Справжні велосипедисти. Скалат.

[Zombie [Coffe]]

Зима. Так не хочеться вірити, що вона буває. Та зрадливі дерева жовтіють і жбурляють своє вбрання вітру на потіху, щоб натомість перемерзнути крижаним дощем і вкінці вкритися білими пуховими ковдрами снігу. Жирні гуси готуються до вічного життя потойбіч сонця - не сичать, не тріпочуть крилами, а лише філософськи прибираються з дороги, щоб вчасно зігрітися в купі з кислими яблуками у печі дбайливої господині. І земля пронизливо відлунює холодом і мрякою, і болото з останніх сил хляпає з протекторів на обличчя, одяг, сумки, перехожих. І навіть собаки з тої літньо-зимової переверзії, чи то з жалю до тих, насправді голих, постійно замерзаючих, вдягнутих у синтетичний мотлох двоногих прямостоячих, ходячих, прямо плазуючих, пустуючих, їдучих велосипедистів - не гавкають, не женуться а лише проводжають довгими сумними поглядами, як в останню путь – десь так.
Лише смереки та Еразел твердо стоять на літі і необережною своєю зеленню стверджують сонце і тепло, і що земля пласка, а сонце вічно світить і гріє, а кити і слони з іншого боку тримають на собі це все випадкове явище, що складається з атмосферних опадів середнього ґатунку, чотирьох чи п’яти градусів тепла, слава богу – не морозу; асфальтових і ґрунтових доріг, осель, хатин, кам’яниць, церков, костелів, корів, лісів, лисиць, зайців, щурів, польових мишей, скирт соломи, що так добре захищають від вітру відчайдушних мандрівників, що за мапою прямують собі доти поки крутяться колеса і ноги. Хоча мабуть про це думає тільки Еразел. А смереки собі довільно ростуть, сохнуть падають, гниють, а деякі згоряють у багатті, аби відігнати дощ, холод, вітер і смуток, туристам, про яких пси, що гріються у своїх прибрамних будах, будуть ще довго переповідати (перегавкувати) своїм нащадкам у контексті незбагненності людини як істоти, яка безтями доводить собі та їм, псам, зокрема, що рухатись краще ніж лежати та гавкати, чим дратує цих вірних служників теплого господарського ліжка і охоронців права на власне.
А Еразел і п’ятеро його друзів лише переймаються правом на велосипед - зрідка - коли лишають своїх вірних конів обабіч якоїсь кав’ярні, шинку, клубу, бару, ресторану, магазину, маркету, кіоску, де естетично випивають філіжанку гарячої кави або міняють обтяжливі банкноти на необтяжливі хліби, ковбаси, горілку кінець-кінців (в такий холод хіба Далай Лама собі би не тяпнув)...

А все починалося так оптимістично у вівторок, чи в середу, коли слово Скалат, що в’їлося у мозки шістьох чи сімох читачів авто-вело-мото, поступово почало набирати, ваги, відстані, погоди, структури сірих кам’яних башт Скалатської фортеці, аскетичного костелу, і до нього додалося Гримайлів з парком, Вікно з вікнами (карстовими озерцями), Медобори з Гострою скелею і унікальною флорою (до слова в Скалаті ми поїхали не по маршруту, а по мапі і зовсім не в Гримайлів). І зовсім приблизно виглядало це так:
Мама всмажила грінки, заварила кави і розбудила Вєталя-Ер. Хоч день віщував нові враження і йому не хотілося впустити навіть одної миті тої неділі, проте молодий сон брав своє, а зранку спати хочеться більше. Мама нагадала про теплі штани і светр, і налила кави у термос.
Так завжди – звечора збираєшся, мариш мандрами, враженнями, відкриттями, а зранку тіло не може прокинутись і мозок придумає 1000 причин, аби не вилазити з того ліжка. Прогноз обіцяв на неділю сонячну погоду без опадів. Проте, як це і буває з прогнозами, помилився і в неділю раптом стало холодно і мокро - за фіранками хмарилось, і десь їхати не дуже хотілось. Але, як і домовлялися, Вєталь-Ер передзвонив Бхаґавану, котрий не те щоб був людиною над пунктуальною, але і запізнюватись не любив, проте заспав. Прокинутись о 8-ій годині холодного осіннього ранку вимагає неабиякої мужності. І як людину дорослу і самостійну його звичайно ніхто не будив, і не робив кави із грінками, і тим паче не нагадував про штани і светр. Тому йому прийшлося збиратися спросоння і похапцем, що на щастя не відобразилось на його настрої. Він взагалі є такою людино, що не любить сумувати.
Зомбі у різні вранішні поїздки, рибалки, мандрівки на своєму відносно довгому житті прокидався мабуть тисячу разів, і взагалі, за виключенням шкільних років, спати довго не любив, тому прокинувся задовго, ще й годину чаклував на кухні над канапками, та іншими змістовно їстівними принадами, щоб мати чим потішити себе і друзів на природі.
Дрімленд та Іван їхали з Микулинець і тому вставати мали на дві години раніше від всіх, і віз Дрімленд спросоння на голові діряву пластмасову каструлю (велошолом), у якій навіть чаю не звариш на багатті, а Іван примчав на двохпідвісному рогатому олені, чим мабуть немало потішив Еразелового двохпідвісного скакуна, як тішить кіт кицьку у березні місяці.
І на закваску Еразел, котрий прокинувся вже по тому як всі зібралися і, відповідно, мусив їхати у тому у чому спав: у своєму вічно-зеленому спортивно-піжамному зимово-літнього покрою костюмчику. Яка там шапка і рукавиці, панове! Головне мапу не забути, а куди без мапи ?

...Хоча Бхаґаван не тяпнув, що автоматично не зводить його у ранг Далая або Лами, проте робить в очах Еразела майже святим. Еразел гостинно пригощає Дрімленда і Зомбі і п’ють вони натхненно за приїзд-від’їзд, друзів, жінок (яких з ними немає), а найбільше за тепло тіла і душі, а запивать теплом багаття і друзів – оце гарячий коктейльчик – якраз те що треба у такий осінній холод. А Вєталь-Ер та Іван, що приїхав на цей осінній хадж з-за гір, ярів, річок, а точніше з Микулинецької богом дарованої Конопківки, наливають всім каву з термоса і пригощають спеченими на вогні мисливськими ковбасками.
А вітер, загублений за деревами, гілками і кущами набирає люті, гуркотить у верхівках і так неохота десь пручатися проти ночі, дощу і вітру. Оце би пса з будою і тут в лісі вже залишитися, а пес, би гавкав на все що рухається. Шкода горілка скінчилася, і вогонь догоряє і кличе додому туга близьких та рідних людей, що раз частіше надзвонюють на телефони і чекають вдома з вечерею і теплою ванною.

А Дрімленд ще в п’ятницю налякав Зомбі якимись каденсами, швидкостями і микулинецькими велосипедистами, що на одному дусі і двох колесах пролітають від Микулинців до Теребовлі швидше ніж приміський експрес Тернопіль-Чортків. І Зомбі з того переляку взявши алюр галопом доскакав на межі божої сили і здорового глузду до Скалата швидше ніж доїжджає туди приміський експрес Тернопіль-Скалат, у результаті чого чуть не отримав від Еразела стусанів а від Бхаґавана такі отримав догану за неналежне ставлення до краєвидів.
А Скалат зустрів гостинно всіх дощем. І навіть самі справжні велосипедисти завагалися у доцільності поїздки у Медобори і поїхали до лісу ховатися від вітру, і палити багаття.

І облишаємо ми затишний ліс, і лягає наша карта чистим полем і зустрічним вітром. Незнайомі і знайомі дороги – незаймані і займані тракторами комбайнами, що також тнуть із зібраним врожаєм аби вийшли нам хліби і ковбаси і горілка звичайно.

Не знаю чи на добре чи то на зле, але цивілізація ще не зайшла у повній європейській мірі до наших країв. Раптом як ви покинули Скалат і з’їхали з дороги у сторону Поділля, Хоптянки, Сороцького, Козівки, то кави попити вже ніде. Здається, що навіть таке чудо наших часів, як маршрутні автобуси, що в простомові називають маршрутки сюди не доїжджають. Їхати, якщо чесно, нема по чому. Ледь роверами вдається прориватися від одного села до іншого віддаючі данину дорозі пробитими колесами і велосипедними камерами, що не підлягають реставрації. І вкручуть наші хлопці майже до самого Тернополя, у Гаї Великі.

Кав’ярня в Гаях розташована у підвалі. І, як годиться, для всіх підвальних кав’ярень, звідтам тхне, казематами і бійкою, вилитим на підлогу вином, чи то кров’ю, дикими танцями з ножами, стрибанням по столам з пляшками, розбещеними дівками, відьмами, чортами, демонами, духами і духАми, вампірами, кайданами і кажанами, сечею і блювотинням; і довгі бетонні сходи і червоні з чорним стіни. Одним словом - цивілізація.
А за бар-стійкою зустрічають дві Люди, чи то Наталі чи то Іринки, Одарки, Марійки, Світлани але аж ніякі ні Мері і Єлізавєти чи Катерини. Проте і на стойці стоять не Дайкірі, Томи Коллінзи, мартіні, вермути, самбуки, абсенти, бренді і роми, а звичайні дві пляшечкі нашого коньяка „Десна” і „Жан-жак”, горілка; пахне кавою, і булькоче кавовий автомат і не дуже голосно грає музика – цивілізація.

А Бхаґаван крутив педалі вперто. як верблюд, а Зомбі та Еразел ховалися за його горбом від вітру і зрадливого сонця, що надвечір трохи висувало свою пику з попід хмар, як вибачення за всі прикрощі вдень. А Вєталь-Ер відстав і образився, чи образився і відстав, чи просто відстав бо втомився проте їхав вперто і несамовито. І пили всі каву, чай, а зомбі ще й коньяк.
І ще засвітло добралися, доїхали, дошкутильгали до рідних домівок.

Найкраще, що буває - це зранку, разом зі сходом сонця, в компанії друзів вирушити в дорогу. І дорога має йти на схід, на зустріч сонцю, яке зранку фарбує небо у лагідно рожеве; і довший час спостерігаєш, як воно поволі, продирає одне, друге...десяте око, чи твоє, чи своє, набирає сили і обіцяє гарний день і гарний настрій.

І де ж ти було, Сонце?

[сім самураїв]

Цитата

Допис від Zombie [Coffe

]....... Жирні гуси готуються до вічного життя потойбіч сонця - не сичать, не тріпочуть крилами, а лише філософськи прибираються з дороги, щоб вчасно зігрітися в купі з кислими яблуками у печі дбайливої господині. І земля пронизливо відлунює холодом і мрякою, і болото з останніх сил хляпає з протекторів на обличчя, одяг, сумки, перехожих. .......................А смереки собі довільно ростуть, сохнуть падають, гниють, а деякі згоряють у багатті, аби відігнати дощ, холод, вітер і смуток, туристам, про яких пси, що гріються у своїх прибрамних будах, будуть ще довго переповідати (перегавкувати) своїм нащадкам у контексті незбагненності людини як істоти, яка безтями доводить собі та їм, псам, зокрема, що рухатись краще ніж лежати та гавкати, чим дратує цих вірних служників теплого господарського ліжка і охоронців права на власне...

.......Сельма Лагергльоф тернопільський, не менше... чесслово, ти МОЛОДЕЦЬ! ти пишеш дуже класно, і вдвічі класно тим, що тебе не треба перекладати, бо ти пишеш українською я приголомшений, нема слів...
...хоча треба знайти слова, бо в вікно для посту емоції не запхаєш, а написати шось дуже хочецця.
1. читати зранку твої велоріпорти, коли надворі дубак, пальці ше не відігрілись і тримають мишку з грацією першокурсника ПТУ,а в кімнаті тепло і затишно - дуже позитивно. щось подібне я не відчував вже мабуть років зо 5, востаннє - коли припер від знайомої підшивку журналу "Наука і релігія" 80-х років.
2. окрім літературно-епістолярного хисту, в тебе дуже гарно виходить передати атмосверу поїздки. читаючи текст, мимоволі нюхаєш запах коньяку і смажених ковбасок, відчуваєш ниття в гомілках від багатокілометрового вертіння педалями, вьягуєш голову в плечі від пронизливого вітру.
3. саме основне. завдяки вашим мандруванням і твоїм ріпортам сформувалася окремий бренд - Справжні Велосипедисти ТМ. тепер ці два слова одноосібно будуть асоціюватися тільк з вашою велобандою.
п.с. модератори - дайте окремий розділ!!!!

[mak.]

Zombie [Coffe]
Супер. Я вражений.

[Dreamland]

Цитата

А Дрімленд ще в п’ятницю налякав Зомбі якимись каденсами, швидкостями і микулинецькими велосипедистами, що на одному дусі і двох колесах пролітають від Микулинців до Теребовлі швидше ніж приміський експрес Тернопіль-Чортків.

Так ти б запитав мене хто зі мною приїхав - ато ти мовчки попер вперед - а я мусів пильнувати задніх - шоп не погубилися по дорозі - як мама-качка пильнує каченят. А коли вже всі більш менш нормально згрупувалися і ритмічно вкручували педалки - то тоже дав собі волю - на одному дусі прилетів до чек-пойнту у вигляді зруйнованої-начверть-реставрованої фортеці

[Vuyko Yosyp]

Зомбі кращий. Ріспект

[erazel]

Написано класно. Але читати важко. І якби сам не приймав участь то б ніфіга непоняв. Це як оболочки до вінди: красиво, захопливо, але толку 0.

[Bhagavan]

Цитата:

Допис від сім самураїв

і вдвічі класно тим, що тебе не треба перекладати, бо ти пишеш українською я приголомшений, нема слів...

А ще, якщо зважити, як часто Зомбі любить повторювати шо він москаль (по неперевірених даних на 95 відсотків ), то його українська заслуговує на похвалу і вдосконалення аж до досконалості

---------
Чесно кажучи, згадуючи поїздку я знав, шо вона має надихнути Зомбі на щось надзвичайне, але ніколи не думав, що на ТАКЕ... Одним словом, продукт однозначно... так тримати...
----------

Цитата

Допис від ЕРАЗЕЛЬ

Написано класно. Але читати важко. І якби сам не приймав участь то б ніфіга непоняв.

Я ж казав тобі - бери шапку, і от - маєш... нічо не поняв Гумові шланги вони не дуже помічні - їх не визнає ні народна медицина, ні традиційна...

[Zombie [Coffe]]

Дякую.
Завжди до ваших послуг

[Black-Raven]

зомбі +1... файно пишеш... про псів і про гусей... про природу... файно...

[Bhagavan]

В неділю 19 жовтня '08 їдемо в Скалат

[Dreamland]

Скалат чекає...