися з корупцією, а не займатися декоративною імітацією для західних партнерів.
P.S. Особисте. Щоразу йдучи вулицею Героїв Небесної сотні, відчуваю щем і сором. Я не хочу "примирення" з тими, хто обкрадав і зараз обкрадає мою країну. Я не хочу "жити дружно" з тими, хто кришує цей грабіж.
Я не хочу "порозуміння" з тими, хто давно збайдужів до своєї роботи і тому готовий аж лягти на шляху будь-яких змін.
Не "компроміс", а оголошення війни головному ворогу країни – корупції і корупціонерам.
Спрут має бути знищений, інакше він задушить Україну і подасть на стіл як делікатесне блюдо – самі знаєте, кому. Якщо держава не призначить на цю боротьбу воїнів – українських "комісарів Каттані", вони, зрештою, виникатимуть самочинно, а результат буде той самий – знищення держави.

[Ingenue]

держава це і є спрут,як вона сама проти себе може призначити комісарів катані?
назвався катані?полізай у кошик
але бажаючих чомусь нема
і чомусь ,зазвичай,цей катані тільки один та живе недовго

[vitaminka5]

В Україні щось може змінитись тільки після того, як хабарників будуть саджати на 20 років. Тоді перш ніж брати чиновник добре подумає. В Тернополі беруть, брали і будуть брати. Бо треба хати будувати, машини купляти і т.д

https

You Tube

You Tube

[pberit]

Херньою займаються, люди за операції, за роди тисячі платять, а 10-20грн можуть і дійсно на якісь дрібнички використовувати.

[Новак]

Цитата:

Допис від Ingenue

держава це і є спрут,як вона сама проти себе може призначити комісарів катані?

Все так погано, що нема ніяких перспектив?
Досвід Норвегії, Швеції нічого не говорить?
Ба, навіть у Польщі той спрут щось зовсім не такий на вигляд, як у нас, правда ж?
...
До речі, раз вже згадано Італію, то отой спрут мафії був усунутий від керівництва країною саме завдяки політичній волі окремих політиків і завдяки самопожертві багатьох прокурорів, слідчих і простих поліцейських, які загинули в цій війні проти мафії. Але дякуючи цим людям Італія таки змінилася дуже значною мірою.
Українцям це не під силу?
Ми краще роз"їдемся по закордонах і звідти будемо спостерігати за життям українського спрута?

[Ingenue]

ні,давайте краще загинемо в боротьбі
і почнемо з вас ,ви ж не проти?
тільки чтмусь досі з дивану не злізли
хоч би кулеметом обзавелись як той ваш пастор

Заголовок нагадав мені боян про погоду.
- Яка зара погода на дворі?
- Не знаю, в мене інтернет відключили...

Щоб побачити що змінилося треба просто вийти на вулицю і подивитися, нафіга читати простині тексту, так ніби йдеться про десь далеко і вникати у висновки сторонньої людини.

Єдиний мінус - на вулиці нема як поставити лайк, а в інтернеті можна. Лайк це дуже важливо в наш час.

[Ingenue]

взагалі новак ,ви вкотре дивуєте
хочете світлого майбутнього,тобто благополучного,ситого життя ,видно дуже,дуже хочете
ні за старої влади воно вам не давалось,ані тим більше тепер
ні дома,ні за кордоном
сидите,як гриб і все нарікаєте,нарікаєте
та ще й претензії висловлюєте тим хто не вважає своїм обовязков піднімати рівень вашого добробуту

[Новак]

Цитата:

Допис від Ingenue

ні,давайте краще загинемо в боротьбі
і почнемо з вас ,ви ж не проти?
тільки чтмусь досі з дивану не злізли
хоч би кулеметом обзавелись як той ваш пастор

Ingenue, яка Вас муха вкусила?
Який "мій пастор"?
Ви згадали про комісара Катані, а я Вам навів історичний факт: в Італії вдалося усунути мафію від керівництва країною завдяки людям, які а)мали політичну волю; б) мали сміливість і організували інших небайдужих людей (в т.ч. і в правоохоронних органах). Так, боротьба тривала декілька років, немало правоохоронців загинули, але спруту мафії пообрубували багато кінцівок.
Ви вважаєте, що в Україні таке неможливе? Україна приречена?
Давайте всі повиїжджаємо (хто може)?

Додано через 6 хвилин

Цитата:

Допис від Ingenue

взагалі новак ,ви вкотре дивуєте
хочете світлого майбутнього,тобто благополучного,ситого життя ,видно дуже,дуже хочете
ні за старої влади воно вам не давалось,ані тим більше тепер
ні дома,ні за кордоном
сидите,як гриб і все нарікаєте,нарікаєте
та ще й претензії висловлюєте тим хто не вважає своїм обовязков піднімати рівень вашого добробуту

Так чим я Вас дивую?
Тим, що сиджу як гриб і не роблю наступних речей:
- не організовую бізнес і не сплачую направо і наліво хабарі, щоб його тримати на плаву, обдурюю державу, вказуючи у звітності неправду?
- не хитрую із працівниками такого свого бізнесу, сплачуючи їм, як рабам, по мінімуму, а сам будуючи собі триповерхові маєтки і купуючи дорогі джипи?
- не виїхав ще за кордон і не заробляю там євро чи доллари?
- Ваш варіант? (відмінний від попередніх)

П.С. Оффтоп у вигляді переходу на мою персону вимушений і раз вже у Вас нема аргументів по темі, то може хоч мене у чомусь настановите на путь істинний...

[Ingenue]

Цитата:

Допис від Новак

Тим, що сиджу як гриб і не роблю наступних речей:
- не організовую бізнес і не сплачую направо і наліво хабарі, щоб його тримати на плаву, обдурюю державу, вказуючи у звітності неправду?
- не хитрую із працівниками такого свого бізнесу, сплачуючи їм, як рабам, по мінімуму, а сам будуючи собі триповерхові маєтки і купуючи дорогі джипи?
- не виїхав ще за кордон і не заробляю там євро чи доллари?
- Ваш варіант? (відмінний від попередніх)

П.С. Оффтоп у вигляді переходу на мою персону вимушений і раз вже у Вас нема аргументів по темі, то може хоч мене у чомусь настановите на путь істинний...

то чесно працюйте,хіба ненамайданили собі з дивану справедливість?
хто вам не дає високу зарплпту платити працівникам і від дачі хабарів утриматись?
у мене виходило ,то й ви спробуйте ,а не чекайте поки хтось ,як в італії, прийде вашому спруту щупальця рубати,не буде цього ніколи
хочете жити ,як в європі,а мислите ,як ватник
кожен хто має будинок чи хороше авто,обовязково краде та обманює
а ви такий бідний і нещасний не тому що лінивий боягуз та слабак,а тому що чесний і умови ідеальні для вас спеціально не створено

і ще згадала,при кривавому диктаторі була досить лояльна система оподаткування ,тому дурити державу потреби не було

[Новак]

Цитата:

Допис від Ingenue

то чесно працюйте,хіба ненамайданили собі з дивану справедливість?
хто вам не дає високу зарплпту платити працівникам і від дачі хабарів утриматись?
у мене виходило ,то й ви спробуйте ,а не чекайте поки хтось ,як в італії, прийде вашому спруту щупальця рубати,не буде цього ніколи
хочете жити ,як в європі,а мислите ,як ватник
кожен хто має будинок чи хороше авто,обовязково краде та обманює
а ви такий бідний і нещасний не тому що лінивий боягуз та слабак,а тому що чесний і умови ідеальні для вас спеціально не створено

і ще згадала,при кривавому диктаторі була досить лояльна система оподаткування ,тому дурити державу потреби не було

Ingenue, остерігайтеся отруйних мух. Укус їх спочатку ніби не сильний, але потім, коли отрута потрапляє в кров і доходить до мозку, можуть початися суттєві ускладнення.
Ваша "каша слів" для мене є одним із наслідків такого отруєння. Ви чомусь нападаєте на співрозмовника, хоча Вас ніхто не зачіпав. Вивергаєте якийсь потік свідомості із заплутаних слів і фраз, який потрібно розшифровувати. Ваше незадоволення іншими відчутно навіть на відстані.
Знайдіть ту муху (мух), що Вас кусають і спробуйте з ними розібратися. Тоді інші люди стануть кращими у Ваших очах і не буде потреби отак когось кусати.
Вибачте за прямоту, але, сподіваюся, Вам це зможе допомогти.

[Kosyacello]

Цитата:

Допис від pberit

Херньою займаються, люди за операції, за роди тисячі платять, а 10-20грн можуть і дійсно на якісь дрібнички використовувати.

Це точно,знайшли корупціонерів за 20 грн))Пішли б роддом чи онкодиспансер,а ше краще б поцікавилися шо там з земелькою у нас робиться,хто шо кришує,смішно це,просто картинку для змі зробили.У нас як завжди замість того щоб почати з верхів починають з низів

Цитата:

Допис від Kosyacello

Це точно,знайшли корупціонерів за 20 грн))Пішли б роддом чи онкодиспансер,а ше краще б поцікавилися шо там з земелькою у нас робиться,хто шо кришує,смішно це,просто картинку для змі зробили.У нас як завжди замість того щоб почати з верхів починають з низів

Судячи із моїх спостережень, у нас звідки б не починали, завжди знайдуться ті, кому з дивану не сподобається звідки починають.

Є люди які займаються конкретною справою, ніхто не обмежує інших займатися іншою конкретною справою, починаючи із верхів. Але ж ні. Знову все погано.

Робіть різницю між чинушами-балаболами, і людьми які роблять нехай дрібну але конкретну і корисну для суспільства справу.