Тернопіль - Форум Файного Міста
Назад   Тернопіль - Форум Файного Міста > Балачки файного міста > Мистецтво > Література

Література Література: пошук, обговорення книг, рецензії, творчість форумчан


Поезія та вірші, які вас вразили

Відповідь
 
Параметри теми Пошук у темі Параметри перегляду
Старий 11.08.2014, 00:11 #2431539   #1101
Джалка
formidable
 
Аватар для Джалка
Типово Відповідь: Поезія та вірші, які вас вразили

Прихований текст: історія цього вірша 


Входя будить меня с утра,
Кого ты видишь, медсестра?

Старик капризный, по привычке
Ещё «живущий» кое-как.
Полуслепой, полудурак.
«Живущий» впору взять в кавычки.

Не слышит – надрываться надо,
Изводит попусту харчи.
Бубнит всё время – нет с ним сладу.
Ну, сколько можно, замолчи!

Тарелку на пол опрокинул.
Где туфли? Где носок второй?
Последний, мать твою, герой.
Слезай с кровати! Чтоб ты сгинул…
………………………………………………………

Сестра! Взгляни в мои глаза!
Сумей увидеть то, что за…

За этой немощью и болью,
За жизнью прожитой, большой.
За пиджаком, «побитым» молью,
За кожей дряблой, «за душой».

За гранью нынешнего дня
Попробуй разглядеть МЕНЯ…
………………………………………………

…я мальчик! Непоседа, милый.
Весёлый, озорной слегка.
Мне страшно. Мне лет пять от силы.
А карусель так высока!

Но вон отец и мама рядом.
Я в них впиваюсь цепким взглядом.
И хоть мой страх неистребим,
Я точно знаю, что любим…
……………………………………………………

…вот мне шестнадцать, я горю!
Душою в облаках парю!
Мечтаю, радуюсь, грущу.
Я молод, я любовь ищу…

……………………………………………………
… и вот он, мой счастливый миг!
Мне двадцать восемь. Я жених!
Иду с любовью к алтарю,
И вновь горю, горю, горю…
………………………………………………………

… мне тридцать пять, растёт семья
У нас уже есть сыновья.
Свой дом, хозяйство. И жена
Мне дочь вот-вот родить должна…
………………………………………………………

… а жизнь летит, летит вперёд!
Мне сорок пять – «круговорот»!
И дети «не по дням» растут.
Игрушки, школа, институт…

Всё!Упорхнули из гнезда!
И разлетелись кто куда.
Замедлен бег небесных тел.
Наш дом уютный опустел…
…………………………………………………

… но мы с любимою вдвоём!
Ложимся вместе и встаём.
Она грустить мне не даёт.
И жизнь опять летит вперёд…
………………………………………………

… теперь уже мне шестьдесят.
Вновь дети в доме голосят!
Внучат весёлый хоровод.
О, как мы счастливы! Но вот…
……………………………………………………

… померк внезапно Солнца свет.
Моей любимой больше нет!
У счастья тоже есть предел…
Я за неделю поседел.

Осунулся, душой поник.
И ощутил, что я старик…
…………………………………………………

… теперь живу я «без затей».
Живу для внуков и детей.
Мой мир со мной, но с каждым днём
Всё меньше, меньше света в нём...

Крест старости взвалив на плечи,
Бреду устало в никуда.
Покрылось сердце коркой льда.
И время боль мою не лечит.

О, Господи, как жизнь длинна,
Когда не радует она…
…………………………………………

… но с этим следует смириться.
Ничто не вечно под Луной.
А ты, склонившись надо мной,
Открой глаза свои, сестрица.

Я не старик капризный, нет!
Любимый муж, отец и дед…

… и мальчик маленький, доселе
В сияньи солнечного дня
Летящий вдаль на карусели…
Попробуй разглядеть МЕНЯ…
……………………………………………………

… и, может, обо мне скорбя,
найдёшь СЕБЯ!

Прихований текст: оригінал на англійській мові 
Джалка зараз поза форумом  
Подякував(ла):
nadusha (12.08.2014)
Офтопів до посту: 0  Офтоп  
Старий 11.08.2014, 23:39 #2432053   #1102
kookla
mimimi
 
Аватар для kookla
Типово Відповідь: Поезія та вірші, які вас вразили

А что нам, людям, для счастья нужно?
Уютный домик, свое местечко,
Чтоб пахло вкусно, чтоб жили дружно
Две половинки, два человечка…
Чтоб чай с вареньем в любимой кружке,
Горшки с цветами, диван, два кресла,
И чтоб на кухне часы с кукушкой,
И пусть кукуют… так интересней…
Чтоб телевизор с большим экраном,
И на диване, укрывшись пледом,
И чтобы завтра — не очень рано —
Поспать спокойно… пусть до обеда…
Чтоб полка книжек, коробка дисков,
Все то, что греет, напоминает…
Сидеть тихонько, так близко-близко,
Такое счастье… А там, кто знает…
kookla зараз поза форумом  
Подякував(ла):
Dinara (12.08.2014)
Офтопів до посту: 0  Офтоп  
Старий 23.08.2014, 01:46 #2437118   #1103
Martin
Активний учасник
 
Аватар для Martin
Типово Відповідь: Поезія та вірші, які вас вразили

перекотиполем
котишся по колу
слухаєш приколи
дивишся фейсбук

перспектива гола
і бекграунд кволий
злилися в екстазі
із латинських букв

екстезі немає
і канабінолу
є проте в запасі
в'ялений тютюн

маки – рани мая
я – твоє знеболювальне
і косар напасів
і минула юнь

прилітай – покуримо
схочеш – політаємо
скажеш – перепишемо
наново сюжет

шелест трав безжурних
запах книг і чаю
прилітай на тишу
izdryk
крапка
net
Martin зараз поза форумом  
Подякував(ла):
Dinara (26.08.2014)
Офтопів до посту: 0  Офтоп  
Старий 25.08.2014, 20:59 #2438026   #1104
shuz
Учасник
Типово Відповідь: Поезія та вірші, які вас вразили

Чоловік - найбільш просунута істота...
Жінка - найбільш піднесений з ідеалів...
Він - мозок. Вона - серце...
Мозок дає світло, серце - любов.
Світло запліднює, любов воскрешає.
Він сильний розумом. Вона - сльозами.
Розум переконує. Сльози потрясають...
Чоловік здатний до всього героїчного.
Жінка, - перш за все, до мучеництва.
Героїзм прославляє.
Мучеництво звеличує...
Він - код. Вона - Євангеліє.
Код виправляє, Євангеліє удосконалює...
Він думає, вона мріє.
Думати - означає мати в черепі звивину.
Мріяти - означає мати ореол над головою...
Чоловік - орел, який літає.
Жінка - соловей, який співає.
Літати, щоб панувати простір.
Співати, щоб завоювати душу.
І, нарешті! Він - там, де закінчується земля.
Вона - там, де починається небо...
shuz зараз поза форумом  
Офтопів до посту: 0  Офтоп  
Старий 26.08.2014, 10:28 #2438179   #1105
Dragoner
 
Аватар для Dragoner
Типово Відповідь: Поезія та вірші, які вас вразили

Духовной жаждою томим,
В пустыне мрачной я влачился, -
И шестикрылый серафим
На перепутье мне явился.
Перстами легкими как сон
Моих зениц коснулся он.
Отверзлись вещие зеницы,
Как у испуганной орлицы.
Моих ушей коснулся он, -
И их наполнил шум и звон:
И внял я неба содроганье,
И горний ангелов полет,
И гад морских подводный ход,
И дольней лозы прозябанье.
И он к устам моим приник,
И вырвал грешный мой язык,
И празднословный и лукавый,
И жало мудрыя змеи
В уста замершие мои
Вложил десницею кровавой.
И он мне грудь рассек мечом,
И сердце трепетное вынул,
И угль, пылающий огнем,
Во грудь отверстую водвинул.
Как труп в пустыне я лежал,
И бога глас ко мне воззвал:
'Восстань, пророк, и виждь, и внемли,
Исполнись волею моей,
И, обходя моря и земли,
Глаголом жги сердца людей'.
Dragoner зараз поза форумом  
Офтопів до посту: 0  Офтоп  
Старий 10.09.2014, 21:28 #2444535   #1106
Джалка
formidable
 
Аватар для Джалка
Типово Відповідь: Поезія та вірші, які вас вразили

Євгеній Євтушенко " Давайте говорить "

Страшна невысказанность,
невыговоренность,
когда под кожей саднят осколки,
а их ни выцарапать,
ни выковырять,
ни образумить -
нельзя нисколько.
Внутрь замурованные события
кричат отчаянно:
"Мы - забытые.
Мы из истории можем выпасть -
выпусти!
выпусти!"
Комком у горла встают страдания:
"Мы -
словно сдавленные рыдания.
Мы так надеемся
на нашу высвобожденность:
выскажи нас!
выскажи нас!"
Все рёбра взламывая,
взвывают замыслы:
"Внутри нам тесно.
Там истерзались мы".
Слова прекрасные,
но не пророненные
кричат:
"Мы заживо похороненные".
Поступки смелые,
но отложенные
кричат:
"Мы заживо замороженные".
И все ошибки,
грехи припрятанные
внутри колотятся,
как припадочные:
"То, что не высказано, -
забудется,
а что забудется,
то снова сбудется".
Грызёт раскаянье:
"Мне надо вырваться,
Я было крошечным,
теперь я выросло!"
Печаль,
невысказанная вовремя,
В потёмках воет:
"Хочу на волю я!"
И плачет радость
совсем нерадостно:
"Все ваши чувства -
они обкрадываются,
когда вы думаете,
что ум показываете,
тем,
что и радости не высказываете".
И шепчет нежность:
"Меня стесняются,
друг с другом грубостью объясняются.
Зачем вы прячете,
друг друга мучая,
не только худшее,
но и лучшее?
Страшны скрываемые болезни
и неминуемо убивают,
но даже нежность смертельна,
если
её скрывают..."
Начните исповедь,
хотя бы исподволь.
Вы попытайтесь
начать,
попробовать.
Когда всецелой бывает исповедь,
то получается,
что это проповедь.
А мы стесняемся,
как напраслины,
не только страшного,
но и прекрасного.
Любви стесняемся,
молодечествуя,
и прячем даже любовь к Отечеству.
Но я не верю в такую искренность:
в ней очевидная недоказанность, -
когда простейшая трусость высказаться
играет
в тонкую недосказанность...
Джалка зараз поза форумом  
Офтопів до посту: 0  Офтоп  
Старий 27.09.2014, 22:17 #2450798   #1107
Dilan75
Типово Відповідь: Поезія та вірші, які вас вразили

Дмитрий Павлычко
В морі я хотів печаль свою втопить,
Я до моря вийшов рано — море спить.

І мені його будити стало жаль —
Залишилася мені моя печаль.

Ополудні йду до моря і здаля
Бачу, що воно сміється, як маля.

І мені його смутити стало жаль —
Залишилася мені моя печаль.

Уночі до моря знову я прибіг,
А воно ридало біля ніг моїх.

І мені його самого стало жаль —
Залишилася мені моя печаль.
Dilan75 зараз поза форумом  
Подякували 2:
nadusha (08.10.2014), Джалка (28.09.2014)
Офтопів до посту: 0  Офтоп  
Старий 28.09.2014, 14:20 #2450983   #1108
songo
 
Аватар для songo
Типово Відповідь: Поезія та вірші, які вас вразили

Що вона потім робила, куди пішла,
з хусткою в рукаві й каблучкою на мізинці,
коли її темне вікно роз’їдала імла,
як іржа роз’їдає старі есмінці?
Курила бельгійський тютюн,
міцніший, ніж зазвичай.
Сварилася з поліцейськими – п’яна і грізна.
Любила сухе вино, пила у фаст-фудах чай –
індійський, мов океан,
чорний, як власна білизна.
Й пила за те, що ніхто не зможе її знайти,
за те, що проймається спокоєм
душі золота матерія.
Лежала на теплому спальнику –
оголена, мов дроти,
тиха, наче вода, сонна, ніби артерія.
Що по ній залишилось? Якісь борги,
які я поволі сплачував, книги і мапи,
якісь випадкові друзі, якісь вороги,
яких я насправді не знав,
хоч насправді мав би.
Лишилися речі в її шухляді, ніби в журбі,
календарик із її місячними,
щоби я не міг помилитись.
Лишилась бритва, яку я врешті забрав собі,
і завжди різав обличчя,
намагаючись поголитись.

Жадан
songo зараз поза форумом  
Подякували 3:
Хробак Злої Брехні (23.11.2014), SNIZHOK (08.10.2014), Джалка (28.09.2014)
Офтопів до посту: 1  Офтоп  
Старий 08.10.2014, 13:10 #2455056   #1109
Джалка
formidable
 
Аватар для Джалка
Типово Відповідь: Поезія та вірші, які вас вразили

Люби мене, в любій халепі,
Мою терпіння - безталанність,
Холодні руки й руки теплі,
В мені відсутня бездоганність.

Люби мене, при деннім світлі
І в темноті мій дотик тіні,
Люби як любиш сонце в літі
І як зимою любиш іній.

Мої рядки, що зараз пишу,
Люби їх суть і беззмістовність,
Мій серця крик і мертву тишу,
Люби мою бувалу гордість.

Люби моє крихке минуле,
Й непередбачену буденність,
Люби мій пульс і амплітуди,
Мою субтильну незалежність.

Кохай відкрито і підпільно,
З любих країв, з усіх усюд.
Кохай мене занадто сильно,
Кохай, як я тебе - усю…

Богдан Рапп
Джалка зараз поза форумом  
Подякували 4:
Dilan75 (08.10.2014), Martin (08.10.2014), nadusha (08.10.2014), SNIZHOK (08.10.2014)
Офтопів до посту: 2  Офтоп  
Старий 13.10.2014, 22:54 #2457481   #1110
Alita
Активний учасник
 
Аватар для Alita
Типово Відповідь: Поезія та вірші, які вас вразили

Александр Вертинский

Я не знаю, зачем и кому это нужно,
Кто послал их на смерть недрожавшей рукой,
Только так беспощадно, так зло и ненужно
Опустили их в вечный покой.

Осторожные зрители молча кутались в шубы,
И какая-то женщина с искаженным лицом
Целовала покойника в посиневшие губы
И швырнула в священника обручальным кольцом.

Закидали их елками, замесили их грязью
И пошли по домам, под шумок толковать,
Что пора положить бы конец безобразию,
Что и так уже скоро мы начнем голодать.

Но никто не додумался просто стать на колени
И сказать этим мальчикам, что в бездарной стране
Даже светлые подвиги - это только ступени
В бесконечные пропасти к недоступной весне!

Я не знаю, зачем и кому это нужно,
Кто послал их на смерть недрожавшей рукой,
Только так беспощадно, так зло и ненужно
Опустили их в вечный покой.

Это стихотворение написано в 1917 году.
Alita зараз поза форумом  
Офтопів до посту: 0  Офтоп  
Старий 28.10.2014, 21:07 #2464852   #1111
Джалка
formidable
 
Аватар для Джалка
Типово Відповідь: Поезія та вірші, які вас вразили

И в мутном круженьи годин
Всё чаще вопрос меня мучит:
Когда наконец нас разлучат,
Каким же я буду один?
Джалка зараз поза форумом  
Офтопів до посту: 0  Офтоп  
Старий 28.10.2014, 23:24 #2464938   #1112
songo
 
Аватар для songo
Типово Відповідь: Поезія та вірші, які вас вразили

Наталка Білоцерківець, авторка вірша "Ми помрем не в Парижі". Інші її вірші мабуть мало хто чув, тому закину зразу 2

HOTEL CENTRAL

кому-небудь

в одному з міст де у непевний час
примхлива доля привітає нас
де вечорами в ресторанах джаз
уранці – дзвони з-під готичних арок
там на каналах лілії цвітуть
там каву п’ють а потім пиво п’ють
і зграями летять в солодку путь
велосипеди осяйних школярок

їх рюкзаки яскраві і легкі
їх ноги довгі стегна їх вузькі
о боже мій і ми були такі
ще десять двадцять тридцять років тому
але облиш свій безпритульний жаль
у кожнім місті є Готель Централь –
для тих хто як і ти ніхто нікому

тут розкладеш нехитрий статок свій
контактні лінзи витягнеш з-під вій
обмиєш плоть дістанеш свій напій
натиснеш кнопку платного каналу –
і все що хочеш; і як хочеш теж;
заплющиш очі ввійдеш і візьмеш
і музика нічна не знає меж
у камерах твого Готель-Централю

о третій ночі із небесних заль
Бог наче Босх зійде в Готель Централь
з інсектами що грають на кларнетах
з москітами що п’ють покірну кров
із жабами і слимаками; знов
із рибами; і вся твоя любов –
немов ікра в пекельних кабінетах

немов розмазана по стінах боротьба
слабкого і нещасного раба
людини – і караючого Духа
він твоє тіло ліпить і згина
а потім кида в повний чан лайна
а потім двома пальцями вийма
обтрушує і дивиться і слуха

як перший погляд ніжного жалю
як перший дотик як сумне "люблю"
як спалах сонця в згинах перкалю –
Готель Централь стрічає новий ранок

і кожен день – немов останній шанс
і кожна ніч – як у останній раз
і над лілейними каналами летять
велосипеди трепетних школярок

*****************************************
Кохання в Києві страшніш од венеційських
прекрасних пристрастей. Порочні і легкі,
летять метелики на сяючі свічки –
на мертвій гусені горять блискучі крила!
Весна каштанні свічі запалила!

Дешевої помади ніжний смак,
міні-спідничок виклична невинність,
і ці чуби, поголені не так, –
але хвилює образ, спогад, знак...
як шлягера трагічна очевидність.

Ти тут помреш від підлого ножа,
і кров твоя проступить, мов іржа
в новому "Ауді" на закутках Татарки.
Ти тут з балкону, з неба, полетиш
на свій брудний, маленький свій Париж
у білій блузці референта-секретарки.

Не одрізнити шлюби від смертей...
Кохання в Києві страшніше від ідей
нового комунізму: в ночі п’яні
виходять привиди із Лисої гори,
несуть в руках червоні прапори
і горщики червоної герані.

Ти тут помреш від підлого ножа,
ти тут з балкону, з неба, полетиш –
в новому "Ауді" із закутків Татарки
на свій брудний, маленький свій Париж –
і кров твоя проступить, мов іржа,
на білій блузці референта-секретарки.
songo зараз поза форумом  
Подякували 2:
Хробак Злої Брехні (23.11.2014), Джалка (29.10.2014)
Офтопів до посту: 0  Офтоп  
Старий 17.11.2014, 22:19 #2474786   #1113
pberit
Домофонщик
 
Аватар для pberit
Типово Відповідь: Поезія та вірші, які вас вразили

Гуляючи по місту знайшов аркуш з віршем:

Жаль, що вже не раз таке між нами сталось...
Шкода, що Ти мене не оцінив...
В моєму серці біль тяжка закралась, А я ж Тебе завжди-завжди любив!

Мені шкода, що наші почуття
Розбились вщент, мов дорогий кришталь,
А я піду у забуття,
Хоча повір, мені це дуже жаль!

Ніколи я не думав, що буду так страждати,
Ти скористався тим, що я тебе любив,
Але повір - це краще, ніж брехати
Тобі я вірив, ти - усе розбив...

Якщо і був я не правий - мені пробач,
Лиш прошу - за мною сильно Ти не плач,
Пройде туга, почнуться кращі дні,
Залишуться про мене лиш спогади живі.

Дозволь мені пораду дати:
Не можна всіх і все одразу мати,
Бо те, що маєш - можеш не втримати,
А що хотів - у мріях поховати,

Тепер Ти вільний, я Тобі лиш зичу
Не опускайся низько це тобі не личить,
ніхто тебе не зрозуміє так як я,
Але скінчиться казка, згасли почуття...

Матимеш час - подумай
Над тим що всі знаєм:
Чому ми цінуєм
Лиш те, що втрачаєм?..


І ніби гарні слова але це ж піпець, вже гомики одне-одному вірші пишуть, тьху!
pberit зараз поза форумом  
Офтопів до посту: 0  Офтоп  
Старий 30.11.2014, 12:34 #2479351   #1114
songo
 
Аватар для songo
Типово Відповідь: Поезія та вірші, які вас вразили

Едгар Алан По "Ворон"

Как-то в полночь, в час угрюмый, полный тягостною думой,
Над старинными томами я склонялся в полусне,
Грезам странным отдавался, - вдруг неясный звук раздался,
Будто кто-то постучался - постучался в дверь ко мне.
"Это, верно, - прошептал я, - гость в полночной тишине,
Гость стучится в дверь ко мне".

Ясно помню... Ожиданье... Поздней осени рыданья...
И в камине очертанья тускло тлеющих углей...
О, как жаждал я рассвета, как я тщетно ждал ответа
На страданье без привета, на вопрос о ней, о ней -
О Леноре, что блистала ярче всех земных огней, -
О светиле прежних дней.

И завес пурпурных трепет издавал как будто лепет,
Трепет, лепет, наполнявший темным чувством сердце мне.
Непонятный страх смиряя, встал я с места, повторяя:
"Это только гость, блуждая, постучался в дверь ко мне,
Поздний гость приюта просит в полуночной тишине -
Гость стучится в дверь ко мне".

"Подавив свои сомненья, победивши спасенья,
Я сказал: "Не осудите замедленья моего!
Этой полночью ненастной я вздремнул, - и стук неясный
Слишком тих был, стук неясный, - и не слышал я его,
Я не слышал..." Тут раскрыл я дверь жилища моего:
Тьма - и больше ничего.

Взор застыл, во тьме стесненный, и стоял я изумленный,
Снам отдавшись, недоступным на земле ни для кого;
Но как прежде ночь молчала, тьма душе не отвечала,
Лишь - "Ленора!" - прозвучало имя солнца моего, -
Это я шепнул, и эхо повторило вновь его, -
Эхо - больше ничего.

Вновь я в комнату вернулся - обернулся - содрогнулся, -
Стук раздался, но слышнее, чем звучал он до того.
"Верно, что-нибудь сломилось, что-нибудь пошевелилось,
Там, за ставнями, забилось у окошка моего,
Это - ветер, - усмирю я трепет сердца моего, -
Ветер - больше ничего".

Я толкнул окно с решеткой, - тотчас важною походкой
Из-за ставней вышел Ворон, гордый Ворон старых дней,
Не склонился он учтиво, но, как лорд, вошел спесиво
И, взмахнув крылом лениво, в пышной важности своей
Он взлетел на бюст Паллады, что над дверью был моей,
Он взлетел - и сел над ней.

От печали я очнулся и невольно усмехнулся,
Видя важность этой птицы, жившей долгие года.
"Твой хохол ощипан славно, и глядишь ты презабавно, -
Я промолвил, - но скажи мне: в царстве тьмы, где ночь всегда,
Как ты звался, гордый Ворон, там, где ночь царит всегда?"
Молвил Ворон: "Никогда".

Птица ясно отвечала, и хоть смысла было мало.
Подивился я всем сердцем на ответ ее тогда.
Да и кто не подивится, кто с такой мечтой сроднится,
Кто поверить согласится, чтобы где-нибудь, когда -
Сел над дверью говорящий без запинки, без труда
Ворон с кличкой: "Никогда".

И взирая так сурово, лишь одно твердил он слово,
Точно всю он душу вылил в этом слове "Никогда",
И крылами не взмахнул он, и пером не шевельнул он, -
Я шепнул: "Друзья сокрылись вот уж многие года,
Завтра он меня покинет, как надежды, навсегда".
Ворон молвил: "Никогда".

Услыхав ответ удачный, вздрогнул я в тревоге мрачной.
"Верно, был он, - я подумал, - у того, чья жизнь - Беда,
У страдальца, чьи мученья возрастали, как теченье
Рек весной, чье отреченье от Надежды навсегда
В песне вылилось о счастьи, что, погибнув навсегда,
Вновь не вспыхнет никогда".

Но, от скорби отдыхая, улыбаясь и вздыхая,
Кресло я свое придвинул против Ворона тогда,
И, склонясь на бархат нежный, я фантазии безбрежной
Отдался душой мятежной: "Это - Ворон, Ворон, да.
Но о чем твердит зловещий этим черным "Никогда",
Страшным криком: "Никогда".

Я сидел, догадок полный и задумчиво-безмолвный,
Взоры птицы жгли мне сердце, как огнистая звезда,
И с печалью запоздалой головой своей усталой
Я прильнул к подушке алой, и подумал я тогда:
Я - один, на бархат алый - та, кого любил всегда,
Не прильнет уж никогда.

Но постой: вокруг темнеет, и как будто кто-то веет, -
То с кадильницей небесной серафим пришел сюда?
В миг неясный упоенья я вскричал: "Прости, мученье,
Это бог послал забвенье о Леноре навсегда, -
Пей, о, пей скорей забвенье о Леноре навсегда!"
Каркнул Ворон: "Никогда".

И вскричал я в скорби страстной: "Птица ты - иль дух ужасный,
Искусителем ли послан, иль грозой прибит сюда, -
Ты пророк неустрашимый! В край печальный, нелюдимый,
В край, Тоскою одержимый, ты пришел ко мне сюда!
О, скажи, найду ль забвенье, - я молю, скажи, когда?"
Каркнул Ворон: "Никогда".

"Ты пророк, - вскричал я, - вещий! "Птица ты - иль дух зловещий,
Этим небом, что над нами, - богом, скрытым навсегда, -
Заклинаю, умоляя, мне сказать - в пределах Рая
Мне откроется ль святая, что средь ангелов всегда,
Та, которую Ленорой в небесах зовут всегда?"
Каркнул Ворон: "Никогда".

И воскликнул я, вставая: "Прочь отсюда, птица злая!
Ты из царства тьмы и бури, - уходи опять туда,
Не хочу я лжи позорной, лжи, как эти перья, черной,
Удались же, дух упорный! Быть хочу - один всегда!
Вынь свой жесткий клюв из сердца моего, где скорбь - всегда!"
Каркнул Ворон: "Никогда".

И сидит, сидит зловещий Ворон черный, Ворон вещий,
С бюста бледного Паллады не умчится никуда.
Он глядит, уединенный, точно Демон полусонный,
Свет струится, тень ложится, - на полу дрожит всегда.
И душа моя из тени, что волнуется всегда.
Не восстанет - никогда!
songo зараз поза форумом  
Офтопів до посту: 0  Офтоп  
Старий 30.11.2014, 19:07 #2479497   #1115
lesjok
Типово Відповідь: Поезія та вірші, які вас вразили

Тулилась пані до вікна,
А він в купе сів на диван.
-Жонатий,- думала вона,
-Під тридцять п’ять,- подумав пан.

А за вікном цвіла весна,
Бринів закличний передзвін.
-Красивий, - думала вона.
-Яка ж Ти гарна,- думав він.

Значна подія – рідкісна.
Він встав і вийшов. Все без змін…
-Як жаль!- подумала вона.
-Не склалось!- також думав він.

А дома, випивши вина,
Під звуки вальса і камін,
-Одна…- подумала вона.
-Один…- далеко думав він
lesjok зараз поза форумом  
Подякував(ла):
Dilan75 (30.11.2014)
Офтопів до посту: 0  Офтоп  
Старий 05.12.2014, 10:01 #2481679   #1116
DasBoot
Banned
Типово Відповідь: Поезія та вірші, які вас вразили

Сучасні українські автори публікуються тут: http://www.dnipro-ukr.com.ua
Проза та поезія, драма, інтерв'ю з відомими драматургами, режисерами і акторами, критика та творчість найкращих митців світової літератури – все це знайдеться на сторінках журналу «ДНІПРО».
Встигніть передплатити!
DasBoot зараз поза форумом  
Офтопів до посту: 0  Офтоп  
Старий 07.12.2014, 20:53 #2482626   #1117
lesjok
Типово Відповідь: Поезія та вірші, які вас вразили

Я егоїстка? Мабуть, ви праві.
І я, бувало, думала про себе.
Тримає час гріхи мої нові,
Коли старі ще відмолити треба.
Я Лицемірка? Що ж, можливо, й так.
Життя навчило маски одягати.
Щоб викупити спокій на п'ятак
Доводилося інколи брехати.
Я надто горда? Вперта, як віслюк?
Якщо і ,так, не вам мене судити.
Я від повчань втомилась і наук,
А ідеально не навчилась жити.
Бездушна я? Жорстока і черства?
Ну що іще там? Це усі провини?
Я визнаю, були й мої слова
Бездушними, жорстокими, черствими.
Були й дороги інколи криві.
Бувало, й зло лишалося за мною.
Я егоїстка? Мабуть, ви праві...
Та я й не прикидалася святою.
Як бачиш, я — не подарунок долі.
Терпи таку, або втікай щодуху,
Поки ще ми не з'їли пуда солі
І світ не встиг замкнутися наглухо.
... Свавільна, гостра, не терплю розлуки.
Я, мабуть, від природи трохи з перцем.
Дивися сам, до кого тягнеш руки,
Щоб потім не хапатися за серце.
У нас з тобою дуже різні мови.
Чи можна їх в єдину об'єднати?
Повір мені, повір мені на слово:
Тобі не вдасться бурю покохати!
© Ліна Костенко
lesjok зараз поза форумом  
Подякували 2:
nadusha (08.12.2014), Хробак Злої Брехні (19.12.2014)
Офтопів до посту: 0  Офтоп  
Старий 19.12.2014, 17:01 #2487693   #1118
Хробак Злої Брехні
Типово Відповідь: Поезія та вірші, які вас вразили

Буде ранок, і ти не вдержиш – він перевертень, а не птах.
Він тиняється, наче дервіш, у дрімучих своїх світах.
Може взяти або нокаутом, або тихо звести на ню,
запросивши тебе на каву там чи іще на якусь брехню,
і вливати не грог, не чачу – а таке, що вбиває страх,
а природу твою дівчачу ніби вийняли із нутра,
мов осердя твоє рубінове заридало потоком вин.
І для нього ти все зробила, ви… піднялися б уже з колін.
Так розніжила і зморила – і ножі в тобі, і моря,
духи пралісу розмарином у лампаді твоїй горять.
Стрепенулась – мов дерев'яна шхуна серед вселенських вод.
Новоявленим доріаном він зухвало зійшов на борт.
Хай би тільки лишився, я б йому... Хай зупиниться – я дійду…
І відкашлюєш його ямбами – наче смертник свою біду,
і стискаєшся, наче вересень у гарячих іще гілках.
Він повернеться… переверне все.
Він перевертень, а не птах.

Анна Малігон
Хробак Злої Брехні зараз поза форумом  
Подякував(ла):
Джалка (19.12.2014)
Офтопів до посту: 1  Офтоп  
Старий 22.12.2014, 10:21 #2488662   #1119
Джалка
formidable
 
Аватар для Джалка
Типово Відповідь: Поезія та вірші, які вас вразили

Джалка зараз поза форумом  
Подякували 3:
Dilan75 (04.01.2015), nadusha (24.12.2014), Хробак Злої Брехні (08.01.2015)
Офтопів до посту: 0  Офтоп  
Старий 25.12.2014, 11:12 #2490031   #1120
LaskovichtVas
Учасник
 
Аватар для LaskovichtVas
Типово Відповідь: Поезія та вірші, які вас вразили

Цитата:
Допис від Roksolana Переглянути допис
Не знаю аватора. Але подобається.

Никогда ни о чем не жалейте вдогонку,
Если то, что случилось, нельзя изменить.
Как записку из прошлого, грусть свою скомкав,
С этим прошлым порвите непрочную нить.

Никогда не жалейте о том, что случилось.
Иль о том, что случиться не может уже.
Лишь бы озеро вашей души не мутилось
Да надежды, как птицы, парили в душе.

Не жалейте своей доброты и участья.
Если даже за все вам — усмешка в ответ.
Кто-то в гении выбился, кто-то в начальство...
Не жалейте, что вам не досталось их бед.

Никогда, никогда ни о чем не жалейте —
Поздно начали вы или рано ушли.
Кто-то пусть гениально играет на флейте.
Но ведь песни берет он из вашей души.

Никогда, никогда ни о чем не жалейте —
Ни потерянных дней, ни сгоревшей любви.
Пусть другой гениально играет на флейте,
Но еще гениальнее слушали вы.

(с)
автор Андрей ДЕМЕНТЬЕВ
LaskovichtVas зараз поза форумом  
Офтопів до посту: 0  Офтоп  
Відповідь



Ваші права у розділі
Ви не можете створювати теми
Ви не можете писати дописи
Ви не можете долучати файли
Ви не можете редагувати дописи

BB-код є Увімк.
Усмішки Увімк.
[IMG] код Увімк.
HTML код Вимк.

Швидкий перехід


vBulletin 3.8.7 ; Переклад: © Віталій Стопчанський, 2003-2024 Форум Файного Міста Тернопіль
VBSilver style released under GPL by TC Port of subSilver released by and copyright of phpBB
е-mail адміністратора серверу
Часовий пояс GMT +2. Поточний час: 17:39.