Поезія та вірші, які вас вразили

[Sara]

Від цього віршу сльози навертаються... Адже саме так буває суто серед людей теж...

[СаколІк]

Цитата

Адже саме так буває суто серед людей теж...

а приклад наведеш ?
а то мені уяви аж ніяк не вистачає...
лаконічний такий собі не крикливий віршик про чуш !

[dreamy]

Я розмовляю із душею
Для неї напишу вірша
Про те, як не була твоєю
Хоч думала, що я твоя.

Для серця напишу вірша
Для того, щоб усе забути
Розв”язка вийшла ось яка-
Все сталося, як мало бути.

Для пісні напишу слова,
Нехай сумні, та про кохання
І хай мелодія луна
Усьому, що звалось чеканням.

Собі я напишу вірша,
Щоб щось згадати, щось забути
І ким для тебе я була?
Мені б хотілось це почути...

Я напишу тобі листа
Життєву прозу чорно-білу
І може, навіть, ті слова,
Що так сказати я хотіла....

[dreamy]

В. Симоненко

Коли б тобі бажав я сліз і муки,
І кари найстрашнішої бажав,
Я б не викручував твої тендітні руки
І в хмурнім підземеллі не держав.
Ні, я б не став тебе вогнем палити,
З тобою б розквитався без жалю:
Я б побажав тобі когось отак любити,
Як я тебе люблю.

[Sara]

Цитата:

Допис від СаколІк

а приклад наведеш ?
а то мені уяви аж ніяк не вистачає...
лаконічний такий собі не крикливий віршик про чуш !

приклад: тебе кохають - ти ні... ти прощаєшся з нею і йдеш не озираючись... Ти ж не знаєш що з нею... чи дивиться тобі у слід... чи йде додому і вмирає...
якщо для тебе вірш про чуш... то в мене слів немає...

[songo]

Гайдамаки - Немає хліба – співай.
Немає хліба - співай!
Немає хати - ходи, гуляй!
Голий, голодний, але свободний!
Душа по Смерті попаде в Рай.
Не маєш мови – мовчи!
Потратив гонор – сиди, дрочи!
Лихо Тобі! Не чуєш Кохання – спи,
Побачиш солодкі сни.

Хто хоче жити, тіка.
Тече поволі людей ріка.
А Ти, бродяго, Богові дякуй,
Що твоя доля не така.
Що не такий як усі,
Не робиш як твій сусід.
Як важаєш, не мовчиш, нe ховаєшся, не сциш,
Не чуєш правди, - кричиш!

Тобі закону нема,
Твоя країна Тобі – тюрма.
Не убий, не кради, а як украв, - не попади:
Мораль, з дитинства Тобі знайома.
Немає хліба – співай!
Немає каси, - ходи, гуляй!
Голий, голодний, але – свободний,
Душа по Смерті попаде в Рай!

[dreamy]

Людині потрібна людина,
Як світлу – безобрійна даль,
Як вічності – кожна година,
Як щастю потрібна печаль.
Долоні потрібна долоня –
Щоб доторк,і хліба шматок,
І усміх, і сльози солоні
Навчитись ділити на двох.
Навчитись ділити до крихти
Й захмарене, і голубе…
Людині потрібно відкрити
У іншому серці себе.
Бо тільки у серці відкрите
Крізь морок пітьми й забуття
Миттєво спалахує світло –
Пульсуюче світло життя…
Й безсмертя пронизливий подих
Тоді крізь віки пророста,
Коли він – із погляду в погляд,
Коли він – із вуст у вуста… (c)

[Allehandr0]

Я не пишу стихи,
Я не рифмую строки,
Мои слова просты,
Мои отцы не боги.
Я разведу мосты,
Я разрюблю канаты,
Нужна мне только ты,
Мне не страшны преграды!

[Sonceg]

Реальність наших днів.....

Интернет…. Все те же сайты.
Информации туманы.
Мой компьютер грузит байты
Виртуального романа.
Виртуального? и что же?
Наша встреча здесь случайность,
Только мы мечтаем все же
Пронести любовь в реальность.
Ты и я - как два кумира,
Друг для друга в этот вечер,
В своих комнатах, квартирах
Мы с тобой в мечтах о встрече
Засыпаем, а с рассветом,
После долгой бурной ночи,
Мы проснемся и отметим -
Не было ночей короче.
Мне рисует мозг картины
Нашей встречи…. Ожидание…
На страницах паутины
Скучно без твоих признаний.
Нас связали две машины:
Я на севере, ты с юга,
Только в дебрях паутины
Снова ищем мы друг друга.
Только нежность, счастье, слезы….
Постоянные вопросы:
"- Может, встретимся?"
"- Быть может!"
Ночью лишь тебя воочию
Вижу я и в снах целую
Днем же мотор рисует
"Я тебя ……." И многоточье…

[Roksolana]

Не будет в нашей книге новых глав,
Былых историй строчки расплылись,
Погибли чувства, с высоты упав,
А новые, увы, не родились.
Я всё стерплю - я сильная, пойми,
Узнаю, как попасть на край земли,
Как сердце улыбается, любя,
Уже не от тебя, не от тебя.

(с)

[Орлятко]

Я, вновь один.
Я, пустота,
Я, сам себя сжигаю в пепел,
Ты, ты часть меня,
Ты, часть того, во что я сам не верил.

Я кровью льюсь по стенам,
Меня так мало,
Возьми меня в ладони,
Не отпускай, не надо!

Прости, держусь в твоих руках,
Забудь, не отпускай меня,
Смотри, кто я без тебя,
Смотри на меня!
Кто я! Без тебя!

Лишь остается крик,
Лишь остаётся вздох,
И ты закрыла глаза,
Ты потеряла меня,
Ты забываешь о том кто я

Забудь, закрой, прости, я буду где-то рядом с тобой.
Забудь,закрой,прости, я буду за тобой лететь!

[Vitaminka]

О як же тяжко совісті живеться,
Вона старається і вдень і серед ночі,
Та з того лютий гріх лише сміється –
Ніхто ще не глядів у свої очі...

Відчуйте... Це неймовірно... Можливо, відкриється одна проста істина...
Можливо, вона вже відкрилася, зрозумілася, відчуйте її знову...

Роман Скиба

Хай чекають снігу
Сни мої кошлаті
Хай чекає снігу
Ваш старенький світ.
Котику сіренький,
Не ходи по хаті…
Котику сіренький,
Буде все як слід.
Ще не шле вам вітер
Згублені конверти.
Тільки ходить слідом
Тінню за плечем.
Може справді є хтось,
Стверджуючий вперто,
Може справді є хтось
Впевнений іще…
Що тоді в хурдельний
Вечір Миколаїв,
У ліхтарнім блиску,
В мокрому льоду,
Я не весь забувся
І не все зоставив;
Я близенько-близько,
Я колись прийду.
Теплі щоки вікон
У пожовклій ваті,
Незнайомий присмерк
Так знайомо зблід.
Котику сіренький,
Не ходи по хаті:
Котику сіренький,
Буде все як слід.

[M@cro$]

Ти заплуталась у собі, як у чарах чарівниця
То ти, як весна розкута, а то скромна, як черниця
Я шукаю тебе справжню, уві сні твоїм чатую.
Ти заплуталась у собі, але я тебе врятую

Приспів:
Я візьму тебе у подорож на той бік надії,
Де ще вчора наші завтрашні здійснилися мрії.
Там нема добра і зла, лише зірки, птахи та квіти
Там ніхто не заважатиме тобі мене любити

Я ніяк не розумію, де бажань твоїх початок.
Ти ховаєшся у примхи, а я знов стою на чатах.
Тільки ти не думай, люба, що я плачу чи лютую
Ти заплуталась у собі, але я тебе врятую

Приспів

(С) Н.Три - Тобі мене любити
П.С. І хто після таких текстів скаже, що уа-музік - мастдай?

[Vlodko]

Дещо з лірики Павличка, щоразу відкиваю для себе все нові сторони його творчості:
Між персами твоїми – жолобок,
Задолина життя і пропадання,
Туди, немов нитки в один клубок,
Збігаються мої думки й жадання.
Там погляд мій свої стежки снує,
Вникаючи крізь блузу і сорочку,
Зникає дивно там єство моє,
Мов крапля на вишневому листочку.
Та ні, я виникаю із води,
Мов рятувальна виспа в океані.
І починаються мої важкі труди
Між горами на тій святій поляні. На мене сходить воля звідтіля,
Де є одна гора, а поруч – друга.
І твої груди тверднуть, як земля,
Яка, немов рятунку, прагне плуга.

[Silence_Liza]

дещо з юмара. з того, що вивчаю на пам'ять.

Пихатій дамі.

Приблуда я й бастард, якщо послухать вас.
Та висловлю припущення логічне,
Що часто лапу піднімав собака Час
На ваше дерево генеалогічне.

(с) Патрік Томас Дікінсон

*************

Мужайтеся, невігласи.

Гнітила безліч літ мене одна і та ж гризота,
Що Одена я не читав, Макнейса, Еліота.
Тепер все, друзі, навпаки: не знає радість меж,
Бо Чосер, Мільтон, Поп, Шекспір їх не читали теж.

(с) Джастін Річардсон

)))))))))

[skif]

Цвинтар кохання.
Мільйони гробів,
Та нема тут свічок,
Нема і вінків.
Навколо цієї сумної оселі
Птахи лиш співають
Пісні невеселі,
І чорні могили
Купаються в смуті.
Ось зовсім ще свіжі,
Ось старі і забуті.
На кожній могилі
Ростуть диво-квіти,
Барвисті пелюстки,
Ясні самоцвіти.
А ці дивні квіти –
Ненароджені діти,
Усі жертви зради,
Розлуки і муки.
А зрада, ніколи вона
Не дрімає.
З світанку до ночі
І з ночі до ранку
У чорній одежі
По світу блукає.
І знов десь помре
Нещасливе кохання,
І місце займе
Серед цього зібрання,
Три метри вглиб,
Зверху прах забуття,
А замість хреста-
Розбиті серця...
Цвинтар кохання
Всіх людей і часів-
Мільйони могил,
Мільйони гробів.

Довченко Александр

[Thom Yorke]

***
За хвилину до того як випаде дощ,
ти відчуєш як шкіра вібрує під тиском
ще не впалих крапель, вони ляжуть уздовж
твого тіла і враз його стиснуть.

Так легкі голуби, на вулицях кинуті,
відчувають смак їжі за мить до годівлі.
Так солдат, що за хвилю має загинути,
відчуває деформації у власному тілі.

Сміх, що має назавтра до мене прийти,
розпізнаю сьогодні поміж плачу я.
За хвилину до того як з явишся ти -
Я тебе передчую

[sredizemec]

Я люблю усталый шелест
Старых писем, дальних слов...
В них есть запах, в них есть прелесть
Умирающих цветов.

Я люблю узорный почерк —
В нем есть шорох трав сухих.
Быстрых букв знакомый очерк
Тихо шепчет грустный стих.

Мне так близко обаянье
Их усталой красоты...
Это дерева Познанья
Облетевшие цветы.

Максимилиан Волошин 1904 г.

[sredizemec]

В темной комнате свет пробежал по стене -
Чей-то рай легковой катится...
Ах, как на крыше в рубашке, прилипшей к спине,
Хорошо в летний дождь плачется.


Не пристанет никто: "Что с тобой? Что с тобой?"
И не надо в ответ думать,
И сглотнув горький ком с дождевою водой,
Можно с крыши на все плюнуть.

Можно в скользкий наклон, задыхаясь, стучать,
Можно пятками жесть выгнуть
И в простуженный гром дрянь любую кричать,
А потом взять да вниз прыгнуть.

И ничем не помочь - что словами сорить,
Если сам весь в долгах тоже.
Что не дожил, не прочь я тебе подарить -
Да другим эту жизнь должен.

В темной комнате свет пробежал по стене -
Чей-то рай легковой катится...
Ах, как на крыше в рубашке прилипшей к спине,
Хорошо в летний дождь плачется.

1986 митяев