Письменники нашого краю - Тернопіль

literatern · 13.04.2010, 12:19 #1295268

Пропоную наповнити тему прізвищами й іменами письменників, біографія яких повязана з Тернополем і Тернопіллям.
Країна повинна знати своїх героїв!!!

nacho one · 13.04.2010, 18:27 #1295754

сучасних?тих,що вже померли чи всіх?

Додано через 36 секунд
гарна ідея.теж думав створити таку тему)

literatern · 13.04.2010, 19:24 #1295820

Пропоную вписувати письменників всіх часів і по можливості інформувати їхні здобутки.
Тоді вже й почну. Але з сучасних.

Олександр Вільчинський переможець конкурсу "Коронація слова". Пише детективи. Найвідоміші твори: "Останній герой", "Суто літературне вбивство", "Віагра для мера".

Олексій Волков переможець конкурсів "Золотий бабай", "Коронація слова". Пише детективні романи. Працює в Козівській райлікарні. Найвідоміші твори: "Виконавець", "Амністія для хакера", "Переможець отримає все".

Анатолій Дністровий(справжнє прізвище Астафєв). Мешкає в Києві. Найвідоміші твори : "Місто уповільненої дії", "Пацики".

Леся Романчук. Поетка, письменниця. Найвідоміший цикл романів "Не залишай".

nacho one · 14.04.2010, 22:18 #1297466

Наталка Михно - теребовлянка, авторка чотирьох романів: "Марево духу", "Аристократи духу", "Сила духу" та "Звільнення". Критики вважають її дуже перспективним автором.

Наталія Пасічник - молода поетеса, теребовлянка, авторка троьх поетичник збірок, лауреат та переможець великої кількості літконкурсів.

literatern · 17.04.2010, 08:56 #1300043

Юрій Завадський- поет.

Ірина Мацко- казкарка, поетка, видавець.

nacho one · 19.04.2010, 03:38 #1302013

може трохи більше інфи+,по можливості,уривки з творів???

Роман Лубківський, уродженець села Острівець Теребовлянського району. Поет. Член Спілки Письменників України. 2-ий Голова Комітету з Національної премії ім. Т.Шевченка(2006-2007)-його робота на цій посаді розцінюється переважно негативно. Лауреат Національної премії ім. Т.Шевченка 1992-го року за збірку поезій "Погляд вічності". Батько Маркіяна Лубкіського. збірки поезій:
«Зачудовані олені» (1965).
«Громове дерево» (1967).
«Рамена» (1969).
«Смолоскипи» (1975).
«Звіздар» (1977).
«Майоліка» (1985).
«Словацьке літо» (1986).
«КАрбівня» (1987).
«Серпневе яблуко» (1989).
«Погляд вічності» (1990).

Вірш:

Прихований текст: Біль

SNIZHOK · 19.04.2010, 11:42 #1302332

Юна українська поетка Рудакевич Мар*яна ( 1986-2003) .

с. Почапинці, Тернопільський район.

Читаючи збірку "Сонячна симфонія",яка вийшла вже після смерті , можна лише здогадуватись, що їй довелось пережити і перестражати у свої неповні сімнадцять.

Прихований текст: Було так ніжно ..

Прихований текст: Мені знайомі страх і біль ..

Прихований текст: Не повернуться почуття...

Прихований текст: Залиш одним

Прихований текст: Ти не скажеш, не відповіш..

Прихований текст: Замерла думка на півслові.

Прихований текст: Утратила весь світ умить..

Прихований текст: Тричі втрачала,тричі кохала...

literatern · 20.04.2010, 13:56 #1303780

Юліан Опільський (Рудницький Юрій Львович) 8.10.1884-9.02.1937. Історичний романіст. Найвідоміші повісті "Ідоли падуть", "Діти Одіна", "Іду на ви".

Лепкий Богдан Сильвестрович 9.11.1872-21.07.1941. Поет, прозаїк, літературознавець. Зб. поезій. "Стрічки", "На чужині", "З глибин душі". Цикл повістей про І.Мазепу "Мотря", "Не вбивай", "Батурин".

nacho one · 20.04.2010, 20:22 #1304271

Улас Самчук (1905-1987) - автор безсмертного роману про події Голодомору 1932-33 "Марія". Навчався в Кременецькій гімназії. Був та залишається більш відомим в Європі та США,ніж в СРСР та незалежній Україні. Автор таких творів: Волинь, Кулак, Гори говорять, Марія, Юність Василя Шеремети, Морозів хутір, Темнота, Втеча від себе, Нарід чи чернь?, П'ять по дванадцятій, На білому коні, На коні вороному, Чого не гоїть огонь, Куди тече та річка?, На твердій землі , Планета Ді-Пі. Номінувався на здобуття Нобелівської Премії.

andriy.te.ua · 20.04.2010, 22:01 #1304438

Цитата

Допис від literatern

Пропоную вписувати письменників всіх часів і по можливості інформувати їхні здобутки.
Тоді вже й почну. Але з сучасних.

Олександр Вільчинський переможець конкурсу "Коронація слова". Пише детективи. Найвідоміші твори: "Останній герой", "Суто літературне вбивство", "Віагра для мера".

Олексій Волков переможець конкурсів "Золотий бабай", "Коронація слова". Пише детективні романи. Працює в Козівській райлікарні. Найвідоміші твори: "Виконавець", "Амністія для хакера", "Переможець отримає все".

Анатолій Дністровий(справжнє прізвище Астафєв). Мешкає в Києві. Найвідоміші твори : "Місто уповільненої дії", "Пацики".

Леся Романчук. Поетка, письменниця. Найвідоміший цикл романів "Не залишай".

Є воно десь в інеті?

literatern · 26.04.2010, 10:28 #1310557

Юрій Камаєв
Народився в м. Кременці Тернопільської обл.
Випускник Санкт-Петербурзького університету й фахівець у галузі інформаційних технологій.
Автор сайту «Гоголівська академія» (gak.сom.ua).
2009 року видав дебютну збірку оповідань «Мед з дікалоном», яка
потрапила до короткого списку премії «Книжка року Бі-Бі-Сі».
Лауреат премії «Дебют року» від газети «Друг читача».
Працює у галузі інформаційних технологій.
Живе у Кременці.

Бойківчанка · 05.05.2010, 23:07 #1322093

Володимир ВИХРУЩ

ТЕРНОПІЛЬ ВЕЧІРНІЙ

Тернопіль вечірній осріблює крила,
І місяць голубить тремтливу росу,
І пісня над містом летить серцю мила,
Вливаючи в тишу чарівну красу.

Тернопіль вечірній, пелюстя рожеве,
Що чисте, як перша на світі любов.
Всміхається небо, ясне чебрецеве,
Бо вмилось навіки від болю заграв.

Тернопіль вечірній привітний, барвистий!
Хай світиться радість у кожнім вікні!
У сонячних барвах замріяне місто
Оновлену долю дарує мені.

literatern · 08.05.2010, 08:25 #1324985

Ю́рій Володи́мирович Покальчу́к (24 січня 1941,КременецьТернопільська область, УРСР — 10 вересня 2008, Київ) — український письменник, перекладач, науковець, кандидат філологічних наук, голова міжнародного відділу Спілки письменників України.

Був членом літературного гурту «Пси святого Юра». Організатор і керівник музичного гурту «Вогні великого міста», який виконує пісні на його тексти.

nacho one · 14.05.2010, 03:55 #1332861

Бастюк Богдан Іванович народився 19 липня 1949 року. Живе у селі Мишковичі на Тернопільщині. 1972 року закінчив Львівський сільськогосподарський інститут. Працював за фахом на відповідальних посадах. Займається фермерською діяльністю. Лауреат літературних премій ім. братів Лепких (1993), ім. Уласа Самчука (2002), ім. Степана Руданського (2004). Автор книжок "Коріння" (197

, "Вдома" (1987), "Дефіцитна кандидатура" (1989), "Трава у профіль" (1990), "Сільська аеробіка" (1990), "Сто мініатюр" (1992), "На кривому цвяшку" (1997), "Для дорогої родини" (1999), "Цілушка" (2000), "Сміхомаргіналії" (2001), збірки поезій для дітей "Мандрівка порами року" (2005). Також вийшли друком дві книжки з майбутньої трилогії Б. Бастюка "Сопигора": "Пасинки Європи" (1999) і "Війна у війні" (2003). Сьогодні Богдан Бастюк очолює Тернопільську обласну організацію Національної спілки письменників України.

Рядки зі зміною тональності
Дивилась ніч холодними очима
В твоє вікно. Стелила мокрі коси
На плечі вулиць… Пасмами густими
Розсипала дощу пругке волосся
На щоки стін у пітьмі шелестливій,
На вікон порозмивані квадрати.
Твій тихий сад був тим уже щасливий,
Що міг собі дрімати біля хати
З тобою поруч, хоч і за стіною…
Спізнившись на побачення, відтак
Я змок під вишнею на лаві.
А за мною
В кубельці під калиною їжак
Вовтузився й сопів, неначе клопіт
Великий мав і думав про своє…
Постукував десь потяг на Тернопіль,
Якому серце вторило моє.
Ще спали перші півні, другі й треті,
А я в саду від злості знемагав:
«За що платню бере сільський електрик?
Чом нАрід спати рано так ляга?»
Зринає в серці, напливає в слові
Далека ніч з дощами на виду,
Коли я щиро заздрив… їжакові,
Що жив тоді у тебе у саду…

Далекої ночі у Львові
Не доліта до тебе пісня
туди – далеко і давно…
Перелилось у ніч над містом
сумного погляду вино.

Блука рядками вулиць рима –
невловний опівнічний птах…
Даруй мені, що так затримавсь
у погляду твого в гостях
непроханих…

На все пора
На все пора –
на яблука червоні,
на слово,
що втікає з-під пера,
на гнів і страх,
на вигуки погоні,
лише на сумнів,
брате, не пора.

На все пора, -
на злото листопаду,
на сніг сивин,
що кожного кара,
на сміх Історії
крізь правду і неправду.
лише на розпач,
брате, не пора.

На все пора, -
на віру і зневір’я…
Бо що життя?
Падінь і злетів гра.
Жар-птиця губить
по Вкраїні пір’я,
тож нам вмирати,
брате, не пора!

Бойківчанка · 14.05.2010, 23:37 #1333905

Слова: Володимир Вихрущ
Музика: Владислав Толмачов
Виконує: Ніна Матвієнко (Альбом "Найкраще")

П'є моє коріння сік землі,
День лежить на білому крилі,
Подих вітру схилює жита,
Пролітають стомлені літа...

З роду в рід кладе життя мости,
Без коріння саду не цвісти,
Без стремління човен не пливе,
Без коріння сохне все живе.

З нами линуть у добрі і у журбі
Материнські очі голубі.
Чарівлива пісня живить нас
І сумління сповідає час.

З роду в рід кладе життя мости,
Без коріння саду не цвісти,
Без стремління човен не пливе,
Без коріння сохне все живе.

Є в моїх садах мале село,
Є криниця, чисте джерело,
А коли вертаюсь я з доріг,
Я цілую батьківський поріг.

З роду в рід кладе життя мости,
Без коріння саду не цвісти,
Без стремління човен не пливе,
Без коріння сохне все живе.

Додано через 1 хвилину
Слова: Володимир Вихрущ
Музика: В. Кулак
Виконують:Віктор ПавлікІво Бобул

Вітер накличе щедротної зливи
Яка із гілля пообтрушує цвіт
Моє відгукнеться кохання щасливе
І випурхне із-під зарошених віт.

Приспів:
А білі черемхи мов долі дівочі
Стоять серед гаю в обіймах весни
Над ними блакитність і зоряні ночі
І мрії казкові забілені в сни.

Білі черемхи ранкові сувої
Роси вишиванка на тім полотні
Що мати наткала із пряжі нової
Й пошила сорочку на щастя мені

Приспів.

Mr Manson · 14.05.2010, 23:39 #1333908

Юрій Грицина. єдине, що читав «Ілюзія багатства». норм така книга.

Бойківчанка · 14.05.2010, 23:50 #1333911

Левко КРУПА

МОЯ БЕРЕЗОВИЦЯ

Звідсіль — село над кручею,
а звідти — ліс,
між них —
покоси луг підперезали,
дибкує,
впершись в береги,
над нуртом міст.
а далі —
станції дзвінкі цимбали.
Бурмоче до людей
чи сам до себе млин,
І трепети бояться впасти в річку.
Край колії
все літо сивіє полин
за тими,
хто поїхав і —
навічно...
Припнули джерело під урвищем стежки,
де глину ластівки беруть на гнізда.
Хати хтозна-коли забігли у садки.
де загубились плач
і сміх,
і пісня.
А за гайком,
на тімені горба,
межа.
Із-за якої не буває чварів.
Там поколінь зі сто фундаментом лежать.
з якого ми —
у світ прийдешній
парість.

Додано через 6 хвилин
Георгій ПЕТРУК-ПОПИК

(пісня)
ВИШИЛА МАМА СОРОЧКУ

— Люба дружино-вкраїнко,
Виший сорочку мені.
Виший хрещатим барвінком,
Рястом землі навесні.

— Рада б я вишити, милий,
Рідного краю квітки,
Тільки в житті не навчилась
Класти хрещато нитки.

— Сестро моя, волинянко,
Виший сорочку мені.
Хай зацвітають світанки
На сніговім полотні.

— Рада б я вишити, брате,
Навіть веселку саму.
Йде чоловік мій до хати —
Вишити мушу йому.

Вишила мама старенька
Білу сорочку мені.
Вишила вранці-раненько
При голубому вікні.

Гріє сорочка та груди.
Тільки у серці пече:
Ой, коли мами не буде,
Хто ж мені вишиє ще?

1985

Socio · 14.05.2010, 23:59 #1333927

Василь ЯРМУШ

(с. Острів Тернопільського району)

P.S. Доречі мій недалекий родич, дякуючи йому зараз живу на вулиці під своїм прізвищем.

Від розлуки посивілий камінь
Цементує похоронні оди...
— Мамо, мамо, — лине над полями, —
Чом ти на могилу не приходиш?
Ой прийди до мене на світанку
В непогожу, каламутну днину,
Заспівай ридаючи: — Степанку,
Люлі-люлі, спи моя дитино.
Смерть героя житиме віками,
Смерть поета — біль всього народу...
— Мамо, мамо, — лине над полями, —
Чом ти на могилу не приходиш?
Мамо, мамо... Хоч на мить єдину
Ще прийди вечірньою порою...
— Ой не встану, не зведуся, сину,
Бо землі багато наді мною.
— Мамо, мамо, — ген по тому боці, —
Я живу у пісні ніжнокрилій...
Люди, люди, сонця мені, сонця,
Нащо ви плечима заступили.
Я б пішов стежинкою до річки
Із тобою, матінко, мій друже.
... Ой живе у світі десь Марічка,
Що любила і що досі тужить.

nacho one · 19.05.2010, 10:03 #1339069

Євген Баран - 1961 (уродженець с.Джурин Чортківського району). автор понад десяти книг, серед яких збірники літературно-критичних текстів: «Замах на міражі», «Зоїлові трени», «Звичайний читач»; книга есеїстики «Порнографічна сутність правди»; книга щоденникових нотаток та есеїстики «Наодинці з літературою». Він – лавреат престижних премій, зокрема – Міжнародної премії ім. Богдана-Нестора Лепкого (2006), ім. Григорія Сковороди (2009) за книгу "У полоні стереотипів та інші есеї". Відкрив талант Тані Малярчук. Зараз очолює Франківську обласну НСПУ

nacho one · 23.05.2010, 20:00 #1343961

Ірина Заверуха (iren)- м.Теребовля. Учасник літпроекту Друкувалася у "PostПоступ", Севамівських "Голосах", "Склянці часу", "Четверзі" , патріотичних Голосах. Також на інтернет-ресурсах "Поетичні Майстерні" та "Гоголівська Академія".

Наше літо: павутина дивних снів
На килимі з трав ти мене позбирав по частинах:
Я бачила небо очей твоїх лагідно-синіх;
Обличчя топила у білих кудлатих хмаринах
І голосу твого вдихала швидку течію;

Ловила губами краплини пекучого літа;
Бажала тобою усі таємниці відкрити;
І ніби вода, що на спраглу пустелю пролита,
Очистити, змити усяку тривогу твою.

Я досі незмінно дивуюся тому, що сталось –
Чуття-павутинки від доторку лиш розірвались.
Нехай буде тиша, до вуст притулятиму палець,
І мало-помалу нову павутину зів’ю...

Крісло викреслює нас із кімнати –
Так, ніби вікна не п’ятого поверху;
Так, ніби можна пройти через грати
Променем світла, частинкою пороху.
Можна гасати з вітрами над кронами,
І споглядати себе у зірках...
Тільки от стіни глухими кордонами
Стали – розставили нас по кутках.

Ми звіряли годинники з тими, що є на вокзалах;
Зупинялися потяги – ми їх заводили знову;
Крокували по колу і кожну годину, як спалах
Розбивали об стелю скляну і сталеву основу...

Переламані стрілки ще досі ідуть нам назустріч,
Але ми, як колись, не гойдаємось більше у часі,
І від того, що ти цей годинник сильніше потрусиш
Може випасти серце – і лишиться слід на матрасі...

13.04.2010, 18:27 #1295754	#2
nacho one Модератор	Відповідь: Письменники нашого краю сучасних?тих,що вже померли чи всіх? Додано через 36 секунд гарна ідея.теж думав створити таку тему) Востаннє редагував nacho one: 13.04.2010 о 18:27. Причина: Пізніше додано

14.04.2010, 22:18 #1297466	#4
nacho one Модератор	Відповідь: Письменники нашого краю Наталка Михно - теребовлянка, авторка чотирьох романів: "Марево духу", "Аристократи духу", "Сила духу" та "Звільнення". Критики вважають її дуже перспективним автором. Наталія Пасічник - молода поетеса, теребовлянка, авторка троьх поетичник збірок, лауреат та переможець великої кількості літконкурсів.

19.04.2010, 03:38 #1302013	#6
nacho one Модератор	Відповідь: Письменники нашого краю може трохи більше інфи+,по можливості,уривки з творів??? Роман Лубківський, уродженець села Острівець Теребовлянського району. Поет. Член Спілки Письменників України. 2-ий Голова Комітету з Національної премії ім. Т.Шевченка(2006-2007)-його робота на цій посаді розцінюється переважно негативно. Лауреат Національної премії ім. Т.Шевченка 1992-го року за збірку поезій "Погляд вічності". Батько Маркіяна Лубкіського. збірки поезій: «Зачудовані олені» (1965). «Громове дерево» (1967). «Рамена» (1969). «Смолоскипи» (1975). «Звіздар» (1977). «Майоліка» (1985). «Словацьке літо» (1986). «КАрбівня» (1987). «Серпневе яблуко» (1989). «Погляд вічності» (1990). Вірш: Прихований текст: Біль БІЛЬ Забіліла зима, забіліла... Їй раділа хіба дітвора. Підоспіла, нарешті наспіла Святвечірня врочиста пора. Дух морозяний, гострий і впертий, Золотавий і сонячний дух! Розкіш янгольська - розпростертий На долівці пшеничний дідух. Пах пилюкою сивої стріхи, Де сніжниця зашила шпарки... Мама прятала в ньому горіхи, Мов у всесвіт ховала зірки. Я - малий та досвідчений практик - Поринав під лавки та столи. Із солом'яних теплих галактик Срібносяйні планети пливли. Я збирав їх ретельно в сузір'я, Мов кору, обдирав з них фольгу, І не чув: гомоніло подвір'я, І не бачив саней на снігу. То за вкрадений віхоть соломи Мого батька взяли, повезли. Голос, темний од люті і втоми, Все допитував: звідки? Коли? Тато пізно вернувся додому, Дуже довго обтріпував сніг. Ліг. Заплакав. Уткнувся в солому - В дідуха він відмолював гріх. Одягнувся. На дідову лаву Обережно мене переніс. Позбирав, як болючу неславу, Ту солому. На ферму поніс. А стежину, що глухо біліла, Взявся місяць стеблом золотить. Правда-кривда мені заболіла. Розумію усе. А болить.

19.04.2010, 11:42 #1302332	#7
SNIZHOK чмокі чмокі	Відповідь: Письменники нашого краю Юна українська поетка *Рудакевич Маряна** ( 1986-2003) . с. Почапинці, Тернопільський район. Читаючи збірку "Сонячна симфонія",яка вийшла вже після смерті , можна лише здогадуватись, що їй довелось пережити і перестражати у свої неповні сімнадцять. Прихований текст: Було так ніжно .. Було так ніжно,п*янко і дурманно Було щасливо й боляче було І був мій шлях безрадісно-туманним, Та знову в серці віджило тепло... Було так солодко, аж гірко-нудко Було безрадісно і холодно було, А зараз- ніжно- тихо, аж до смутку, Від цього душу трепетом звело... Бувало тяжко. Зараз неможливо Усе забути раптом і згадать... Уже не кликочути у серці зливи... Було нещасно.Зараз- благодать Бувало смішно, страшно, навіть слізно, І нерозрадно було- хоч ридай І вже занадто пізно. Навіть дивно. Занадто пізно...Щастя через край, Наповнена твоєю теплотою, Тепер всерівно ти тепер зі мною. Прихований текст: Мені знайомі страх і біль .. Мені знайомі страх і біль, Несправедливості тенета дротяні Міцні обійми підлості і зради. Розчарування шепіт і поради Який жорстокий цей чудовий світ! Життя прекрасне й різнокольорове Ілюзія щасливих,юних літ Сховалася за туманом світанковим Якщо дарує щастя мить То потім- біль розчарування, Якщо ж від зради серце заболить- Воно дарує мить кохання І щастя не шукай- знайде тебе Усе проходить і усе минає А в мене є пояснення одпросте На світі випадковостей немає! Прихований текст: Не повернуться почуття... Не повернуться почуття, Коли до тебе повертаюсь. Як повернуться- то не я, Як повернусь - то не зостанусь. Жіноча логіка- складна, Це зрозуміть- важка робота. Незрозумілість неземна, А жінка- неземна істота. От і змирися з вічною дилемою, І навіть сперичатись не берись. Жіночі примхи вже не є проблемою- Щоб зрозуміти жінку- покорись! Прихований текст: Залиш одним Залиш одним одне кохання Це найпростіше почуття Забудь усі розчарування Страждання, зло і каяття Облиш даремні сподівання Не згадуй тих минулих днів... ...Лікує тільки час страждання, Не буде так, як ти хотів! Прихований текст: Ти не скажеш, не відповіш.. Ти не скажеш, не відповіш, Проковтнеш ті слова що сказала. Перетнеш рано-вранці рубіж, Що приносить лише страждання. Подолай усі труднощі, знай; Усе може слово зробити І нестримне бажання раю У реальність перетворити. Час лікує. Пройдуть роки, Ти пройдеш це життя по-новому. Знов згадаєш старі думки Й посміхнешся спогадові цьому. Прихований текст: Замерла думка на півслові. Замерла думка на півслові. Листи несуть мою печаль. Пульсує біль.Потік любові Пливе у вечорову даль. У ніжності мого волосся- Не віриш- порша сивина. Страх, сум і біль- переплилося... Пульсує біль, бо ще жива. Страждала радістю від болю- Спокійна: як болить- жива. Я вдячна Богові, що доля Мені не дарувала зла! Прихований текст: Утратила весь світ умить.. Утратила весь світ умить, Все перестало існувати. Тепер усе-усе болить, І столо серце відставати. Занадто стрімко йшло життя- Враз зупинилося, завмерло. Усе на світі майбуття, Все дороге тобі померло. Померло сонце, світ стемнів, Любов схолола і замерзла... "Тік-так, тік-так" - почула в сні Мабуть душа моя... воскресла! Прихований текст: Тричі втрачала,тричі кохала... ...Тричі пеклася Тричі згоряла Тричі від себе любов відганяла Тричі зрікалась Тричі верталась Тричі у собі я помилялась Тричі топилась Тричі вмирала Тричі тебе без вини відпускала Клялася тричі Тричі страждала Долю прокляла- не цінувала... Мала- втрачала Не мала шукала Серце порвала, зшила, златала... Душу сколола Тричі сколола Тричі холола й знов оживала Боже! Життя я тричі давала, Не забирала- права не мала Долю прохала, Душу звивала, Розум втрачала Волю вбивала Тричі втрачала,тричі кохала...

20.04.2010, 20:22 #1304271	#9
nacho one Модератор	Відповідь: Письменники нашого краю Улас Самчук (1905-1987) - автор безсмертного роману про події Голодомору 1932-33 "Марія". Навчався в Кременецькій гімназії. Був та залишається більш відомим в Європі та США,ніж в СРСР та незалежній Україні. Автор таких творів: Волинь, Кулак, Гори говорять, Марія, Юність Василя Шеремети, Морозів хутір, Темнота, Втеча від себе, Нарід чи чернь?, П'ять по дванадцятій, На білому коні, На коні вороному, Чого не гоїть огонь, Куди тече та річка?, На твердій землі , Планета Ді-Пі. Номінувався на здобуття Нобелівської Премії.

13.04.2010, 12:19 #1295268	#1
literatern	Письменники нашого краю Пропоную наповнити тему прізвищами й іменами письменників, біографія яких повязана з Тернополем і Тернопіллям. Країна повинна знати своїх героїв!!!

13.04.2010, 19:24 #1295820	#3
literatern	Відповідь: Письменники нашого краю Пропоную вписувати письменників всіх часів і по можливості інформувати їхні здобутки. Тоді вже й почну. Але з сучасних. Олександр Вільчинський переможець конкурсу "Коронація слова". Пише детективи. Найвідоміші твори: "Останній герой", "Суто літературне вбивство", "Віагра для мера". Олексій Волков переможець конкурсів "Золотий бабай", "Коронація слова". Пише детективні романи. Працює в Козівській райлікарні. Найвідоміші твори: "Виконавець", "Амністія для хакера", "Переможець отримає все". Анатолій Дністровий(справжнє прізвище Астафєв). Мешкає в Києві. Найвідоміші твори : "Місто уповільненої дії", "Пацики". Леся Романчук. Поетка, письменниця. Найвідоміший цикл романів "Не залишай".

17.04.2010, 08:56 #1300043	#5
literatern	Відповідь: Письменники нашого краю Юрій Завадський- поет. Ірина Мацко- казкарка, поетка, видавець.

20.04.2010, 13:56 #1303780	#8
literatern	Відповідь: Письменники нашого краю Юліан Опільський (Рудницький Юрій Львович) 8.10.1884-9.02.1937. Історичний романіст. Найвідоміші повісті "Ідоли падуть", "Діти Одіна", "Іду на ви". Лепкий Богдан Сильвестрович 9.11.1872-21.07.1941. Поет, прозаїк, літературознавець. Зб. поезій. "Стрічки", "На чужині", "З глибин душі". Цикл повістей про І.Мазепу "Мотря", "Не вбивай", "Батурин".

20.04.2010, 22:01 #1304438	#10
andriy.te.ua	Відповідь: Письменники нашого краю Цитата Допис від literatern Пропоную вписувати письменників всіх часів і по можливості інформувати їхні здобутки. Тоді вже й почну. Але з сучасних. Олександр Вільчинський переможець конкурсу "Коронація слова". Пише детективи. Найвідоміші твори: "Останній герой", "Суто літературне вбивство", "Віагра для мера". Олексій Волков переможець конкурсів "Золотий бабай", "Коронація слова". Пише детективні романи. Працює в Козівській райлікарні. Найвідоміші твори: "Виконавець", "Амністія для хакера", "Переможець отримає все". Анатолій Дністровий(справжнє прізвище Астафєв). Мешкає в Києві. Найвідоміші твори : "Місто уповільненої дії", "Пацики". Леся Романчук. Поетка, письменниця. Найвідоміший цикл романів "Не залишай". Є воно десь в інеті?

26.04.2010, 10:28 #1310557	#11
literatern	Відповідь: Письменники нашого краю Юрій Камаєв Народився в м. Кременці Тернопільської обл. Випускник Санкт-Петербурзького університету й фахівець у галузі інформаційних технологій. Автор сайту «Гоголівська академія» (gak.сom.ua). 2009 року видав дебютну збірку оповідань «Мед з дікалоном», яка потрапила до короткого списку премії «Книжка року Бі-Бі-Сі». Лауреат премії «Дебют року» від газети «Друг читача». Працює у галузі інформаційних технологій. Живе у Кременці.

05.05.2010, 23:07 #1322093	#12
Бойківчанка	Відповідь: Письменники нашого краю Володимир ВИХРУЩ ТЕРНОПІЛЬ ВЕЧІРНІЙ Тернопіль вечірній осріблює крила, І місяць голубить тремтливу росу, І пісня над містом летить серцю мила, Вливаючи в тишу чарівну красу. Тернопіль вечірній, пелюстя рожеве, Що чисте, як перша на світі любов. Всміхається небо, ясне чебрецеве, Бо вмилось навіки від болю заграв. Тернопіль вечірній привітний, барвистий! Хай світиться радість у кожнім вікні! У сонячних барвах замріяне місто Оновлену долю дарує мені.

08.05.2010, 08:25 #1324985	#13
literatern	Відповідь: Письменники нашого краю Ю́рій Володи́мирович Покальчу́к (24 січня 1941,КременецьТернопільська область, УРСР — 10 вересня 2008, Київ) — український письменник, перекладач, науковець, кандидат філологічних наук, голова міжнародного відділу Спілки письменників України. Був членом літературного гурту «Пси святого Юра». Організатор і керівник музичного гурту «Вогні великого міста», який виконує пісні на його тексти.

14.05.2010, 03:55 #1332861	#14
nacho one Модератор	Відповідь: Письменники нашого краю Бастюк Богдан Іванович народився 19 липня 1949 року. Живе у селі Мишковичі на Тернопільщині. 1972 року закінчив Львівський сільськогосподарський інститут. Працював за фахом на відповідальних посадах. Займається фермерською діяльністю. Лауреат літературних премій ім. братів Лепких (1993), ім. Уласа Самчука (2002), ім. Степана Руданського (2004). Автор книжок "Коріння" (197, "Вдома" (1987), "Дефіцитна кандидатура" (1989), "Трава у профіль" (1990), "Сільська аеробіка" (1990), "Сто мініатюр" (1992), "На кривому цвяшку" (1997), "Для дорогої родини" (1999), "Цілушка" (2000), "Сміхомаргіналії" (2001), збірки поезій для дітей "Мандрівка порами року" (2005). Також вийшли друком дві книжки з майбутньої трилогії Б. Бастюка "Сопигора": "Пасинки Європи" (1999) і "Війна у війні" (2003). Сьогодні Богдан Бастюк очолює Тернопільську обласну організацію Національної спілки письменників України. Рядки зі зміною тональності Дивилась ніч холодними очима В твоє вікно. Стелила мокрі коси На плечі вулиць… Пасмами густими Розсипала дощу пругке волосся На щоки стін у пітьмі шелестливій, На вікон порозмивані квадрати. Твій тихий сад був тим уже щасливий, Що міг собі дрімати біля хати З тобою поруч, хоч і за стіною… Спізнившись на побачення, відтак Я змок під вишнею на лаві. А за мною В кубельці під калиною їжак Вовтузився й сопів, неначе клопіт Великий мав і думав про своє… Постукував десь потяг на Тернопіль, Якому серце вторило моє. Ще спали перші півні, другі й треті, А я в саду від злості знемагав: «За що платню бере сільський електрик? Чом нАрід спати рано так ляга?» Зринає в серці, напливає в слові Далека ніч з дощами на виду, Коли я щиро заздрив… їжакові, Що жив тоді у тебе у саду… Далекої ночі у Львові Не доліта до тебе пісня туди – далеко і давно… Перелилось у ніч над містом сумного погляду вино. Блука рядками вулиць рима – невловний опівнічний птах… Даруй мені, що так затримавсь у погляду твого в гостях непроханих… На все пора На все пора – на яблука червоні, на слово, що втікає з-під пера, на гнів і страх, на вигуки погоні, лише на сумнів, брате, не пора. На все пора, - на злото листопаду, на сніг сивин, що кожного кара, на сміх Історії крізь правду і неправду. лише на розпач, брате, не пора. На все пора, - на віру і зневір’я… Бо що життя? Падінь і злетів гра. Жар-птиця губить по Вкраїні пір’я, тож нам вмирати, брате, не пора! Востаннє редагував nacho one: 14.05.2010 о 04:01.

14.05.2010, 23:37 #1333905	#15
Бойківчанка	Відповідь: Письменники нашого краю Слова: Володимир Вихрущ Музика: Владислав Толмачов *Виконує: Ніна Матвієнко* (Альбом "Найкраще")** П'є моє коріння сік землі, День лежить на білому крилі, Подих вітру схилює жита, Пролітають стомлені літа... З роду в рід кладе життя мости, Без коріння саду не цвісти, Без стремління човен не пливе, Без коріння сохне все живе. З нами линуть у добрі і у журбі Материнські очі голубі. Чарівлива пісня живить нас І сумління сповідає час. З роду в рід кладе життя мости, Без коріння саду не цвісти, Без стремління човен не пливе, Без коріння сохне все живе. Є в моїх садах мале село, Є криниця, чисте джерело, А коли вертаюсь я з доріг, Я цілую батьківський поріг. З роду в рід кладе життя мости, Без коріння саду не цвісти, Без стремління човен не пливе, Без коріння сохне все живе. Додано через 1 хвилину Слова: Володимир Вихрущ Музика: В. Кулак Виконують:Віктор ПавлікІво Бобул Вітер накличе щедротної зливи Яка із гілля пообтрушує цвіт Моє відгукнеться кохання щасливе І випурхне із-під зарошених віт. Приспів: А білі черемхи мов долі дівочі Стоять серед гаю в обіймах весни Над ними блакитність і зоряні ночі І мрії казкові забілені в сни. Білі черемхи ранкові сувої Роси вишиванка на тім полотні Що мати наткала із пряжі нової Й пошила сорочку на щастя мені Приспів. Востаннє редагував Бойківчанка: 14.05.2010 о 23:37. Причина: Пізніше додано

14.05.2010, 23:39 #1333908	#16
Mr Manson	Відповідь: Письменники нашого краю Юрій Грицина. єдине, що читав «Ілюзія багатства». норм така книга.

14.05.2010, 23:50 #1333911	#17
Бойківчанка	Відповідь: Письменники нашого краю Левко КРУПА МОЯ БЕРЕЗОВИЦЯ Звідсіль — село над кручею, а звідти — ліс, між них — покоси луг підперезали, дибкує, впершись в береги, над нуртом міст. а далі — станції дзвінкі цимбали. Бурмоче до людей чи сам до себе млин, І трепети бояться впасти в річку. Край колії все літо сивіє полин за тими, хто поїхав і — навічно... Припнули джерело під урвищем стежки, де глину ластівки беруть на гнізда. Хати хтозна-коли забігли у садки. де загубились плач і сміх, і пісня. А за гайком, на тімені горба, межа. Із-за якої не буває чварів. Там поколінь зі сто фундаментом лежать. з якого ми — у світ прийдешній парість. Додано через 6 хвилин Георгій ПЕТРУК-ПОПИК (пісня) ВИШИЛА МАМА СОРОЧКУ — Люба дружино-вкраїнко, Виший сорочку мені. Виший хрещатим барвінком, Рястом землі навесні. — Рада б я вишити, милий, Рідного краю квітки, Тільки в житті не навчилась Класти хрещато нитки. — Сестро моя, волинянко, Виший сорочку мені. Хай зацвітають світанки На сніговім полотні. — Рада б я вишити, брате, Навіть веселку саму. Йде чоловік мій до хати — Вишити мушу йому. Вишила мама старенька Білу сорочку мені. Вишила вранці-раненько При голубому вікні. Гріє сорочка та груди. Тільки у серці пече: Ой, коли мами не буде, Хто ж мені вишиє ще? 1985 Востаннє редагував Бойківчанка: 14.05.2010 о 23:50. Причина: Пізніше додано

14.05.2010, 23:59 #1333927	#18
Socio	Відповідь: Письменники нашого краю Василь ЯРМУШ (с. Острів Тернопільського району) P.S. Доречі мій недалекий родич, дякуючи йому зараз живу на вулиці під своїм прізвищем. Від розлуки посивілий камінь Цементує похоронні оди... — Мамо, мамо, — лине над полями, — Чом ти на могилу не приходиш? Ой прийди до мене на світанку В непогожу, каламутну днину, Заспівай ридаючи: — Степанку, Люлі-люлі, спи моя дитино. Смерть героя житиме віками, Смерть поета — біль всього народу... — Мамо, мамо, — лине над полями, — Чом ти на могилу не приходиш? Мамо, мамо... Хоч на мить єдину Ще прийди вечірньою порою... — Ой не встану, не зведуся, сину, Бо землі багато наді мною. — Мамо, мамо, — ген по тому боці, — Я живу у пісні ніжнокрилій... Люди, люди, сонця мені, сонця, Нащо ви плечима заступили. Я б пішов стежинкою до річки Із тобою, матінко, мій друже. ... Ой живе у світі десь Марічка, Що любила і що досі тужить.

19.05.2010, 10:03 #1339069	#19
nacho one Модератор	Відповідь: Письменники нашого краю Євген Баран - 1961 (уродженець с.Джурин Чортківського району). автор понад десяти книг, серед яких збірники літературно-критичних текстів: «Замах на міражі», «Зоїлові трени», «Звичайний читач»; книга есеїстики «Порнографічна сутність правди»; книга щоденникових нотаток та есеїстики «Наодинці з літературою». Він – лавреат престижних премій, зокрема – Міжнародної премії ім. Богдана-Нестора Лепкого (2006), ім. Григорія Сковороди (2009) за книгу "У полоні стереотипів та інші есеї". Відкрив талант Тані Малярчук. Зараз очолює Франківську обласну НСПУ

23.05.2010, 20:00 #1343961	#20
nacho one Модератор	Відповідь: Письменники нашого краю Ірина Заверуха (iren)- м.Теребовля. Учасник літпроекту Друкувалася у "PostПоступ", Севамівських "Голосах", "Склянці часу", "Четверзі" , патріотичних Голосах. Також на інтернет-ресурсах "Поетичні Майстерні" та "Гоголівська Академія". Наше літо: павутина дивних снів На килимі з трав ти мене позбирав по частинах: Я бачила небо очей твоїх лагідно-синіх; Обличчя топила у білих кудлатих хмаринах І голосу твого вдихала швидку течію; Ловила губами краплини пекучого літа; Бажала тобою усі таємниці відкрити; І ніби вода, що на спраглу пустелю пролита, Очистити, змити усяку тривогу твою. Я досі незмінно дивуюся тому, що сталось – Чуття-павутинки від доторку лиш розірвались. Нехай буде тиша, до вуст притулятиму палець, І мало-помалу нову павутину зів’ю... Крісло викреслює нас із кімнати – Так, ніби вікна не п’ятого поверху; Так, ніби можна пройти через грати Променем світла, частинкою пороху. Можна гасати з вітрами над кронами, І споглядати себе у зірках... Тільки от стіни глухими кордонами Стали – розставили нас по кутках. Ми звіряли годинники з тими, що є на вокзалах; Зупинялися потяги – ми їх заводили знову; Крокували по колу і кожну годину, як спалах Розбивали об стелю скляну і сталеву основу... Переламані стрілки ще досі ідуть нам назустріч, Але ми, як колись, не гойдаємось більше у часі, І від того, що ти цей годинник сильніше потрусиш Може випасти серце – і лишиться слід на матрасі...