московський патріархат

[nacho one]

Цитата:

Допис від Torres

Патріарх Кирил пожартував з приводу українського громадянства
джерело http://unian.net/ukr/news/news-329943.html

Петросян в молодості просто.йому б з Аншлагом їздити,а не молебні правити!

[Dan]

ось вам і 2
після вище-наведеного негативу у них ще й проблеми дружби із здоровим глуздом
http://infoporn.org.ua/2009/08/10/mo...ut_kalashnykov

Цитата

У Києві в урочищі Китаєво триває силова громадянська акція із повернення нерухомості та майна, що були незаконно захоплені монахами Свято-Троїцького чоловічого монастиря (Китаївська пустинь). (Належить до УПЦ Московського патріархату).

[Viaa]

І цю тему підніму - голосуйте самі і дивіться н арезультати голосування. І думайте.

[mallinec]

то не російська а старословянська .

[Dan]

Цитата

Допис від mallinec

то не російська а старословянська (сербська, болгарська, староруська разом)

староболгарська трутню

але яка різниця, як нею "за царя Миколу, вседержителя всія Русі" моляться ... вономені треба ? щоб моїми вустами та злодія возвеличувати ?

[riznyk]

Цитата

Допис від mallinec

то не російська а старословянська (сербська, болгарська, староруська разом)

та не відмазуйтесь
хоч самі вірите в те, що говорите?

[mallinec]

сербська, болгарська, староруська разом

[Monax]

Цитата

Допис від mallinec

Що в результаті бачимо УГКЦ УРКЦ УАПЦ УПЦ кп правлять свої служби на українській, звісно Бог ту мову розуміє але не забувайте що цього тримались наші діди і в церковних питаннях багато чого не можна змінювати тому що це може призвести до розколів ті що вже змінили і є розкольниками.

Так що, ви виступаєте проти того, щоб населення розуміло які воно молитви читає і що на Службі Боіжій відбувається, а просто завчило для себе послідовний ряд рухів? Чому можна служити на російській (чи як ви та її називаєте) і не можна служити на українській, адже російська чи давньоруська, не були канонічними мовами при богослужіннях, споконвіку це була грецька та латинська мови.

[Dan]

Цитата

Допис від mallinec

Dan - дякую за комплімент. В почаєві відносять її до (сербська, болгарська, староруська разом).

Ваші політики до старословянської (староболгарська) можуть хоч тюркську відносити, але своє слово історики сказали давно

Цитата

Допис від mallinec

Dan - питаєте яка різниця ? Наші прадіти ходили до церкви де чули цю мову, вона не є розмовна а є церковна і то не за царя Миколу , святі отці а саме Лаврентій Чернігівський пророкує нам щоб ми цієї мови тримались . Що в результаті бачимо УГКЦ УРКЦ УАПЦ УПЦ кп правлять свої служби на українській, звісно Бог ту мову розуміє

ви ставите питання мови ПОНАД питання Віри
i питання підпорядкування церковних ієрархів ПОНАД питання Віри

Цитата

Допис від mallinec

але не забувайте що цього тримались наші діди і в церковних питаннях багато чого не можна змінювати тому що це може призвести до розколів ті що вже змінили і є розкольниками.

а давайте підемо зе дальше, і повернемося до арамейської, якою розмовляв Ісус ?

Додано через 1 хвилину

Цитата:

Допис від riznyk

та не відмазуйтесь
хоч самі вірите в те, що говорите?

у мене таке враження, що що піп сказав - те і правда

[riznyk]

Цитата

Допис від mallinec

riznyk вірю тому що знаю російську добре. Щось вона аж ніяк на літургіях не смахує на російську чи китайську.

і старослов"янську, напевне, знаєте не гірше.
і це дає вам можливість об"єктивно порівнювати

[WakS]

Думаю, цікаво було б почитати нові "перли" патріарха Кирила.

В.Шендерович

Митрополит Кирилл назвал землетрясение на Гаити божьей карой.

Не размеры социальной катастрофы так назвал он, а - вот само сейсмологическое воздействие… Стало быть, озирая карту мира, Всевышний набрел глазом на Гаити, огорчился, присмотрелся, огорчился еще сильнее – и, решив как-то выразить свое отношение к этому политическому беспределу, сдвинул под Гаити пару-тройку тектонических плит.

Получив на выходе двести тысяч трупов, Господь счел вопрос исчерпанным, и тут в дело вступил патриарх Кирилл из Русской Православной Церкви (медиума ближе у Господа не нашлось). И Кирилл все для непонятливых растолковал.

Надо заметить, что вышеозначенный патриарх, носящий на запястье тикающую цацку из белого золота за тридцать тысяч евро, уже давно взял на себя функцию божьего медиума и хорошо освоил этот нравоучительный репертуар.

Надо заметить также, что обличенный Кириллом, погрязший в стяжательстве западный мир вторую неделю собирает миллиарды долларов для помощи несчастному Гаити. В отличие от России, которая все, что могла, отдала Уго Чавесу и острову Науру за признание оттяпанной у грузин Абхазии и свободных денег в настоящий момент не имеет.

Надо заметить также, что в плане социальной справедливости и гражданского самосознания Россия продолжает уверенное движение в сторону того самого Гаити, и пока РПЦ кадила администрации, у нас тут завелись и тонтон-макуты, и национальный лидер, все больше напоминающий папу Дока Дювалье.

Короче. Если предположить, что Господь наблюдает сейчас за политической картой мира, выбирая место для очередного сеанса назидания, то я бы порекомендовал патриарху реже бывать на родине - и чаще прислушиваться к звукам из-под земли

Злизано: http://www.svobodanews.ru/content/ar...#ixzz0dSwkXlkX
Under Creative Commons License: Attribution

[mallinec]

Преподобний Лаврентій Чернігівський



Ось цей святий пророкував триматись церковнословянської мови як рідної матері , зверніть увагу в статті до нього приходив за благословінням митрополит Володимир і святий тоді вже казав що той буде митрополитом.
http://religions.unian.net/ukr/detail/3562 ось тут ще цікава стаття про діда патріарха Кирила, зверніть увагу що московська влада робила із його дідом !

Владислав ДЯТЛОВ
Частина перша. Дорога до Чернігова
Стародавній Чернігів... Ніби Київ у мініатюрі... На пагорбах правого берега річки - так само церкви і монастирі. Тільки пагорби - нижчі за київські, Десна - вужча за Дніпро, а відстань між храмами і монастирями - менша, ніж у столиці.
Спасо-Преображенський собор у центрі древньої Чернігівської фортеці - ровесник Софії Київської. А колишній Троїцько-Іллінський монастир - побратим Києво-Печерської Лаври. Як і Лавра, він був заснований преподобним Антонієм Печерським і спочатку існував у печерах. Після святого Антонія в Чернігові у різні часи були інші подвижники, яких знала вся Україна.
На початку двадцятого століття, коли вожді революції оголосили Богові війну, здавалося, що православний Чернігів тепер житиме лише у спогадах. Але сталося диво - Господь відкрив тут ще одне джерело, біля якого люди зігрівалися Божественною благодаттю. Тим джерелом був преподобний старець Лаврентій Чернігівський, до якого з різних куточків країни йшли як віруючі, так і ті, хто лише шукав дорогу до Храму...
Народився майбутній подвижник у 1868 році в селі Карильському на Чернігівщині у родині простих селян Євсевія та Христини Проскур. При хрещенні хлопчику дали ім'я Лука. Крім Луки, у Проскур було ще чотири сини і дві доньки. Євсевій рано пішов із життя, а Христина важко хворіла і часто навіть не піднімалася з ліжка. Тому Лука мав виконувати у домашньому господарстві як чоловічу, так і жіночу роботу. І все це не зважаючи на кульгавість, яку він отримав малюком, сильно вдаривши ногу.
Хлопець виявився здібним у всякій справі, за яку брався. У школі Лука випереджав ровесників, і йому доручали займатися з молодшими учнями. Був у нього і особливий хист - музичний. Лука рано навчився грати на скрипці й співати у церкві. Швидко засвоївши весь порядок церковної служби, він відчував себе в храмі, неначе у рідній стихії, і у чотирнадцять років уже самостійно керував хором. Лука жив богослужінням, у якому - коли його знаєш і молишся щирим серцем - відкриваєш для себе усю глибину християнства, знаходиш усю правду про Бога і про людину.
Усе уважніше прислухаючись до цієї священної правди, Лука у юному віці відчув покликання до повноти молитовного життя - чернецтва. Але лише після смерті матері, за якою він доглядав, двадцятитрирічний Лука зміг піти до монастиря. Він став послушником найближчої до села Карильського Миколаївської Пустинної Рихловської обителі. У Рихловському монастирі Лука керував хором ченців. Про талановитого регента дізнався владика Антоній, єпископ Чернігівський, і розпорядився перевести Луку до Троїцько-Іллінської обителі у Чернігів. Маючи дар прозорливості, владика Антоній передбачав майбутнє Луки і казав: "То такий Лука, у якого про все будуть запитувати!"
Почувши, що його переводять до Чернігова, Проскура засмутився: він не хотів залишати обитель, яку встиг так полюбити. Заснувши в сльозах, послушник побачив видіння: з церковної паперті його благословляла Сама Пречиста, зображена на іконі. Наступного дня Лука вирушив у дорогу.
Увійшовши до Свято-Троїцького собору, Лука зупинився вражений: перед ним був той самий Образ Божої Матері, який він бачив уві сні - уславлена чудесами Іллінська ікона! Місця сумнівам не залишалося: Сам Господь і Його Пречиста Матір вели Луку до Чернігова. Прийшла його черга вписати свою золоту сторінку в історію Троїцько-Іллінського монастиря!
У цій обителі Лука був пострижений у чернецтво з ім'ям Лаврентій. 28 серпня 1916 року єпископ Чернігівський Пахомій возвів отця Лаврентія у сан священика. Відбулося це в Успенському Єлецькому монастирі. Єлецька обитель знаходиться поруч із Троїцько-Іллінською. Вона заснована в давньоруські часи на місці, де у 1060 році на ялині чудесно явилася ікона Божої Матері, названа Єлецькою.
Послухом отця Лаврентія у монастирі було регентство. Крім того, з-поміж інших ченців його вирізняв особливий дар молитви: не кожен умів молитися так, як отець Лаврентій. То було заповідане подвижниками давніх часів постійне звертання до Бога серцем, очищеним від пустих думок. Очищеним через тривалу внутрішню боротьбу. Ця боротьба давала великий духовний досвід, яким отець Лаврентій ділився і під час богослужінь, і у бесідах з людьми. Якось, відправивши службу в рідному селі, отець Лаврентій сказав племінниці: «Вам важко на землі працювати, а нам важко за всіх молитися. Ми теж добре потіємо!»
Ті, хто знав преподобного, з часом помітили, що Господь відкриває у ньому ще один дар - прозорливість. Що подвижник провіщав - те відбувалося. Цей дар найближчим часом мав допомогти врятувати чимало душ...
Частина друга. Старець



У 1917 році отцю Лаврентію йшов п'ятдесятий рік. На відміну від багатьох священиків та ченців він не був розстріляний чи відправлений у заслання. Бог судив йому залишитися з тими, хто не потрапив у табори, але жив у духовній неволі, аби допомогти їм зберегти віру чи знову віднайти її.
Коли почали закривати обителі й церкви, отець Лаврентій казав віруючим: «Бережіть книги - вони будуть потрібні. Ще будуть і монастирі, і архієреї».
За даною йому прозорливістю, преподобний знав, що причиною відкриття у майбутньому храмів і монастирів буде війна - та, яка увійде в історію як Велика Вітчизняна. Чоловіки будуть тоді на фронті і переважно жінки відроджуватимуть місця молитви. Придивляючись до парафіян, які відвідували богослужіння в монастирі, отець Лаврентій подумки виділяв дівчат, чию долю бачив у чернецтві. Преподобний прищеплював їм любов до церковного співу, навчав цій справі, налаштовував на особливий духовний настрій, підказував, де знайти роботу, опікував, як рідний батько, і молитовно охороняв.
Проте Троїцько-Іллінську обитель зрештою закрили, і старець переселився до однієї благочестивої удови, яка мешкала у будинку неподалік Іллінської церкви. Цей храм ще деякий час діяв як парафіяльний. Коли ж довелося і звідти піти, отець Лаврентій став звершувати таємні богослужіння у себе вдома. Будинок на вулиці Гліба Успенського у Чернігові, який є свідком тих служб, зберігся й досі. Сюди, намагаючись не привертати уваги сторонніх очей, на молитву, на сповідь та за порадою старця йшли численні духовні чада отця Лаврентія У тому числі дівчата, з яких він у Іллінській церкві встиг створити окремий хор.
Минали роки. Старець постував і невтомно молився за батьківщину, яка стогнала під владою богоборців. Провіщаючи майбутню війну, він оплакував величезні страждання, які чекали на співвітчизників. Казав, що війна буде карою за безбожне життя, але саме вона примусить згадати Бога, і лютий ворог невдовзі буде розбитий.
Восени 1941-го преподобний втішав бійців, які відступали, пророкував, що повернуться з перемогою. Пізніше він отримав багато листів з подякою за молитви.
Коли окупанти, прагнучи завоювати симпатії жителів, дозволили у Чернігові відкрити церкви, старець зібрав дівчат, якими опікувався, і благословив на відродження Троїцько-Іллінської обителі. Тепер монастир став жіночим, а отець Лаврентій був його духівником і регентом.
Обитель потребувала ремонту. Робити його довелося у холоді. Одного разу черниці, які не могли розмішати тверду від морозу глину, запропонували отцю Лаврентію відкласти роботи до теплої пори. Батюшка підійшов до посудини з глиною, постояв, помолився, перехрестив її і благословив довершити справу. Сестри спробували мішати глину - а вона не тільки м'яка, а навіть тепла. Так преподобний на власному прикладі засвідчив Істинність Христових слів: "Якщо перебуватимете в Мені, і слова Мої у вас будуть, то, чого б ви не захотіли, просіть, і буде вам" (Євангеліє від Іоанна 15, 7).
Пасху 1942 року святкували вже у відновленому Свято-Троїцькому соборі. Але прозорливий старець попереджав: після його смерті обитель вдруге закриють. І закликав робити лише необхідний ремонт, а кращі сили віддати молитві - адже то головна справа ченця. Коли скаржилися на погані дошки, отець Лаврентій сказав: „Ну, років на двадцять вистачить, а там - що Бог дасть".
У відновленому монастирі преподобний усіляко дбав про розвиток свого хору. Коли приходили нові черниці, він навіть тих, хто, здавалося б, не мав слуху і голосу, благословляв ходити на крилас. І, по молитвах старця, ці сестри співали. "Божа Матір любить церковних співців", - говорив своїм чадам отець Лаврентій. І додавав: "Учіть ноти!"
До старця в обитель йшли і йшли люди. Просили його молитви, поради і просто уваги до свого болю. Деякі йшли, не знаючи, про що запитувати - вони хотіли побачити отця Лаврентія, про якого чули від інших. Так одного разу до старця прийшла і сімнадцятирічна Ганна Іваненко - його майбутня пострижениця, нині настоятелька Єлецького монастиря у Чернігові ігуменя Амвросія.
У своїй келії матінка Амвросія зберігає ковіньку преподобного Лаврентія. Він привіз її зі Святої Гори Афон, паломництво на яку здійснив ще у дореволюційний час. Зроблено ковіньку з афонського дерева. Тепер вона сама є святинею, прикластися до якої прагнуть православні паломники, що відвідують Чернігів. Поділившись із ними спогадами про старця Лаврентія, матінка Амвросія перед прощанням благословляє їх ковінькою.
У роки війни часто бувало, що старець говорив про повернення тих, кого вважали загиблими, і навпаки - іноді благословляв молитися за упокій душ людей, смерть яких офіційно не була підтверджена. Так, одна черниця попросила благословення молитися за упокій сестри, яка нібито загинула у селі, усіх мешканців якого спалили фашисти. Отець Лаврентій запитав: "А чи допомагала вона тобі?" Черниця відповіла, що допомагала, давала картоплю і молоко. "Тоді вона ані у вогні не згорить, ані у воді не потоне", - сказав батюшка. Через деякий час з'ясувалося, що жінка та втекла від фашистів і врятувалася.
Коли одна з дівчат, якими отець Лаврентій опікувався, прийшла до старця сказати, що її вивезуть у Німеччину, той відповів: "Ніхто з моїх чад нікуди не поїде!" І дійсно, ніхто з тих, хто отримав виклик на збірний пункт, в ешелон не потрапив: одна дівчина переховувалася у батьків, інших останньої миті відпустили...
Побачивши отця Лаврентія, навіть невіруюча людина могла сказати: "Воістину, є Бог у світі! І Він є Любов!"
Якось у день Ангела інокині Анни - майбутньої матінки Амвросії - старець під час трапези раптом відклав ложку і сказав келійниці: "Піди подивися, там хтось прийшов. Нехай увійде сюди". Надворі келійниця побачила жінку, яка плакала і просилася до отця Лаврентія. Келійниця обіцяла пустити її, коли старець пообідає. А сама повернулася у хату і сказала: "Обідайте, отче. Там нікого немає". Отець Лаврентій узяв кілька ложок і знову підвів сиву голову: «Там, як кажуть, хтось завітав. Поклич її!" "Та нікого там немає. Обідайте спокійно", - відповіла сестра. Старець узяв ще ложку, потім поклав її й голосно мовив: "Я кажу тобі: там стоїть жінка і плаче. Піди поклич її". Він поговорив із нею віч-на-віч і вона пішла заспокоєна. Повернувшись до столу, отець Лаврентій запитав у келійниці: "Як ти могла обідати, коли бачила, що людина плаче?"
До старця не раз зверталися з питанням, який шлях обрати - чернецтво чи благочестя в миру? Коли питала людина, духовно спроможна прийняти чернецтво, отець Лаврентій радив іти саме цим шляхом. Але його прозорливе око бачило й інші долі.
А одного разу до старця прийшов юнак, який хотів стати священиком, але не був певен, чи є на те воля Божа? Тоді майбутній Предстоятель Української Православної Церкви Блаженнійший Володимир, Митрополит Київський і всієї України отримав від преподобного Лаврентія благословення на священицьке служіння.
У питаннях, з якими зверталися до отця Лаврентія, - уся палітра тривог і страждань земного життя. Одні - незмінні від Адамового падіння. Інші - відбиток епохи. Те, з чим йшли до старця наші діди і батьки, тривожить і нас сьогодні. Кожен йшов зі своїм, усім отець Лаврентій допомагав, але всі настанови отця Лаврентія мали єдиний знаменник: слід дорожити любов'ю Христа до людей, довіряти Христу, іти з Ним від народження і до вічності, жити Його Євангелієм, яке можна правильно зрозуміти лише у Церкві.
Частина третя. Слава землі Чернігівської
Ще у 1942 році, переселившись із будинку біля Іллінської церкви у монастирську келію, отець Лаврентій сказав: "Ну, тут хто житиме вісім, а хто і більше". Як потім з'ясувалося, він мав на увазі дату своєї кончини. Час цей наближався. Тілесні сили подвижника танули. Одного разу сестрі, котра водила старця у церкву, спало на думку, що, якби могла, віднесла б отця Лаврентія прямо на хори. Несподівано батюшка посміхнувся: "Ге! Як то кажуть, взяла би на руки та й віднесла на хори - та сили немає. Спаси тебе Господи, що так подумала".
19 грудня 1949 року, у день святителя Миколая, старець востаннє відвідав храм. Після служби отця Лаврентія принесли у келію, і він сказав: "А тепер до Водохреща або поправимося, або вирушимо". До Водохреща залишався місяць. Увечері 19 січня 1950 року, коли в храмі йшла служба, сестра, яка доглядала батюшку, повідомила іншим, що старець відходить. Люди потяглися до келії преподобного, щоб попрощатися з ним. Отцю Лаврентію запропонували прийняти найвищий ступінь чернечого постригу - схиму. І тут з'ясувалося, що подвижник був схимником уже двадцять сім років. О 21 годині 45 хвилин святий старець схиархімандрит Лаврентій Чернігівський відійшов до Господа.
До гробу батюшки тягнувся нескінчений потік людей. У день відспівування вони заповнили не лише собор і всю монастирську площу, але й вулиці біля обителі. Коли труну перенесли до усипальниці під собором, черниці схилилися над преподобним і плакали так, що владика Іаков не витримав і пішов: його серце ледь не розривалося від жалю. Тільки на сороковий день гріб опустили в кам'яну гробницю, вимурувану сестрами в усипальниці. Преподобний почивав серед видатних Чернігівських архієреїв, у головах найвідомішого з них - архієпископа Філарета (Гумілевського), який був і добрим пастирем, і великим церковним ученим дев'ятнадцятого століття.
Після кончини старець являвся деяким зі своїх чад. Одній черниці, яка відчувала, що не навчилася поки любити сестер, він сказав: «Любити треба усіх. Любов - то велике діло. Нікого не ображати і відповідати на зло добром. А думки - це вітер". Іншу черницю, яка думала, що ніяк не зможе врятувати свою душу, втішав: "Спасіння - у сповіді й у причасті".
Як і попереджав преподобний Лаврентій, у 1960 році його обитель закрили вдруге. Але мощі подвижника почивали на своєму місці. І був час, коли біля віконця над усипальницею святого з'являлися білі троянди. Їх приносив єпископ Чернігівський Володимир - той самий, якого старець назвав майбутнім митрополитом Київським. У 1968-71 роках він керував Чернігівською єпархією. То була його перша кафедра.
У ювілейному 1988 році, коли відзначали тисячоліття Хрещення Русі, територію і будівлі колишньої Троїцько-Іллінської обителі повернули Церкві. Свято-Троїцький храм став кафедральним собором Чернігова. У келіях розмістилися єпархіальне управління і духовне училище регентів. А 22 серпня 1993 року нетлінні мощі старця Лаврентія було перенесено з усипальниці до собору. Так відбулося приєднання преподобного до лику святих. Цієї події чекала вся Україна. Багато людей пам'ятали батюшку, усюди пролунала слава угодника Божого.
І зараз до отця Лаврентія, як і десятиліття тому, знову йдуть зі своїми радощами і скорботами тисячі людей. І дехто досі, за звичкою, називає батюшку "дідусем" - яким знав його у роки свого дитинства...
В ім'я преподобного Лаврентія Чернігівського освячено один із нових монастирів Української Православної Церкви. Збудований він у селі Вересоч Куликівського району Чернігівської області. Заснування цієї обителі провіщали духовні чада святого старця - схиархімандрит Никифор і архімандрит Феодосій. Пророцтво збулося у 2002 році.

[Dan]

попалася стаття на очі про життя преподобних і т.п.
наводжу читату

Цитата

Святые отцы часто дружат с политиками, а кто-то и участвует в политических компаниях. Вспомнить хотя бы, как настоятель Киево-Печерской Лавры владыка Павел баллотировался в Киевраду по спискам Компартии, а в итоге стал депутатом от Партии регионов. Кстати, тогда же появилась и его налоговая декларация, из которой следовало, что он владеет квартирой и земельным участком в Киеве, а также двумя автомобилями "Mercedes Benz S-320" и "Mercedes Benz S-550".

і е. бабло рулить
тут і лінк на всю статтю http://infoporn.org.ua/2010/03/23/ce...svyaschennykov

[Oksanochka]

Чи дійсно МП за СРСР?





Московские попы колдуют за восстановление СССР



Кризис оказал неблаготворное влияние на душевное здоровье русских попов из казённой ФСБ-РПЦ. Чекисты в рясах приступили к колдовским ритуалам для восстановления СССР.

Они взяли землю в беларусском Бресте и посыпают ей, бормоча заклинания, внешние границы бывшего СССР, в частности на Южном Кавказе, в Украине, странах Балтии, Средней Азии, чтобы снова вернуть эти земли под власть кровавого русского зверья.

Попы посыпают «освященной» ими землей также внешние границы оккупированных стран на востоке Сибири и Дальнего Востока, чтобы удержать их в составе разваливающейся России и продлить «благосостояние» кровавого русского зверья за чужой счет.

Ответственной за обеспечения беспрепятственности колдовских действ назначена банда «пограничное управление ФСБ». Как русские попы собираются колдовать и «духовно освятить», например, объекты притязаний русских на грузино-турецкой или литовско-польской границах и кто там разрешит им сатанинствовать, не сообщается, т.к., видимо, составляет государственную тайну Российской Федерации.

Скорее всего, попы приедут туда с сатанинской землей тайно, сбрив бороды, под видом туристов.

http://www.kavkazcenter.com/russ/con...18/70727.shtml

[riznyk]

Цитата:

Допис від Oksanochka

Чи дійсно МП за СРСР?




Московские попы колдуют за восстановление СССР


Кризис оказал неблаготворное влияние на душевное здоровье русских попов из казённой ФСБ-РПЦ. Чекисты в рясах приступили к колдовским ритуалам для восстановления СССР.

Они взяли землю в беларусском Бресте и посыпают ей, бормоча заклинания, внешние границы бывшего СССР, в частности на Южном Кавказе, в Украине, странах Балтии, Средней Азии, чтобы снова вернуть эти земли под власть кровавого русского зверья.

Попы посыпают «освященной» ими землей также внешние границы оккупированных стран на востоке Сибири и Дальнего Востока, чтобы удержать их в составе разваливающейся России и продлить «благосостояние» кровавого русского зверья за чужой счет.

Ответственной за обеспечения беспрепятственности колдовских действ назначена банда «пограничное управление ФСБ». Как русские попы собираются колдовать и «духовно освятить», например, объекты притязаний русских на грузино-турецкой или литовско-польской границах и кто там разрешит им сатанинствовать, не сообщается, т.к., видимо, составляет государственную тайну Российской Федерации.

Скорее всего, попы приедут туда с сатанинской землей тайно, сбрив бороды, под видом туристов.

http://www.kavkazcenter.com/russ/con...18/70727.shtml

[scorpik]

Цитата:

Допис від Oksanochka

Чи дійсно МП за СРСР?





Московские попы колдуют за восстановление СССР



Кризис оказал неблаготворное влияние на душевное здоровье русских попов из казённой ФСБ-РПЦ. Чекисты в рясах приступили к колдовским ритуалам для восстановления СССР.

Они взяли землю в беларусском Бресте и посыпают ей, бормоча заклинания, внешние границы бывшего СССР, в частности на Южном Кавказе, в Украине, странах Балтии, Средней Азии, чтобы снова вернуть эти земли под власть кровавого русского зверья.

Попы посыпают «освященной» ими землей также внешние границы оккупированных стран на востоке Сибири и Дальнего Востока, чтобы удержать их в составе разваливающейся России и продлить «благосостояние» кровавого русского зверья за чужой счет.

Ответственной за обеспечения беспрепятственности колдовских действ назначена банда «пограничное управление ФСБ». Как русские попы собираются колдовать и «духовно освятить», например, объекты притязаний русских на грузино-турецкой или литовско-польской границах и кто там разрешит им сатанинствовать, не сообщается, т.к., видимо, составляет государственную тайну Российской Федерации.

Скорее всего, попы приедут туда с сатанинской землей тайно, сбрив бороды, под видом туристов.

http://www.kavkazcenter.com/russ/con...18/70727.shtml

.

[Бойківчанка]

Цитата

Патріарх Кирил хоче полетіти в космос

Патріарх Московський і всієї Русі Кирил висловив бажання відправитися в космос.

Про це розповів голова Роскосмосу Анатолій Пермінов під час чаювання з космонавтами, які в грудні 2010 року відправляться на МКС, повідомляє ІМК з посиланням на російські ЗМІ.

За словами Пермінова, у минулому патріарх виконав 19 тренувань на літаку «МіГ» та здійснював усі фігури вищого пілотажу.

Раніше глава РПЦ зазначав, що церква схвалює всі заходи, що проводяться на навколоземній орбіті. Крім того, священнослужитель цікавився роботою центру підготовки космонавтів.

http://zik.com.ua/ua/news/2010/12/01/259489

[FOREST]

Ось тут дуже точно киРИЛО говорить по те що він думає про свою "паству" , не скриваючи :
http://www.youtube.com/watch?v=ZKdvl...embedded#at=47

[dommira]

Всі побачили?