Що Ви читаєте?

[TTaJIa4]

Цитата

Иегова ведь объяснял, почему люди заводят себе интернет-блоги.
— Я не помню такого, — ответил я. — А почему?
— Человеческий ум сегодня подвергается трём главным воздействиям. Это гламур, дискурс и так называемые новости. Когда человека долго кормят рекламой, экспертизой и событиями дня, у него возникает желание самому побыть брендом, экспертом и новостью. Вот для этого и существуют отхожие места духа, то есть интернет-блоги. Ведение блога — защитный рефлекс изувеченной психики, которую бесконечно рвёт гламуром и дискурсом…

Цитата

— А смайлик — это визуальный дезодорант. Его обычно ставят, когда юзеру кажется, что от него плохо пахнет. И он хочет гарантированно пахнуть хорошо.

вже пару років обіцяють фільм, але прем'єра постійно переноситься

[Mona]

Закінчила «Людина без властивостей» 2 том. неймовірного Роберта Музіля.

«- Це я тільки так кажу: диявол, Бог. Та коли зостаюся вдома сама, зазвичай на цілий день, і вирушаю поблукати околицями, то міркую собі — а надто часто це траплялося зі мною колись: «Ось поверну зараз ліворуч — явиться Бог, а поверну праворуч — явиться диявол». І таке саме відчуття нерідко бувало в мене, коли я мала взяти в руки яку-небудь річ і могла зробити це або лівою рукою, або правою. Коли я показувала це Вальтерові, той зі страху ховав руки до кишень! Його тішить кожна квіточка чи навіть який-небудь равлик; але скажи мені: хіба життя, яким ми живемо, не жахливо сумне? Не являється ні Бог, ані диявол. І так я блукаю вже багато років. А що ж може статися?! Нічого. Це — все; хіба лишень за допомогою мистецтва пощастить іще якимсь дивом що-небудь змінити!»

Інші книжки майже не читаю, П. Дартса «Крысиная башня» прочитала більшу частину.
Образ Елеонори зацікавив. По мірі того, як пухнаста тваринка наближатиметься дочитаю і цю книжку до кінця.

[MaksymPalienko]

Дуже полюбляю читати жанр фентезі
Зараз читаю кілька книжок одночасно
Дем Михайлов - цикл Вальдіра
Брендон Сандерсон - цикл Месники
просто щось неймовірне!

[Mona]

«— Добро за своєю природою стало вже майже банальністю, зло лишається критикою! Аморальність набуває дивовижних прав як гостра критика моралі. Аморальність показує нам, що жити можна й по-іншому. Вона ловить на брехні. За це ми досить поблажливо їй дякуємо. Але тут постає завдання: адже ми маємо визнати, що можна виправдати злочинця в разі будь-якого злочину, навіть якщо це – діто-губство чи що-небудь іще таке саме жахливе…
...
— Це нагадує гру, але в тому, що ми можемо так жонґлювати, є свій сенс, — переконано сказав він. — Це свідчить про те, що з оцінкою наших вчинків щось негаразд. І так воно й є.
...

— Ми маємо підстави додати, що зате майже всі без винятку злочинці, якщо послухати їх самих, хочуть, аби їх мали за порядних людей. Отже, можна було б, мабуть, дати таке визначення: злочини — це поступове нагромадження в панах грішниках усього того, чому решта людей знаходять вихід у невеликих відхиленнях. Тобто в уяві й у тисячах щоденних капостей та підленьких думок. А можна сказати й так: злочини витають у повітрі й тільки шукають шляху найменшого спротиву — шляху, який приведе їх до певних людей. Можна сказати навіть, що злочини, хоч вони й виливаються у вчинки окремих людей, позбавлених моралі, все ж таки становлять переважно сконцентрований вияв загальнолюдської неспроможности бачити різницю між добром і злом. І це — саме те, що вже від юних літ сповнювало нас критичним духом, за межі якого наші сучасники так і не вийшли!

— Але що таке добро і зло? — укинула запитання Аґата, й Ульріх навіть не помітив, що своєю відвертістю завдає їй страждань.

— Атож, саме цього я й не знаю! — відповів, засміявшись, він. — Я ж бо щойно тепер уперше збагнув, що ненавиджу зло. До сьогодні я цього й справді такою мірою не усвідомлював. — Узяти, наприклад, науку! Для математика, якщо казати зовсім просто, мінус п’ять — не гірше, ніж плюс п’ять. Дослідник не має права ненавидіти нічого, і за певних обставин гарний різновид раку хвилює його глибше, ніж гарна жінка. Людина обізнана знає, що ніщо не істинне й уся істина відкриється аж наприкінці всіх днів. Наука аморальна. Усе це чудесне проникнення в невідоме відучує нас від особистого спілкування з нашим сумлінням, ба більше, навіть не дає нам змоги з усією серйозністю до такого спілкування ставитись. А мистецтво? Хіба це — не безперервне творення образів, які не відповідають тому, що творить життя? Я кажу не про фальшивий ідеалізм і не про сластолюбне малювання оголеної натури в часи, коли всі вдягаються до самого кінчика носа, — знов пожартував він. — Але візьми який-небудь справжній мистецький твір. Чи ти ніколи не мала такого враження, ніби в ньому щось нагадує про запах підгорілого, який іде від ножа, коли його гостриш на камені? Це — запах космічний, метеорологічний, грозовий, захопливо моторошний!..»
Р.Музіль
«Людина без властивостей»

[RomaRom]

"Уже, щоправда, любов - великий чоловік, але й музика – не менший!"
"Меланхолійний вальс" - невеличка, проте прогресивна новела Кобилянської

[TTaJIa4]

Виктор Пелевин - ДПП (NN)

[RomaRom]

"Вище крокви, будівничі" Селінджер

[Філько]

люблю наукову фантастику, не переобтяжену нудними "внутрішніми світами" героїв..

Савченко В.І - "Посада у Всесвіті"

З Днем Космонавтики, товариші!

[TTaJIa4]

Хеллер - Уловка-22

[RomaRom]

Домонтович "Без ггрунту"
хтось тут ще любить цього автора? )

[mishahome]

Переважно психологія і саморозвиток

[Mona]

Чудово, що хтось читає!
На жаль, ні в парку, на пляжі, чи в потязі не побачиш людини з книжкою, більшості достатньо телефона.
Прослухала аудіо «Меланхолійний вальс» Кобилянської і Пєлєвіна. Дякую за рекомендації.
Зараз читаю Гаду Аль-Самман «Жахіття Бейрута». Написано у вигляді щоденника, тому складається повне відчуття присутності у зоні бойових дій.

[Mona]

«Людина натовпу» Едгар Еллан По

«Велике нещастя — коли ми не вміємо залишатися наодинці
Лабрюйєр

Добре було сказано про одну німецьку книгу: "Es lasst sich nicht lesen" — вона не дається прочитати. Існують і таємниці, які не даються, аби їх розкрили...»

[avtomobilpro]

Азазель
Б. Акунiн

[Mona]

Почала читати Марселя Пруста «У пошуках утраченого часу». Чудово переклав з французької на українську Анатоль Перепадя.

«Іноді, подібно до Єви з Адамового ребра, поки я дрімав, народжувалася жінка з мого незручно зігнутого стегна. її творило передчуття близької насолоди, а мені ввижалося, що це мене потішає вона сама. Тіло моє, відчуваючи в тілі жінки власне тепло, прагнуло близькості, і я прокидався. Інші люди, здавалося мені, зараз далеко-далеко, а ця жінка, від якої я щойно відірвався, була тут, поряд, щока пашіла від її поцілунку, а моє тіло нило від ваги жіночого тіла. Коли в неї були риси жінки, яку знав уявки, я ладен був усе віддати, щоб побачити її ще раз: так вирушають у мандри ті, кому не терпиться нарешті побачити омріяне місто, їм здається, ніби справді можна тішитися чарами уяви. Потроху спогад про неї блякнув, я забував цю вимріяну дівчину...»

[TTaJIa4]

Р. Борта - Стандарти хотівших в НАТО
хороша сатира на тему української армії

[Mona]

«– Я давно уже вынашиваю грандиозный план претворения в жизнь моей теории путем применения ее in tabula rasa.[6]

– Вы собираетесь стать учителем?

– Нет, я пойду дальше.

– Дальше?

– Дальше, конечно. Я стану отцом!

«А что, отцом делаешься сам, или тебя им делают?» – думает будущий магистр естественных наук, но вслух лишь произносит;

– Какая теория, дон Авито! О, какая теория!

...

Карраскаль и в самом деле решает приискать особу женского пола для себя – вернее, для своего грандиозного проекта, – жениться на ней, дождаться от нее сына, применить к нему свою систему социологического воспитания и сделать из него гения. Из любви к педагогике он решает жениться дедуктивно.

Прежде чем продолжить наш рассказ, следует пояснить, что браки подразделяются на индуктивные и дедуктивные. Практически весьма часто случается так, что мужчина, обретаясь в этом мире, натыкается на изящную фигурку, манеры и походка которой заставляют дрожать волокна его спинного мозга, а ее глаза и губки ранят сердце; он влюбляется, теряет голову и, будучи захлестнут этой прибойной волной, видит лишь один способ всплыть на поверхность: получить в свое владение изящную фигурку вкупе с духовным содержанием, если таковое имеется. Это индуктивный брак. В другом случае мужчина, достигнув определенного возраста, начинает ощущать какую-то непонятную пустоту, ему чего-то не хватает, и вот, придя к мысли, что человек не должен жить в одиночестве, приступает к поискам живого сосуда, в который он мог бы излить избыток жизненных сил, проявляющийся в ощущении, что ему чего-то не хватает. Находит женщину и вступает с ней в дедуктивный брак. Иными словами, в первом случае сначала появляется подеста, потом мысль о женитьбе, а во втором – мысль о женитьбе приводит нас к невесте. Брак будущего отца гения, разумеется, должен быть (ну еще бы!) дедуктивным...»

Мигель де Унамуно
«Любовь и педагогика»

[Ingenue]

Ти шо москалькою мовлю читаєш?
Ганьба!

[Mona]

Читаю кількома мовами, не тільки російською і українською.
Зовсім не читати - це є Ганьба!

[TTaJIa4]

підготувався до осінньо-зимового періоду